Рішення № 137323156, 11.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/828/2026 Справа № 953/10233/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/10233/25

позивач: ТОВ "Бізнес Позика"

відповідач: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Бізнес Позика" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 500768-КС-004 від 11.09.2024 року в розмірі 23830 грн., та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11.09.2024 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500768-КС-004, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримала строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 10000 грн. на строк 24 тижні. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

У порушення умов кредитного договору № 500768-КС-004 від 11.09.2024 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує платежі, в результаті чого станом на 04.09.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 23830 грн., а саме: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11830 грн. - заборгованість за процентами; 2000 грн. - заборгованість за комісією.

В зв`язку з наявністю заборгованості ТОВ "Бізнес Позика" звернулось до суду з цим позовом.

17.11.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона частково заперечує проти позовних вимог, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії та відсотків в сумі понад 3000 грн.

В обґрунтування заперечень, посилається на те, що комісія становить 20% від суми кредиту, що є надмірним. Крім того, зазначає, що вона перебуває у скрутному фінансовому становищі. Єдине житло відповідача було зруйноване внаслідок бойових дій, а заявку на житловий сертифікат призупинено на невизначений строк. Має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які повністю залежать від її фінансового забезпечення. Батько дітей зник безвісті на фронті. Крім того, відповідач втратила можливість повноцінно виконувати фінансові зобов`язання через воєнний стан в Україні. Рівень доходів значно знизився через загальну економічну ситуацію в країні. Зазначає, що нараховані відсотки в розмірі 11830 грн. складають 118,3% від суми боргу, що є надмірним та таким, що значно перевищує звичайну ставку за кредитами, в зв`язку з чим просить зменшити розмір відсотків до 3000 грн.

02.12.2025 року представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому він зазначає, що умовами кредитного договору передбачена можливість нарахування відсотків та комісії, відповідач ознайомилась з умовами кредитного договору та підписала його, чим погодилась з умовами договору, процентною ставкою та розміром нарахованої комісії, а тому стягненню підлягають тіло кредиту, нараховані відсотки в повному обсязі та комісія.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2025 року цивільну справу направлено до Слобідського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 06.11.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 30.03.2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 14.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

У судове засідання представник ТОВ "Бізнес Позика" не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. У позовній заяві просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, направила на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, на підтвердження чого надала копію листка непрацездатності. При цьому, клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 ЦПКУкраїни підставою для відкладення розгляду справи є перша неявка у судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, а ОСОБА_1 повторно не з`явилась у судове засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 11.09.2024 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500768-КС-004, який з боку відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6764 11.09.2024 року 13:19:59.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3,2.4 кредитного договору № 500768-КС-004 від 11.09.2024 року ТОВ "Бізнес Позика" надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 10000 грн. на строк 24 тижні (до 26.02.2025 року), з процентною ставкою 0,7% в день.

Відповідно до п.2.5 кредитного договору № 500768-КС-004 від 11.09.2024 року комісія за видачу кредиту складає 2000грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 року року має заборгованість в розмірі 23830 грн., а саме: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11830 грн. - заборгованість за процентами; 2000 грн. - заборгованість за комісією.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "Бізнес Позика" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів`продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 11.09.2024 року укладено кредитний договір № 500768-КС-004, позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в загальному розмірі 10000 грн., на строк до 26.02.2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконала, отримані кредитні кошти та проценти за користування ними не сплатила, в зв`язку з чим заборгованість в розмірі 21830 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 11830 грн., є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо твердження відповідача про нарахування відсотків в надмірному розмірі, то суд зазначає, що умовами договору передбачена фіксована процентна ставка в розмір 0,7% в день від суми кредиту, що не порушує вимоги чинного законодавства. ОСОБА_1 погодилась з вказаним розміром процентної ставки за користування кредитними коштами шляхом підпису кредитного договору № 500768-КС-004 від 11.09.2024 року, а тому проценти за користування кредитними коштами, нараховані за процентною ставкою 0,7% в день, є правомірними.

При цьому, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 500768-КС-004 від 11.09.2024 року вбачається, що товариством нараховано позичальнику комісію в розмірі 2000 грн.

Суд зазначає, що умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ "Бізнес Позика" здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що товариством неправомірно нараховано позичальнику комісію за кредитним договором № 500768-КС-004 від 11.09.2024 року на суму 2000 грн., а тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо доводів відповідача про наявність у неї скрутного фінансового становища через пошкодження житла, відсутність роботи, перебування на її утриманні дітей, а тому неможливість погашення заборгованості, то вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у стягнення суми позики та нарахованих відсотків. При цьому, надавши відповідні докази скрутного фінансового становища, відповідач не позбавлена можливості звернутись до суду з заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 91,61%, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2219,16 грн. (2422,40 грн.*91,61/100) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12,81,141,247,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за кредитним договором № 500768-КС-004 від 11.09.2024 року в розмірі 21830грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2219,16 грн., а разом 24049 (двадцять чотири тисячі сорок дев`ять) грн. 16 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ТОВ "Бізнес Позика" (адреса місцезнаходження: б-р. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено 11.06.2026 року.

Суддя С.О.Ященко