Рішення № 137327052, 08.06.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2965/26

Провадження №2/751/1770/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,

секретаря судового засідання Островської А.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»,

представник позивача - адвокат Журавльов Станіслав Георгійович,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Цокало-Зливко Тетяна Михайлівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором

№ 4-308-855-2-20-Г в розмірі 138 599 гривень 50 копійок та понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 20 січня 2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 4-308-855-2-20-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору.

03 вересня 2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня

2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, у тому числі і до ОСОБА_1 за договором від 20 січня

2020 року № 4-308-855-2-20-Г.

27 грудня 2024 між ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03 вересня 2024 року, заборгованість відповідача становить 138 599 гривень 50 копійок, з яких: 62 385 гривень 88 копійок - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 27 324 гривні 67 копійок - заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 48 888 гривень 95 копійок - заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Вказує, що всі нарахування здійснювались АТ «МЕГАБАНК» до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС», а у подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги. Позивачем не здійснювалось жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювались.

28 травня 2026 року від представника відповідача - адвоката Цокало-Зливко Т.М. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 97-105), згідно з яким позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково у розмірі 76 576 гривень

57 копійок: з яких 62 385 гривень 88 копійок заборгованість за тілом кредиту, 14 190 гривень 69 копійок заборгованість за процентами. В іншій частині позову просить відмовити за безпідставністю, а також здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог та стягнути з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на користь відповідача понесені судові витрати. В обґрунтування заперечень, зазначає, що відповідач не погоджується з позовними вимогами в частині нарахування відсотків, оскільки умовами договору прямо передбачений розмір відсотків, який має сплатити позичальник за період з 20 січня 2020 по 19 січня 2024 року. Крім того, вважає, що позивачем неправомірно нарахована комісія за обслуговування кредиту. За змістом Кредитного договору № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 відповідачці встановлено плату за щомісячне обслуговування кредитної заборгованості без уточнення розміру такої плати та найменування конкретної послуги, систематичності її надання, що суперечить вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно. Позивачем не надано доказів надання послуг, за які необхідно нараховувати щомісячну комісію. Отже, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28 травня 2026 року від представника відповідача - адвоката Цокало-Зливко Т.М. надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає розмір правничої допомоги, заявлений позивачем, є завищеним та необґрунтованим, просить зменшити їх розмір до 3 000 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

20 січня 2020 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4-308-855-2-20-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі в сумі 63 492 гривні зі сплатою 10% річних за користування ними на строк з 20 січня 2020 року до 19 січня 2024 року включно (а.с. 11-13).

Відповідно до пункту 2.8 Кредитного договору розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,40% від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно з пунктом 2.9 Кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, становить 2 505 гривень 69 копійок та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Пунктом 2.11 Кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 договору, становить 0,1% річних.

Відповідно до пунктів 3.1.1-3.1.2 Кредитного договору кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок

№ НОМЕР_1 , а для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором.

Відповідно до п. 3.2.3 Кредитного договору позичальник зобов`язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Пункт 5.4. Кредитного договору передбачає, що сторони погоджують, що та своїм підписом позичальник стверджує, що цей договір з усіма додатками та правила являють у сукупності договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті договору чи додатках до нього, так і у правилах.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 63 492 гривні, що підтверджується меморіальним ордером № TR.2090410.2640.4129 від

20 січня 2020 року (а.с. 14).

Відповідач користувалася кредитними коштами, що підтверджується виписками АТ «МЕГАБАНК» з особового рахунку за період з 20 січня

2020 року по 02 грудня 2022 року та з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року (а.с. 21-33, 34-40).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, складеною АТ «МЕГАБАНК» за Кредитним договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня

2020 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року складає 138 599 гривень 50 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом - 62 385 гривень 88 копійок; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 27 324 гривні 67 копійок; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 48 888 гривень 95 копійок

(а.с. 21).

03 вересня 2024 року за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від

09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «МЕГАБАНК» відступило ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» право вимоги за договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня

2020 року (а.с. 44, 46-48).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4-308-855-2-20-Г на загальну суму 138 599 гривень 50 копійок (а.с. 49).

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року на суму 138 599 гривень 50 копійок, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги (а.с. 51-51, 53).

Позивачем ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на адресу ОСОБА_1 направлялась вимога (повідомлення) від 27 листопада 2025 року, відповідно до якої відповідач повідомлялася про відступлення права вимоги та порядок погашення заборгованості за Кредитним договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року із зазначенням реквізитів нового кредитора, проте зазначена вимога залишена відповідачем без виконання (а.с. 66, 67, 68-71).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з положеннями ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Отже, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який підписаний відповідачем власноручно.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансована установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі

№ 554/4300/16-ц зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, виписки АТ «МЕГАБАНК» з особового рахунку за період з особового рахунку за період з 20 січня 2020 року по 02 грудня 2022 року та з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку та є підтвердженням користування відповідачем кредитними коштами та утворення заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за укладеним Кредитним договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином виконувала кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ».

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Розрахунок заборгованості, проведений кредитором до відступлення прав вимог, відповідачкою не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив, доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем суду не надано.

Щодо стягнення нарахованих процентів суд зазначає таке.

Згідно з п. 4.3 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

Укладаючи договір, сторони погодили графік платежів та визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, однак відповідач умов виконання зобов`язання не дотримувалася, погашення заборгованості відповідно до встановленого графіку платежів не здійснювала, а отже має прострочену заборгованість.

Як вбачається з виписки з особового рахунку, кредитодавцем нараховувались проценти до 03 вересня 2024 року, розмір заборгованості за відсотками (в тому числі простроченої), який просить стягнути позивач складає 27 324 гривні 67 копійок. Однак, детального розрахунку нарахованих відсотків суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що кредитодавцем неправомірно нараховано проценти після закінчення строку кредитування.

Відповідачем на погашення заборгованості за Кредитним договором від 20 січня 2020 року № 4-308-855-2-20-Г останні платежі здійснено 30 грудня 2021 та 24 січня 2022 року на загальну суму 1 200 гривень, а тому з урахуванням сплачених сум на погашення заборгованості з відповідачки підлягають стягненню відсотки за період з 01 квітня 2020 року до 19 січня 2024 року у розмірі 22 527 гривень 09 копійок.

Щодо стягнення заборгованості з відповідача по сплаті комісії, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми, виходячи із наступного.

Пунктом 2.8 Кредитного договору, що узгоджується із положеннями паспорту споживчого кредиту, підписаних відповідачкою, передбачено, що банком встановлюється комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4 % від суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, як в самому Кредитному договорі, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності та переліку таких послуг при укладенні оспорюваного Кредитного договору, то положення заяв про приєднання до договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комісії в розмірі 48 888 гривень 95 копійок.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач не виконав свої зобов`язання, не погасив тіло кредиту та не сплатив відсотки згідно умов договору, а тому відповідно до зазначених норм цивільного законодавства з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 84 912 гривень 97 копійок, з яких: 62 385 гривень 88 копійок - заборгованість за основним боргом та 22 527 гривні 09 копійок заборгованість за відсотками.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати

(а.с. 10), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1 631 гривні 12 копійок (84912,97 х 2662,40/138599,50).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 гривень.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: ордер, договір про надання правничої допомоги

№ 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС», акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12097150 від 05 січня 2026 року з детальним описом наданих послуг, а саме проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1 200 гривень, складання, підписання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості 10 000 гривень (а.с. 54, 58-63, 64).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, позов подано дистанційно через систему Електронний суд.

З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, часткового задоволення позовних вимог, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з дотриманням принципу розумності та справедливості, суд вважає вказані витрати є не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.

Правнича допомога відповідачу надавалася адвокатом

Цокало-Зливко Т.М. на підставі Договору № 1542 про надання правничої допомоги від 25 травня 2026 року та ордеру (а.с. 106,107-109).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) вартість послуг наданих адвокатом складає 9 000 гривень (а.с. 112).

Відповідач ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката 9 000 гривень за надання правничої допомоги, що підтверджується копією квитанції № 1542-2 від 25 травня 2026 року (а.с.111).

З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт на підготовку відзиву, суд дійшов висновку, що заявлена представником відповідача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 гривень є завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.

У зв`язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації відповідачу за рахунок позивача, слід зменшити з 9 000 гривень до 5 000 гривень.

Враховуючи, що ціна позову становила 138 599 гривень 50 копійок, однак з огляду на те, що позов задоволено частково на суму 84 912 гривень 97 копійок, що становить 61,26% (100%х84912,97/138599,5) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати відповідно до задоволеної частини вимог 3 063 гривні (61,26%х5000/100%), з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до відхиленої частини вимог 38,74% (100%-61,26%), що становить 1 937 гривень(38,74%х5000/100%).

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене та норму ч. 10 ст. 141 ЦПК України суд, провівши взаємозалік, дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 126 гривень (3063 -1937) витрат на правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 261, 509, 525, 526, 530, 533, 543, 549, 611, 625, 626, 627, 638, 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року у розмірі 84 912 гривень 97 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі

1 631 гривня 12 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 1 126 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411, ел.пошта: court_fc_evrocredit@ukr.net)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Р.М. Топіха