Рішення № 137321014, 11.06.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1718/26

Провадження № 2/539/1543/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Джадан І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Лубни цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначили, що відповідно до укладеного кредитного договору №30177 від 16.03.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_2 , відповідач отримав кредит у розмірі 9000 гривень, строком на 730 днів (до 16.03.2027 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року.

Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту.

Вказує, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 12.09.2025 року становить 36900,00 грн., що складається з: 32400,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів; 4500,00 грн. штраф за порушення умов кредитного договору.

Позивач прохає суд стягнути із відповідача заборгованість в розмірі 36900,00 грн., а також понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

На адресу суду 05.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, згідно якого прохав відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивач не довів наявності кредитних відносин, та наявності кредиту. З наданих позивачем доказів вбачається, що три документи підписані одноразовим ідентифікатором. Посилався на те, що проценти в розмірі 36900,00 грн., які позивач прохає стягнути з відповідача, вважає неспівмірно завищеними відповідно до суми тіла кредиту. Вважає, що проценти за користування кредитом не мають перевищувати 50% суми кредиту, що складає 4500,00 грн. Щодо стягнення штрафу заперечує. Вважає, що заявлена вимога про стягнення штрафу є невизначеною, недоведеною, такою, що не містить належного розрахунку, є непропорційною та суперечить нормам цивільного законодавства. Крім того, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є вкрай завищеними та не співмірними з наданими послугами.

Представником ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» подано до суду відповідь на відзив, з якого вбачається, що сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача Антіхович В.В. в судовому засіданні проти позову заперечував. Свою позицію обґрунтовував аргументами та доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №30177 від 16.03.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_2 , відповідач отримав кредит у розмірі 9000 гривень, строком на 730 днів (до 16.03.2027 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 536520 направлявся відповідачу 16.03.2025 року о 20:07:13 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі. (а.с. 15-20)

Кредитний договір був підписаний відповідачем 16.03.2025 року о 20:07:31 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 536520 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.

Кредитні кошти були відправлені відповідачу 16.03.2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20260316-22 від 16.03.2026. (а.с. 26)

Згідно відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 21.04.2026 року на ім`я ОСОБА_2 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку 16.03.2025 року відбулось зарахування коштів у розмірі 9000,00 грн. (а.с. 66-68)

Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 1.2. Договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (річна процентна ставка становить 365,00%).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_2 має перед ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» заборгованість станом на 11.03.2026 року - 36900,00 грн., що складається з: 32400,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів; 4500,00 грн. штраф за порушення умов кредитного договору.

Суд вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідача не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі №679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, «що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів».

З огляду на зазначене, враховуючи, що у даній справі заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором №30177 від 16.03.2025 про надання кредиту по процентам 32400,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 9000,00 грн., є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд доходить висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до 4500,00 грн.

Також, позивач прохає стягнути з відповідача штраф у розмірі 4500,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

Згідно п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався, наразі він триває.

У даній справі позивач просив стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 4500,00 грн..

Час виконання зобов`язання за договором з 16.03.2025 року по 11.03.2026 року.

Тобто позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції у період воєнного стану, запровадженого Указом Президента України.

Отже, законодавець на рівні акту цивільного законодавства (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню), такий обов`язок припиняється без його виконання.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» про стягнення з відповідача на його користь штрафу не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» заборгованість за вищевказаним кредитним договором по процентам 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1)

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 324,68 грн. (4500,00 грн.*2662,40 грн./36900,00 грн.)

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №03/06/2024 від 03.06.2024 року, Акт приймання-передачі наданих послуг №103 від 26.01.2026 року, Витяг з реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №103 від 26.01.2026 року на суму 10000,00 грн., платіжна інструкція від 30.01.2026.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі.

Проте, враховуючи неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором №30177 від 16.03.2025 у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» судові витрати у виді судового збору у розмірі 324 (триста двадцять чотири) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 41466388.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.Д. Бєссонова