Рішення № 137325286, 11.06.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/339/26

Провадження № 2/591/90/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря cудового засідання Волкової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 591/339/26 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Комишан Марина Володимирівна, про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за заповітом та на частку у спільній сумісній власності, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Безугла К.В., звернулась до суду з вказаним позовом. Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось спадкове майно на частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Сумської міської ради 10 травня 1995 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивачка зазначає, що з метою прийняття спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Комишан М.В., якою була заведена спадкова справа за номером у нотаріуса №10/2022, номер у Спадковому реєстрі: 69604938. Однак, позивачу приватним нотаріусом надано відповідь від 04 листопада 2024 року про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на частку вищевказаної квартири, оскільки у документах, що підтверджують право власності на нерухоме майно (квартиру) не визначено частку кожного з учасників спільної сумісної власності, роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання у судовому порядку.

Відтак, позивачка зазначає, що позбавлена можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/4 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в позасудовому порядку, оскільки співвласники квартири її донька та онук мешкають та зареєстровані поза межами України.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд:

- визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку у спільній сумісній власності.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач Сумська міська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з необґрунтованістю. Зазначає, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. Також враховуючи той факт, що квартира перебуває у спільній сумісній власності та право власності належить і іншим співвласникам, а після померлого заведена спадкова справа, Сумська міська рада є неналежним відповідачем по справі, оскільки виникає спір між співвласниками квартири та рішення по даній справі вплине на права інших співвласників (а.с. 76-78).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 березня 2026 року залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

30 березня 2026 року співвідповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про визнання позовну повністю (а.с. 141).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Безугла К.В. подала заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Співвідповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі. Співвідповідачі Сумська міська рада та ОСОБА_2 про причини неявки суду не повідомили. Третя особа приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Комишан М.В. подала заяву про розгляд справи без її участі.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31 грудня 1966 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 травня 1995 року, виданого виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням міськвиконкому від 03 травня 1995 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його с`мї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 (а.с. 6).

За життя ОСОБА_4 склав заповіт від 30 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В., яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 (а.с. 7, 8).

З матеріалів спадкової справи № 10/2022, заведеної приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Комишан М.В., встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 , позивачка по справі, яка прийняла спадщину за заповітом (а.с. 110-119).

Постановою приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Комишан М.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 листопада 2024 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 з підстав того, що не надано документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (а.с. 11).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

У постанові від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 Верховний Суд резюмував, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі статтею 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.

Приписами частини 2 статті 372 Цивільного кодексу України, встановлена презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме: вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності чотирьом особам: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10). Таким чином, з огляду на презумпцію рівності часток у праві спільної сумісної власності, суд дійшов висновку, що частки кожного зі співвласників вказаної квартири є рівними і становлять по 1/4 частці у спільному майні.

Матеріалами справи доведено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно, позивачка успадкувала в порядку спадкування за заповітом 1/4 частку на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, оскільки вона є також співвласницею спірної квартири, тому їй на праві власності належить 1/4 частка цієї квартири у спільній сумісній власності.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача Сумської міської ради про те, що вона є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки позивачка пред`явила дві позовні вимоги, у тому числі, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Ураховуючи, що матеріалами справи доведено, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла лише позивачка, інших спадкоємців за законом чи за заповітом немає, тому за вказаною позовною вимогою належним відповідачем у справі є саме територіальна громада міста Суми в особі Сумської міської ради, на території якої знаходиться спадкове майно у вигляді частки у праві спільної сумісної власності на квартиру.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку у спільній сумісній власності.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Сумська міська рада, адреса: м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомо.

Третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Комишан Марина Володимирівна, адреса: м. Суми, вул. Збройних Сил України, буд. 41 А, прим. 1.

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова