Постанова № 1373228, 13.02.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.02.2008 р. справа № 2/325

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна О.А.

суддів

Колядко Т.М. , Мирошниченка С.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Плахоніна Н.О. - за довір. № 01/16 від 23.04.2007 року,

від відповідача:

Перец А.М. - за довір. № 33/1 від 03.01.2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" м. Краматорськ Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

13.12.2007 року

по справі

№ 2/325 (Мартюхіна Н.О.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" м. Краматорськ Донецької області

до

Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Оснастка" м. Краматорськ Донецької області

про

стягнення 21 711 грн. 35 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2007 року частково задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" м. Краматорськ Донецької області (далі по тексту - Товариство) до відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Оснастка" м. Краматорськ Донецької області (далі по тексту - Підприємство) про стягнення 21 711 грн. 35 коп.

Відповідно до рішення місцевого суду з відповідача на користь позивача стягнуто 1 230 грн. 32 коп. - індексу інфляції, 224 грн. 25 коп. - 3% річних, 1 200 грн. 67 коп. –пені, а також судові витрати: державне мито в розмірі 127 грн. 83 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 69 грн. 47 коп.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 10 128 грн. 39 коп. - провадження у справі припинено. В решті частини позову - відмовлено.

Товариство не погодилось з рішенням господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 10 128 грн. 39 коп. та звернулось з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, оскільки воно в цій частині винесене з порушенням норм матеріального права. Заявник вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував при винесенні рішення ст. 343 Цивільного Кодексу України. На його думку, вимоги про стягнення пені безпідставно задоволені господарським судом лише частково в сумі 1 200 грн. 67 коп., тому просить стягнути з відповідача решту пені в сумі 8 927 грн. 72 коп.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції і просив залишити його без змін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір № 156 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2006 року (а.с.7-10).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов’язується продати вчасно, та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором № 156 від 01.01.2006 року (далі по тексту - договір).

Товариство зобов’язано забезпечувати постачання теплової енергії Підприємству відповідної якості в обсягах згідно з п. 4.2.1. договору.

Згідно до п. 2.1. договору теплова енергія передається в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону, вентиляцію в період опалювального сезону, підігрівання холодної води –протягом року.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. договору Підприємство, що має прилади обліку, раз на місяць подає до Товариства письмові звіти про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до Договору, який може бути проконтрольований Товариством.

Додатком №1 до договору п. 4 встановлено, що дата знаття Підприємством показань приладів обліку –25-те число поточного місяця; подання звіту Товариству –не пізніше 28-го числа.

Згідно до п. 5.5. договору при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу –кількість теплової енергії, що відпущена Підприємству, визначається Товариством розрахунковим методом з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії, фактичної температури зовнішнього та внутрішнього повітря, а також температури мережної води в подавальному трубопроводі.

Розділом 6 договору передбачений порядок розрахунків, п. 6.1. розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу.Однак, не грошова форма розрахунків потребує додаткового письмового узгодження.

Пунктом 6.2. встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата здійснюється на підставі актів-рахунків (рахунків), в трьохденний строк з моменту отримання їх Підприємством. Акти-рахунки є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії, та мають бути оформлені споживачем на протязі 3-х календарних днів з дня отримання їх від Товариства (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 3.2.1. договору, Підприємство зобов’язується виконувати умови належного оформлення актів-рахунків та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни які передбачені договором.

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача направлялися акти рахунки, які додані до матеріалів справи, а саме, № 156 від 31.01.2007 р. на суму 12 939 грн. 70 коп. № 156-2 від 28.02.2007р. на суму 12 807 грн. 74 коп., № 156-3 від 31.03.2007р. на суму 7 380 грн. 95 коп., а всього за спірний період на загальну суму 33 128 грн. 39 коп.

Відповідач умови договору виконував несвоєчасно та не в повному обсязі. Зокрема, виходячи з наданих відповідачем банківських виписок з поточного рахунку за 23.03.07р., 18.04.07р., 21.05.07р., 08.06.07р., 11.07.07р., 21.08.07р. та призначень платежів, відповідачем була сплачена частково заборгованість по актах рахунках за січень –3 000 грн 00 коп., та лютий 2007 року –20 000 грн. 00 коп. При цьому, залишок заборгованості за березень 2007 року склав 10 128 грн. 39 коп., однак, погашений був відповідачем лише під час розгляду справи згідно платіжного доручення від 31.08.07р. № 736.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви 29.08.07р. за ним рахувалась заборгованість в розмірі 10 128 грн. 39 коп.

Оскільки заборгованість була погашена в повному обсязі після подачі позовної заяви, позивач відмовився від своїх вимог в цій частині позову, а тому місцевим судом провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині стягнення з відповідача відсотків річних в сумі 224 грн. 25 коп., індексу інфляції в сумі 1 230 грн. 32 коп. та частини пені в сумі 1 200 грн. 67 коп. суд першої інстанції вимоги задовольнив.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 8 927 грн. 72 коп., то господарський суд в їх задоволенні відмовив.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10 128 грн. 39 коп. послався на ч. 2 ст. 343 Господарського Кодексу України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Апеляційна інстанція вважає, що таке обгрунтування відмови в задоволенні вимог про стягнення пені є неправомірним.

Вказана у рішенні ч. 2 ст. 343 Господарського Кодексу України, не регулює спірні правовідносини, оскільки вона відноситься до параграфу 1 "Фінанси і банківська діяльність" Глави 35 "Особливості правового регулювання фінансової діяльності" вищезгаданого кодексу та встановлює відповідальність за порушення строків розрахунків у банківській сфері.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, господарський суд помилково керувався приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, якими встановлений граничний розмір пені. Місцевий суд, застосувавши вказані приписи, не проаналізував спеціальне законодавство, що регулює застосування пені у спірних правовідносинах.

Так, приписами статті 6 Цивільного кодексу України врегульовано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Також згідно зі статтею 627 названого Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, у п. 7.2.5. вищевказаного договору сторони домовились про стягнення пені у розмірі передбаченому законом.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що законодавством щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У цій справі сторони визначили у п. 7.2.5. договору розмір санкцій передбачений Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги", а саме 1% належної до сплати суми за кожен день прострочки, як встановлено і згаданим вище Законом і договором.

Враховуючи викладене та перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся сума пені, яка заявлена у позові і загалом складає 10 128 грн. 39 коп.

Тому в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 8 927 грн. 72 коп. рішення місцевого суду підлягає скасуванню, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального права.

Що стосується іншої частини позову, то судова колегія вважає його правомірним, і підлягаючим задоволенню в повному обсязі, оскільки він обгрунтований належними доказами.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржене рішення місцевого суду від 13.12.2007 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення решти пені в сумі 8 927 грн. 72 коп. В іншій частини рішення господарського суду Донецької області залишається без змін, як законне і обгрунтоване.

Судові витрати розподіляються апеляційною інтанцією відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2007 року по справі № 2/325 - скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 8 927 грн. 72 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Оснастка” (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Оржоникидзе, 10, п/р 26006190023001 в КФ КБ Приватбанк, МФО 335548, ЄДРПОУ 13517472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго” (84320, м. Краматорськ, вул. Беляева, 113, р/р 26009060110331 в Краматорському філіалі КБ “Приватбанк”, МФО 335548, ЄДРПОУ 34657789) 8 927 грн. 72 коп. –пені, витрати по сплаті державного мита в розмірі 89 грн. 28 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 48 грн. 52 коп.

В решті частини рішення залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М. Колядко

С.В. Мирошниченко

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4 .ДАГС

5. господарському суду