Рішення № 137325611, 11.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3501/26

Справа №754/4662/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

за участю:

представника позивача - адвоката Гутаріна Я. М.

представника відповідача - адвоката Єрмоленко О. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" про визнання поширеної інформації такою, що порушує немайнове право, та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання поширеної інформації такою, що порушує немайнове право, та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 були опубліковані інформаційні матеріали, щодо позивача ОСОБА_1 а саме: «У вівторок, ІНФОРМАЦІЯ_4, в Державному бюро розслідувань та Офісі Генерального прокурора синхронно відзвітували про затримання посадовця поліції Києва, який в обмін на систематичні хабарі "заплющував очі" на продовження роботи закладами харчування під час оголошеного карантину, спричиненого поширенням коронавірусу COVID-19. Згідно версії слідства, заступник начальника одного з районних управлінь поліції Києва обклав даниною кафе та ресторани, вимагаючи у їх керівників від 5 до 20 тис. грн. за тиждень роботи в період локдауну. Відомо, що "перевертня в погонах" було затримано під час отримання 13 тис. грн. хабаря, до цьому силовики задокументували факт передачі достойнику ще одного "траншу" в розмірі 25 тисяч. Затримання заступника начальника райуправління здійснювалося слідчими київського теруправління ДБР за оперативного супроводу міськуправління ДВБ Нацполіції, сприяння керівництва столичного Главку під процесуальним керівництвом прокурорів Київської міської прокуратури. Наразі вирішується питання щодо повідомлення затриманому правоохоронцю про підозру, попередньо його дії кваліфіковано як одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням (ч. 3 ст. 368 КК України). За інформацією джерел Dетектив-Info, викритим на гарячому "копом" виявився заступник начальника Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_1. Відомо, що ОСОБА_2 розпочинав свій кар`єрний шлях в системі МВС в якості інспектора Деснянського управління Державтоінспекції, а після подій Євромайдану - виринув на посаді начальника Управління превентивної діяльності Київської області. У подальшому ОСОБА_1 очолював відділ логістики та постачання в ДУ "ЦОП Національної поліції України", а в 2020 році - був призначений на посаду заступника начальника Дніпровського управління поліції Києва». Відповідно до відкритих даних в мережі Інтернет WHOIS-сервіс, наданий реєстратором доменних імен Imena.UA, доменне ім`я: detective-info.com.ua належить відповідача ТОВ "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон". На сьогодні у провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 6902110001000087 від 24.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 325 КК України від 29.10.2021. Вирок у якому судом ще не постановлений та не вступив у законну силу, відповідно законні підстави для здійснення вищезазначеної публікації у відповідача відсутні.

На підставі викладеного вище, з урахуванням збільшених позовних вимог, які прийняті судом, позивач просить визнати такими, що порушують особисте немайнове право ОСОБА_1 на використання імені та презумпцію невинуватості, дії ТОВ "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" які полягають у використанні (обнародуванні) імені ОСОБА_1 в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_4, розміщеній в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7. Зобов`язати ТОВ Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" видалити публікацію за вищевказаною адресою протягом 10 (десяти) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили. Зобов`язати ТОВ Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" протягом 10 (десяти) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вчинити дії, спрямовані на запобігання індексації та кешуванню пошуковими системами (Google, Bing, Yahoo та ін.) спірної веб-сторінки, шляхом додавання до її HTML-коду в секцію (див.додатки). Стягнути з ТОВ Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 120 000,00грн. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

03.04.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

30.06.2025 до суду від адвоката Єрмоленко О. О., яка представляє інтереси ТОВ «Агенція з управління ризиками безпеки «Фалькон» надійшли пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що позовні вимоги позивача вважають необґрунтованими і безпідставними. Вказують, що при зборі інформації, написанні статті та її поширенні відповідач діяв в межах чинного законодавства, оскільки відповідачем була поширена суспільно значима та достовірна інформація, тому стаття не була спрямована на заподіяння шкоди немайновим правам позивача.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. До суду від адвоката Гутаріна Я. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позов підтримують та просять задовольнити.

Адвокат Єрмоленко О. О., яка представляє інтереси ТОВ «Агенція з управління ризиками безпеки «Фалькон» в судове засідання не з`явилась. Подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила в позові відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у мережі Інтернет за посиланням; ІНФОРМАЦІЯ_5, було розміщено статтю із заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Текст статті викладений із наступним змістом: «У вівторок, ІНФОРМАЦІЯ_4, в Державному бюро розслідувань та Офісі Генерального прокурора синхронно відзвітували про затримання посадовця поліції Києва, який в обмін на систематичні хабарі "заплющував очі" на продовження роботи закладами харчування під час оголошеного карантину, спричиненого поширенням коронавірусу COVID-19. Згідно версії слідства, заступник начальника одного з районних управлінь поліції Києва обклав даниною кафе та ресторани, вимагаючи у їх керівників від 5 до 20 тис. грн. за тиждень роботи в період локдауну. Відомо, що "перевертня в погонах" було затримано під час отримання 13 тис. грн. хабаря, до цьому силовики задокументували факт передачі достойнику ще одного "траншу" в розмірі 25 тисяч. Затримання заступника начальника райуправління здійснювалося слідчими київського теруправління ДБР за оперативного супроводу міськуправління ДВБ Нацполіції, сприяння керівництва столичного Главку під процесуальним керівництвом прокурорів Київської міської прокуратури. Наразі вирішується питання щодо повідомлення затриманому правоохоронцю про підозру, попередньо його дії кваліфіковано як одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням (ч. 3 ст. 368 КК України). За інформацією джерел Dетектив-Info, викритим на гарячому "копом" виявився заступник начальника Дніпровського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_1. Відомо, що ОСОБА_2 розпочинав свій кар`єрний шлях в системі МВС в якості інспектора Деснянського управління Державтоінспекції, а після подій Євромайдану - виринув на посаді начальника Управління превентивної діяльності Київської області. У подальшому ОСОБА_1 очолював відділ логістики та постачання в ДУ "ЦОП Національної поліції України", а в 2020 році - був призначений на посаду заступника начальника Дніпровського управління поліції Києва».

Під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно займав адміністративну посаду в правоохоронних органах.

03.11.2021 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, по справі № 754/16615/21, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 325 КК України призначено до підготовчого судового засідання.

21.05.2024 згідно із ухвали Деснянського районного суду м. Києва, по справі № 754/16615/21, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується за ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 325 КК України призначено до судового розгляду.

06.07.2024 ТОВ «Хостінг Україна» надала адвоката Гутаріну Я. М. відповідь на його адвокатський запит № 239/06 від 13.06.2024, відповідно до якого зазначено, що ТОВ «Хостінг Україна» надає послуги з реєстрації доменних імен та послуги хостингу відповідно до Публічного договору у формі публічної оферти, яка розміщена на веб-сайті товариства, та чинного законодавства України. Надаючи вказані послуги, товариство виконує виключно технічні функції і не набуває жодних прав на відповідні доменні імена, веб-сайти чи на інформацію, яка на них міститься. Однак відповіді на адвокатський запит, кому належить доменне ім`я з зазначенням детальних даних власника доменного ім`я (його користувача), яке знаходиться за посиланням в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ТОВ «Хостінг Україна» надано не було із зазначенням того, що ця інформація є інформацією з обмеженим доступом.

01.08.2024 адвокат Гутарін Я. М., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовною заявою до ТОВ «Хостінг Україна» з позовом про визнання поширеної інформації такою, що порушує немайнові права, та зобов`язання вчинити певні дії.

Директор ТОВ «Хостінг Україна» ОСОБА_3, надіслав до суду відзив на позовну заяву по справі № 760/17826/24, відповідно до якої зазначено, що особою, яка замовила у товариства «Хостінг Україна» послугу реєстрації доменного імені «detective-info.com.ua» та послугу хостингу для сайту «https:// detective-info.com.ua» є юридична особа, яка при реєстрації на сайті товариства зазначила себе як ТОВ "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон".

26.09.2024 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва, по справі № 760/17826/24, було замінено відповідача ТОВ «Хостінг Україна» на належного ТОВ "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон". Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Хостінг Україна» про визнання поширеної інформації такою, що порушує немайнові права, та зобов`язання вчинити певні дії, направлено до Деснянського районного суду м. Києва.

Крім того установлено, що відповідно до ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 04.09.2025 по справі № 754/16615/21, зупинено судове провадження відносно обвинуваченого за ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 325 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його звільнення з військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 4 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України, передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до ст. 28 ЦК України, фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім`я) або діяти без зазначення імені. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Книга друга ЦК України регулює особисті немайнові права фізичної особи.

За загальними положеннями особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно (ст. 269 ЦК України).

Згідно із ст. 271 ЦК України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

У статті 270 ЦК України, яка визначає види особистих немайнових прав передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Право на ім`я віднесено до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Відповідно до ст. 294 ЦК України фізична особа має право на ім`я. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у медіа, воно має бути виправлене у тому ж медіа.

За правилами статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом посилався на те, що відповідач ТОВ "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" порушив його немайнове право на використання імені внаслідок недотримання відповідачем встановленої частиною 4 ст. 296 ЦК України, заборони законодавця не використовувати ім`я особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності.

Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

Ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Ім`я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.

Ім`я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.

Використання початкової літери прізвища фізичної особи у медіа, літературних творах не є порушенням її права.

Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Наведені положення чинного законодавства узгоджуються із частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (рішення у справі «Турьєв проти Росії» від 11 жовтня 2016 року, п. 19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» від 22 квітня 2010 року наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає роботи це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.

У справі «Газета «Україна-Центр» проти України» суд, нагадуючи основні принципи, які застосовуються до цієї справи, зазначив: «Стаття 10 Конвенції захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно і використовують перевірену фактичну базу; та надають «достовірну та точну» інформацію, як того вимагає журналістська етика.

За пунктом 2 статті 10 Конвенції, свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб» (рішення у справі «Ліндон, Очаковський Лоуренс і Джулай проти Франції» і «Педерсен і Баадсгаард проти Данії»).

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.

При вирішенні спорів, пов`язаних із поширенням інформації стосовно приватного життя публічних осіб, підлягають врахуванню рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя (далі - Резолюція) та положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація).

Відповідно до пункту 7 Резолюції публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Відповідно до пункту 91 рішення ЄСПЛ Axel Springer AG v. Germany [GC], № 39954/08, від 07 лютого 2012 року, Суд наголошує, що в той час як приватна особа, яка невідома спільноті, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, вказане не стосується до громадських діячів (див. Minelli v. Switzerland (dec.), no. 14991/02, 14 червня 2005, і Petrenco, § 55). Принципове розрізнення має бути застосоване між фактами публікації, здатними запровадити дискусію в демократичному суспільстві, пов`язану, наприклад з політиками при виконанні ними службових обов`язків і відомостями про приватне життя особи, яка не виконує таких обов`язків (див. Von Hannover, § 63, и Standard Verlags GmbH, § 47).

Положення частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про інформацію», передбачає, що інформацію з обмеженим доступом може бути поширено без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист, що відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.

З урахуванням наведеного межа допустимої критики стосовно політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

За приписами частин першої, четвертої, шостої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

Факт поширення спірної інформації підтверджено під час розгляду справи шляхом переходу на відповідні посилання у мережі Інтернет.

Зі змісту спірної інформації вбачається, що вона висловлена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Суд погоджується із доводами сторони позивача про те, що твердження, які поширені власником доменного імені detective-info.com.ua яка і є особою відповідальною за публікацію є ТОВ «Агенція з управління ризиками безпеки Фалькон» на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_7, формують негативну громадську думку про ОСОБА_1 , руйнують його репутацію, а тому є такими, що порушують його право на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. До того ж опубліковані твердження є неповними та невстановленими, оскільки на час поширення інформації на веб-ресурсі, та на час розгляду цієї справи Вирок не ухвалювався судом.

Зокрема, оскільки її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для ОСОБА_1 , поставити під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних якостей. Тому, поширена відповідачем інформація складає негативне враження у суспільства про позивача як про людину, яка своїми вчинками порушує приписи закону.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, є негативною, створює негативне уявлення про ОСОБА_1 та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд дійшов до такого.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частини третьої статті 23 ЦК України).

Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали, зокрема, у зв`язку з приниженням її ділової репутації.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 383/596/15 моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд погоджується із доводами сторони позивача проте, що поширення відповідачем недостовірної та неправдивої інформації створює негативне уявлення про ОСОБА_1 та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

З огляду на наведене та враховуючи, що мало місце поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, яка негативно впливає на ділову репутацію останнього та відповідно призвела до порушення особистих немайнових прав, суд, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1000,00грн.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупностіта всі зазначені норми законів, приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3633,60грн (ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»)

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, Законом України «Про інформацію», статтями 11, 28, 201, 269, 270, 271, 275, 277, 294, 296, 297, 302 ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" про визнання поширеної інформації такою, що порушує немайнове право, та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати такими, що порушують особисте немайнове право ОСОБА_1 на використання імені та презумпцію невинуватості, дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" які полягають у використанні (обнародуванні) імені ОСОБА_1 в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_4, розміщеній в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" видалити публікацію розміщену в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, протягом 10 (десяти) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" протягом 10 (десяти) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вчинити дії, спрямовані на запобігання індексації та кешуванню пошуковими системами (Google, Bing, Yahoo та ін.) спірної веб-сторінки, шляхом додавання до її HTML-коду в секцію (див.додатки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3633,60грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція з управління ризиками безпеки "Фалькон", адреса місцезнаходження: місто Київ, вул. Кіото, буд. 25, код ЄДРПОУ 42485581.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко