Рішення № 137322996, 03.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/639/1028/26 Справа № 639/843/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 639/843/26

позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідачі: ОСОБА_2 (адреса листування: а/с 9135, м. Харків), Харківська міська рада (адреса місцезнаходження: м-н. Конституції, 7, м. Харків)

про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Іванової О.І.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , Харківської міської ради в якому з урахуванням уточнень просить встановити факт постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за позивачем, право власності на квартиру АДРЕСА_2 ( на 1/2 частину, як на частку що належала позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя, та на 1/2 частку у порядку спадкування за законом що належала померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 )

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 . Заповіт за життя ним не складався, тому спадкування здійснюється за законом. Під час шлюбу ними була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . яка була оформлена на ім`я чоловіка. Майно було придбане за спільні кошти подружжя, що підтверджується договором купівлі-продажу та нотаріальною згодою позивача на придбання. Квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, отже, 1/2 частка квартири належить позивачу на праві спільної сумісної власності, а 1/2 частка належала чоловікові та входить до складу спадщини. З часу придбання квартири та до моменту смерті чоловіка (спадкодавця) подружжя фактично постійно проживало у зазначеній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет. Хоча реєстрація місця проживання чоловіка була за іншою адресою, фактично його останнім місцем проживання була саме квартира: АДРЕСА_1 . Даний факт проживання спадкодавця за адресою АДРЕСА_1 підтверджується доказами: копією трудової книжки, копією довідки з місця роботи, копією декларації з лікарем, копіями медичних документів. ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину у вигляді 1/2 частки квартири, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем та після смерті чоловіка продовжує проживати у зазначеній квартирі, утримує її, сплачує комунальні платежі та здійснює догляд за майном.

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири. 22.01.2026 року приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Баглай А.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, пославшись на відсутність спільної реєстрації місця проживання.

Інший спадкоємець - дочка спадкодавця ОСОБА_2 не проживала разом зі спадкодавцем, заяви про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття у шестимісячний строк не подавала, спадкова справа не відкривалася, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру.

У зв`язку з неможливістю отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав спадкоємця єдиним можливим способом позовною заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнанням за нею права власності.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 16.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 28.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Іванова О.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про визнання позову, в якій позовні вимоги визнала повністю та просила суд проводити розгляд справи без її участі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнає повністю, також зазначає, що підтверджує факт постійного проживання її батьків, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання повторно не з`явився, представником надано до суду додаткові пояснення по справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 28.06.1991 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 28.06.1991 року.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 03.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Жицькою Я.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 200 вбачається, що ОСОБА_3 придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 . Згідно п. 9.3 договору купівлі-продажу квартири від 03.04.2017 року договір укладено за згодою дружини покупця - ОСОБА_1 , справжність підпису на якій засвідчена 03 квітня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Жицькою Я.Є., за реєстровим № 199.

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 84132979 від 03.04.2017 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.09.2024 року виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 83526645 від 08.12.2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Баглай А.В., 08.12.2025 року відкрита спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 74976188, номеру у нотаріуса 129/2025.

Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Баглай А.В. від 22.01.2026 року відмовлено ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності від імені спадкоємця, ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пославшись на відсутність спільної реєстрації місця проживання.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 , яка є подругою сім`ї ОСОБА_7 пояснила, що була знайома з позивачкою та її чоловіком, познайомилися на роботі чоловіка позивачки. Подружжя ОСОБА_7 весь час мешкали за однією адресою. Бувала в гостя у подружжя. Квартира за адресою АДРЕСА_3 була придбана ними у шлюбі.

Згідно копій квитанцій про сплату за комунальні послуги, копією декларації з лікарем, копіями медичних документів наданих до матеріалів справи вбачається що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом.

Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які відповідно до ч. 1 ст.7 Сімейного кодексу України регулюються Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з положеннями ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, визначає СК України.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_2 придбана 03.04.2017 року, тобто набуто подружжям за час шлюбу, а тому вказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Приймаючи до уваги встановлену чинним законодавством рівність часток співвласників у праві спільної сумісної власності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину нерухомого майна, придбаного за підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2017 року.

Щодо позовний вимог про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно суд зазначає наступне.

Між сторонами склались спадкові правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спакується на загальних підставах, суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Із роз`яснень, викладених у пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 вбачається, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 року.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні письмових доказів, показань свідка, суд дійшов висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому наявність підстав для його встановлення у судовому порядку.

Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 , проживаючи на момент смерті ОСОБА_3 разом з останнім, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак оформити спадщину після його смерті у встановленому законом порядку не має можливості, про що свідчить відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, суд дійшов висновку, що право позивача підлягає захисту у судовому порядку.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартиру АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартиру АДРЕСА_2 як на частку у спільній сумісній власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартиру АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса листування: а/с 9135, м. Харків, РНОКПП НОМЕР_4 ),

Харківська міська рада (адреса місцезнаходження: м-н. Конституції, 7, м. Харків, код ЄДРПОУ 04059243).

Повний текст рішення складено 11.06.2026 року.

Суддя В. В. Марченко