Рішення № 137323188, 11.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2667/2026 Справа № 641/3048/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М,

за участі секретаря судового засідання Масалової М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №641/3048/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 15660,15 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову посилається на те, що 01.07.2019 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 228-165-850-2-19-Г, за умовами якого відповідач отримав кредит, з кінцевою датою повернення до 30.06.2020 року включно. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. В подальшому між ТОВ «ФК «Мустанг» та ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений 27.12.2024 року договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Заборгованість відповідача становить 15660,15 грн., з яких сума заборгованості за тілом кредиту 9231,20 грн., відсотками 24,97 грн., комісія 6403,98 грн. На підставі вищевикладеного, просить стягнути вищевказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору, витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 07.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.05.2026 до суду від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов в частині основної суми боргу у розмірі 9231,20 грн. та відсотків 24,97 грн. визнав, проти стягнення з нього нарахованої комісії заперечував. Послався на те, що в укладеному договорі сторонами не було узгоджено нарахування будь-якої комісії. Також зазначив, що сума витрат на правову допомогу є необгрунтованою та має не розумний розмір, а тому на його думку задоволенню не підлягає. Крім того, у зв`язку із особливим правовим режимом в України та його скрутним матеріальним становищем просив надати розстрочку виконання рішення на один рік.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини , оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2019 АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 228-165-850-2-19-Г (з ануїтентними платежами), за умовами якого кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору /п. 1.1/.

Кредит надається на строк з 01.07.2019 по 30.06.2020 включно /п. 2.2 кредитного договору/

Загальний розмір кредиту становить 14315,35 грн (п. 2.3 кредитного договору/.

Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) становить 39,00 % річних /п. 2.4. кредитного договору/.

Процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п.2.2. договору становить 0,1 % річних /п.2.11 кредитного договору/.

Як встановлено п. 2.9. кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, становить 1592,02 грн.

Підпунктами 3.1.1. та 3.1.2. п. 3.1. кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_1 , для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2 .

Як вбачається з п. 7.1 кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 30 червня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

01.07.2019 між сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому обумовлено всі істотні умови кредитування.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач частково погашав заборгованість за кредитним договором, що підтверджується виписками по рахункам за період з 01.07.2019 по 02.12.2022 та за період з 03.12.2022 по 03.09.2024.

Згідно із даними, які містяться у виписці по особовому рахунку за період з 01.07.2019 по 02.12.2022, АТ «Мегабанк» перерахувало 14315,35 гривень отримувачу ОСОБА_1 , з призначенням платежу: видача позичкових.

Розрахунки заборгованості за кредитним договором № 228-165-850-2-19-Г від 01.07.2019 свідчать про те, що станом на 03.09.2024 сума заборгованості за тілом кредиту складає 9231,20 грн, сума заборгованості за відсотками складає 24,97 грн., комісія 6403,98 грн.

Відомості щодо погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд встановив, що кредитний договір укладено між сторонами в письмовій формі та відповідачем отримані кредитні кошти шляхом перерахування їх на вказану у кредитному договорі платіжну карту.

Отже, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором. Заперечень щодо факту укладення кредитного договору від відповідача не надходило.

09.07.2024 відбувся електронний аукціон з продажу право вимоги за кредитними договорами. Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 переможцем аукціону визначено ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс».

03.09.2024 АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір № GL1N426240 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначеним цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги банку до боржників, зазначених у додатку № 1, додатку №2 до цього договору.

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення права вимоги від 03.09.2024 АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» право вимоги, зокрема за кредитним договором №228-165-850-2-19-Г, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 15660,15 грн, яка складається з: 9231,20 грн - заборгованість за кредитом; 24,97 грн - заборгованість за відсотками, 6403,98 грн - заборгованість за комісіями.

27.12.2024 ТОВ «ФК «Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначеним цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора, зазначених у Додатку №1 до цього Договору

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги, зокрема за кредитним договором № 228-165-850-2-19-Г, боржником за яким є ОСОБА_1 , в сумі 15660,15 грн, яка складається з: 9231,20 грн - заборгованість за кредитом; 24,97 грн - заборгованість за відсотками, 6403,98 грн - заборгованість за комісіями.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимогами цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ «ФК «Єврокредит», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту.

Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Відповідно до п. 8.2 кредитного договору, кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 13 вересня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №228-165-850-2-19-Г, а саме: тіло кредиту - 9231,20 гривень; 24,97 гривень заборгованості за відсотками законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за сплати комісії суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої ст.1 та частини другої ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15.

Частинами першою та другою ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 6403,98 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Крім того, у справі, що розглядається, вбачається, що положеннями, зокрема п.п.2.7,2.8 кредитного договору не передбачений розмір комісійної винагороди.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 6403,98 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та покладає судові витрати на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заявлену в позові суму судових витрат в розмірі 1573,65 грн. пропорційно задоволеним вимогам (9256,17/15660,15*2662,40=1573,65).

Також, позивач просить розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн.

01.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Єврекредит» та АО «Альянс ДЛС», укладено договір про надання правничої допомоги № 1/07, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об?єднаняя зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняті зазначені послуги і сплатити винагороду. Умовами договору між сторонами узгоджено наступні додатки: Додаток №1 форма «Реєстру Боржників»; Додаток №2 «Вартість послуг (прейскурант)»; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги» від 05.01.2026

Згідно «Реєстру Боржників» від 01.12.2025 ТОВ «ФК «Єврокредит» передав, а АО «Альянс ДЛС» отримав в роботу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 228-165-850-2-19-Г.

Згідно «акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги» від 05.01.2026, АО «Альянс ДЛС» надано ТОВ «ФК «Єврокредит» правничу допомогу по стягненню заборгованості з боржника ОСОБА_1 , у вигляді: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписанні та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості боржника на загальну суму 11 200 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 25000 грн. 00 коп. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, заперечення відповідача щодо завищеної суми витрат на правничу допомогу, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правничої допомоги у цій справі є меншим, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню як відповідно і розмір витрат на правничу допомогу, понесених у цій справі, на користь позивача до 2000,00 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1182,13 грн. ( 9256,17/15660,15 *2000 = 1182,13).

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Водночас на підтвердження заявленого клопотання про розстрочку виконання рішення суду відповідачем не надано суду жодних доказів про його скрутне матеріальне становище чи інші обставини, що б підтвердило неможливість виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд не встановив необхідних та достатніх підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294, 315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у сумі 9256,17 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1573,65 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 1182,13 грн, а всього 12 011 (дванадцять тисяч одинадцять) грн. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ЄДРПОУ 40932411, адреса: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

Суддя Г.М.Щепелева