Ухвала суду № 137328581, 11.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19940/25

Провадження № 2-др/522/111/26

УХВАЛА

11 червня 2026 року Суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Богорел С.В. про ухвалення додаткового рішення по справі № 522/19940/25, -

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Богорел С.В. про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення витрат на правову допомогу за наслідками розгляду справи та прийняття додаткового рішення, відповідно до якої просить стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» 5000 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.

Суд розглядає питання щодо ухвалення додаткового рішення по справі без повідомлення сторін у відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Дослідивши подану заяву, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05 вересня 2025 року Приморським районним судом м. Одеси за заявою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 4991,16 гривень, а також судового збору в розмірі 302,80 гривень.

18 травня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 05 вересня 2025 року, з підстав безпідставного нарахування заборгованості, оскільки заборгованість за комунальні послуги за особовим рахунком ОСОБА_1 була сплачена 18.08.2025 року, тобто до подачі заяви про видачу судового наказу до суду.

01 черввня 2026 року за результатами автоматизованого розподілу справа визначена для розгляду судді Шенцевій О.П.

Матеріали заяви про видачу судового наказу разом з заявою про скасування судового наказу отримані безпосередньо суддею 02 червня 2026 року.

02 червня 2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси скасовано судовий наказ по справі № 522/19940/25 виданий 05 вересня 2025 року Приморським районним судом м. Одеси за заявою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 4991,16 гривень, а також судового збору в розмірі 302,80 гривень.

Разом з тим, в ухвалі від 02 червня 2026 року зазначено, що скасувавши судовий наказ, суд не вирішує питання щодо обґрунтованості заявлених вимог стягувача, а отже, підстав для задоволення заяви в частині присудження понесених судових витрат за скасування судового наказу не вбачає.

Згідно зіст.270ЦПК Українисуд,що ухвалив рішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо: 1)стосовно певноїпозовної вимоги,з приводуякої сторониподавали доказиі давалипояснення,не ухваленорішення; 2)суд,вирішивши питанняпро право,не зазначивточної грошовоїсуми,присудженої достягнення,або майно,яке підлягаєпередачі,або дії,що требавиконати; 3)судом невирішено питанняпро судовівитрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430цього Кодексу. Заявупро ухваленнядодаткового рішенняможе бутиподано дозакінчення строкуна виконаннярішення. Суд,що ухваливрішення,ухвалює додатковесудове рішенняв томусамому складіпротягом десятиднів іздня надходженнявідповідної заяви.Додаткове судоверішення ухвалюєтьсяв томусамому порядку,що й судове рішення.

Отже, положеннями зазначеного процесуального закону наведено вичерпний перелік випадків та порядок винесення додаткового рішення для ухвалення додаткового рішення.

Судові витрати складаються із витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу. Тобто, варто розрізняти судове рішення, яке може бути викладене у формі рішення, ухвали, постанови чи судового наказу та безпосередньо рішення суду.

Отже, з наведених норм цивільного процесуального права вбачається, що ухвалення додаткового рішення, у передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України випадку, можливе при розгляді справи в порядку позовного провадження, за результатами розгляду якої судом постановляється рішення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Разом з тим, за змістом ст.ст. 42, 48 цього Кодексу сторони (позивач та відповідач) є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (ст.ст. 42, 163 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України, яким взагалі не передбачено питання щодо розподілу судових витрат та не встановлено порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які були понесені боржником.

Слід зазначити, що склад та розмір суми витрат на правову допомогу входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи та на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторін по справі.

Розмір суми витрат на професійну правничу допомогу визначається безпосередньо стороною та може бути зменшений лише за клопотанням іншої сторони (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України), що в свою чергу позбавляє права стягувача на подання відповідного клопотання про зменшення таких витрат у разі доведення їх неспівмірності.

Як було встановлено, судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом за результатами розгляду справи рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України.

Положення ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Отже, саме по собі звернення стягувача з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.

Таким чином, законодавством не передбачено стягнення заявлених заявником судових витрат за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання про скасування судового наказу судом було наголошено на вищезазначеному.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, слід виходити з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, заявник (боржник) не позбавлений права вирішити питання стягнення відповідних витрат зі стягувача в порядку позовного провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 133, 137, 141, 161, 168, 258, 270 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в прийняті додаткового рішення за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Богорел С.В.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: