Рішення № 137325132, 05.06.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 450/3861/25

Провадження № 2/448/252/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

05.06.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Представник ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ» - Лисенко В.В. звернулася до суду з позовом, який обґрунтовується тим, що 25.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Астра Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ФЛ-250908-004А, за умовами якого позичальниці надано кредит у розмірі 24304,00 дол. США, з терміном користування до 25.09.2015 року (включно).

Вказує, що в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Астра Банк» та відповідачем ОСОБА_2 , 25.09.2008 року було укладено договір поруки №ФЛ-250908-004А/П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати солідарно з позичальником за всіма зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій.

Зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від ПАТ «Астра Банк» на користь ПАТ «Дельта Банк».

Посилається тим, що 07.11.2016 року заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/2214/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 188146,71 гривень та судові витрати.

Крім цього, 11.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» був укладений договір №1369/К про відступлення права вимоги, згідно з яким відбулась заміна кредитора у зобов`язанні.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/2214/15-ц від 08.10.2019 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» про заміну сторони виконавчого провадження.

Стверджує, що станом на час подання позову, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №450/2214/15-ц боржниками не виконане, наявну заборгованість перед товариством не погашено.

Примусове виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №450/2214/15-ц стосовно ОСОБА_1 здійснюється приватним виконавцем Шелінською Ю.А. в рамках виконавчого провадження №565114423. Примусове виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №450/2214/15-ц стосовно ОСОБА_2 здійснюється Іваничівським ВДВС ЗМУМЮ, в рамках виконавчого провадження №74802615.

Враховуючи, що рішення відповідачами не виконано, борг не повернуто, проценти не сплачені, позивач у своєму позові просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь, нараховані за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, відповідно до ст.625 ЦК України на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями, підтвердженими рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/2214/15-ц: три відсотки річних у розмірі 27649,83 грн. та інфляційні втрати у розмірі 91236,77 грн., а всього 118886, 60 грн.

ІІ. Позиція учасників справи.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, виклик відповідачки здійснювався у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та остання вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик. Крім того, останню повідомляли про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення за останньою відомою адресою місця її проживання ( АДРЕСА_1 ). Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідачки чи про її офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідачки не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, виклик відповідача здійснювався у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик. Крім того, останнього повідомляли про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення за останньою відомою адресою місця його перебування ( АДРЕСА_2 ). Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідача чи про її офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило.

Тому, на підставі статей 128, 131 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відповідачі вважаюся повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

04.11.2025 року ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області, дану цивільну справу передано за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.

10.12.2025 року ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області, дану цивільну справу передано за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області.

26.12.2025 року ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06.05.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній цивільні справ. Призначено справу до судового розгляду по суті.

05.06.2026р. ухвалою судді у даній цивільній справі ухвалено провести заочний розгляд справи.

Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, однак в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзиву не подали, а також враховуючи те, що сторона позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 25.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Астра Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ФЛ-250908-004А, за умовами якого позичальниці надано кредит у розмірі 24304,00 дол. США, з терміном користування до 25.09.2015 року (включно).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Астра Банк» та відповідачем ОСОБА_2 , 25.09.2008 року було укладено договір поруки №ФЛ-250908-004А/П, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати солідарно з позичальником за всіма зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій.

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від ПАТ «Астра Банк» на користь ПАТ «Дельта Банк».

07.11.2016 року заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/2214/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 188146,71 гривень та судові витрати.

Крім цього, 11.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» був укладений договір №1369/К про відступлення права вимоги, згідно з яким відбулась заміна кредитора у зобов`язанні.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/2214/15-ц від 08.10.2019 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону стягувача ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) у виконавчому провадженні по примусовому виконанні рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.11.2016 року по цивільній справі №450/2214/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 188146, 71 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сто сорок шість гривень сімдесят одна копійка) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» код ЄДРПОУ 34615314 (м.Київ, вул.Глибочицька 40 х).

Примусове виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №450/2214/15-ц стосовно ОСОБА_1 здійснюється приватним виконавцем Шелінською Ю.А. в рамках виконавчого провадження №565114423. Примусове виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №450/2214/15-ц стосовно ОСОБА_2 здійснюється Іваничівським ВДВС ЗМУМЮ, в рамках виконавчого провадження №74802615.

Згідно з наданим позивачем ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» розрахунком, за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, відповідно до якого сума 3% річних становить 27649,83 грн., сума інфляційних нарахувань становить 91236,77 грн., які нараховані на заборгованість за невиконане судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України встановлено, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. (ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Таким чином, з ухваленням 07.11.2016 року Пустомитівським районним судом Львівської області судом, рішення про стягнення з відповідачів заборгованості не припинилося та триває до моменту фактичного виконання ними грошового зобов`язання. Відтак, позивач має право на стягнення з відповідачів сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення виконання.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.

Надані стороною позивача докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями, підтвердженими рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/2214/15-ц, а саме: трьох відсотків річних у розмірі 27 649,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 91 236,77 грн., що загалом становить 118 886,60 грн.

На час розгляду справи в суді відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 простроченої заборгованості не погасили.

В свою чергу відповідачами також не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ними зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед останнім та позовні вимоги взагалі.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

V. Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Судом встановлено, що стороною позивача при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн., що підтверджується поданою стороною позивача платіжною інструкцією №3278 від 22.08.2025 року та які, враховуючи вищевикладені норми процесуального права, - повинні бути стягнені в рівних частках з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема по 1514 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ» (код ЄДРПОУ: 34615314, місцезнаходження: 04052, м.Київ, вул.Глибочинська, 40 х) нараховані за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, відповідно до ст.625 ЦК України на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями, підтвердженими рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/2214/15-ц: три відсотки річних у розмірі 27649 (двадцять сім тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 83 коп. та інфляційні втрати у розмірі 91236 (дев`яносто одна тисяча двісті тридцять шість) гривень 77 коп., а всього 118886 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_2 , в рівних частках, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ» (код ЄДРПОУ: 34615314, місцезнаходження: 04052, м.Київ, вул.Глибочинська, 40 х) - 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору, тобто з кожного по 1514 (одній тисячі п`ятсот чотирнадцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 10.06.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ» (код ЄДРПОУ: 34615314, місцезнаходження: 04052, м.Київ, вул.Глибочинська, 40 х).

Відповідачі:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.В. Кічак