Ухвала суду № 137328004, 10.06.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

Справа № 495/5365/25

Номер провадження 1-кп/495/161/2026

10 червня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.2 ст. 194-1, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113, ч.2 ст. 360 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України;

відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2024 року за №12024162240001800,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувають матеріли кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.2 ст. 194-1, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113, ч.2 ст. 360 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2024 року за №12024162240001800.

Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 подав до суду клопотання:

- про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, серед яких ч.2 ст. 113 КК України санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а також просив врахувати існуючи ризики зазначенні у статі 177 КПК України, зокрема останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації; проживанням в Одеському районі Одеської області - прикордонному регіоні поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою; відсутністю в нього постійної роботи і засобів існування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені; тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані; вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації.

- про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 75 (сімдесят п`ять) розмірів прожиткового мінімуму (249 600 грн) відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а також просив врахувати існуючи ризики зазначенні у статі 177 КПК України, зокрема останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації; проживанням в Одеському районі Одеської області - прикордонному регіоні поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою; відсутністю в нього постійної роботи і засобів існування;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені; тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру;незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані; вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації.

- про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 75 (сімдесят п`ять) розмірів прожиткового мінімуму (249 600 грн) відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а також просив врахувати існуючи ризики зазначенні у статі 177 КПК України, зокрема останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації; проживанням в Одеському районі Одеської області - прикордонному регіоні поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою; відсутністю в нього постійної роботи і засобів існування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені; тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані; вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації.

- про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 75 (сімдесят п`ять) розмірів прожиткового мінімуму (249 600 грн) відносно обвинуваченого ОСОБА_9 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а також просив врахувати існуючи ризики зазначенні у статі 177 КПК України, зокрема останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації; проживанням в Одеському районі Одеської області - прикордонному регіоні поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою; відсутністю в нього постійної роботи і засобів існування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені; тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані; вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації.

- про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, серед яких ч.2 ст. 113 КК України санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а також просив врахувати існуючи ризики зазначенні у статі 177 КПК України, зокрема останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації; проживанням в Одеському районі Одеської області - прикордонному регіоні поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою; відсутністю в нього постійної роботи і засобів існування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені; тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані; вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується його зв`язком з представниками країни-агресора - російської федерації.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав вищевикладені клопотання та просив їх задовольнити з підстав, що в них наведені та продовжити запобіжні заходи строком на 60 днів.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_10 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити в задоволені клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_7 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити в задоволені клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, або зменшити розмір застави.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_14 та обвинувачений ОСОБА_9 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити в задоволені клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_15 та обвинувачений ОСОБА_8 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити в задоволені клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, або зменшити розмір застави.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна за станом здоров`я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_6 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити на строк шістдесят днів.

Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

З урахуванням наведеного, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України,суд прийшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком, що не перевищує шістдесят днів у зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.2 ст. 194-1, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113, ч.2 ст. 360 КК України підлягає задоволенню.

Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 і 178 КПК України має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні та з урахуванням усіх фактичних обставин та доводів, які суд навів вище, суд вважає за доцільне не визначати обвинуваченому розмір застави у кримінальному провадженні.

Щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, за станом здоров`я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_7 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити на строк шістдесят днів.

Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

З урахуванням наведеного, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України, суд прийшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком, що не перевищує шістдесят днів у зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України підлягає задоволенню.

Щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

Частиною четвертою ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави, суд наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain).

Суд зазначає, що усталена практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) передбачає, що у разі належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого можливо пом`якшувати умови обмеження його прав та свобод, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу. Водночас практика ЄСПЛ свідчить, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що застава має бути помірною, тобто обвинувачений або заставодавець фактично має змогу внести її у відповідному розмірі.

Судом проаналізовано попередню ухвалу, де визначався розмір застави, зокрема застава складала 75 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і з`ясовано, що вона виявилася непомірною та обвинуваченим внесена не була.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, розмір застави необхідно зменшити до 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 10.06.2026 року складає 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень.

Також, застосовуючи щодо обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені пунктом 2, пунктом 3, пунктом 4 частини 5 статті 194КПК України та роз`яснити наслідки їх невиконання.

Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_7 звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом у наявній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

- про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, за станом здоров`я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_8 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити на строк шістдесят днів.

Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

З урахуванням наведеного, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України, суд прийшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком, що не перевищує шістдесят днів у зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України підлягає задоволенню.

Щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

Частиною четвертою ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_8 розміру застави, суд наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain).

Суд зазначає, що усталена практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) передбачає, що у разі належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого можливо пом`якшувати умови обмеження його прав та свобод, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу. Водночас практика ЄСПЛ свідчить, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що застава має бути помірною, тобто обвинувачений або заставодавець фактично має змогу внести її у відповідному розмірі.

Судом проаналізовано попередню ухвалу, де визначався розмір застави, зокрема застава складала 75 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і з`ясовано, що вона виявилася непомірною та обвинуваченим внесена не була.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, розмір застави необхідно зменшити до 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 10.06.2026 року складає 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень.

Також, застосовуючи щодо обвинуваченого ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені пунктом 2, пунктом 3, пунктом 4 частини 5 статті 194КПК України та роз`яснити наслідки їх невиконання.

Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_8 звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом у наявній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

- про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, за станом здоров`я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_9 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити на строк шістдесят днів.

Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

З урахуваннямнаведеного,відповідно довимог ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України,суд прийшовдо висновкупро необхідністьпродовження запобіжногозаходу відносно ОСОБА_9 у виглядітримання підвартою зутриманням вДержавній установі«Ізмаїльський слідчийізолятор`строком, щоне перевищуєшістдесят днів у зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні за йогообвинуваченняму вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194, ч.2 ст. 194-1, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 194-1 КК України підлягає задоволенню.

Щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

Частиною четвертою ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_9 розміру застави, суд наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain).

Суд зазначає, що усталена практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) передбачає, що у разі належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого можливо пом`якшувати умови обмеження його прав та свобод, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу. Водночас практика ЄСПЛ свідчить, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що застава має бути помірною, тобто обвинувачений або заставодавець фактично має змогу внести її у відповідному розмірі.

Судом проаналізовано попередню ухвалу, де визначався розмір застави, зокрема застава складала 75 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і з`ясовано, що вона виявилася непомірною та обвинуваченим внесена не була.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, розмір застави необхідно зменшити до 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 10.06.2026 року складає 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень.

Також, застосовуючи щодо обвинуваченого ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені пунктом 2, пунктом 3, пунктом 4 частини 5 статті 194КПК України та роз`яснити наслідки їх невиконання.

Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_9 звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом у наявній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за вмотивованим клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна за станом здоров`я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий, застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_10 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити на строк шістдесят днів.

Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_10 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

З урахуваннямнаведеного,відповідно довимог ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України,суд прийшовдо висновкупро необхідністьпродовження запобіжногозаходу відносно ОСОБА_10 у виглядітримання підвартою зутриманням в Державній установі«Ізмаїльський слідчийізолятор`строком, щоне перевищуєшістдесят днів у зв`язку з чим клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_16 укримінальному провадженніза йогообвинуваченняму вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України підлягає задоволенню.

Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 і 178 КПК України має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні та з урахуванням усіх фактичних обставин та доводів, які суд навів вище, суд вважає за доцільне не визначати обвинуваченому розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 131-213, 176-178, 181, 193, 194, 196, 291, 314-316, 372, КПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на 60 днів - до 08.08.2026 року включно.

У відповідності до ч.2 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченому ОСОБА_6 не визначати.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на 60 днів - до 08.08.2026 року включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 10.06.2026 року складає 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- не відлучатися за межі міста Білгород-Дністровський Одеської області та Білгород-Дністровського району без дозволу суду а також повідомляти його про зміну свого проживання;

- з`являтися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за викликом;

- заборонити спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов`язків.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на 60 днів - до 08.08.2026 року включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_9 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 10.06.2026 року складає 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 наступні обов`язки:

- не відлучатися за межі міста Білгород-Дністровський Одеської області та Білгород-Дністровського району без дозволу суду а також повідомляти його про зміну свого проживання;

- з`являтися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за викликом;

- заборонити спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_9 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов`язків.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на 60 днів - до 08.08.2026 року включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 10.06.2026 року складає 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- не відлучатися за межі міста Білгород-Дністровський Одеської області та Білгород-Дністровського району без дозволу суду а також повідомляти його про зміну свого проживання;

- з`являтися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за викликом;

- заборонити спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_8 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов`язків.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на 60 днів - до 08.08.2026 року включно.

У відповідності до ч.2 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченому ОСОБА_10 не визначати.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено о 12:47 год. 10.06.2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3