Рішення № 137320495, 10.06.2026, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокуселище ПетровеСправа № 397/401/26 Провадження № 2/941/568/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Больбот А. Ю.

за участю: секретаря судового засідання - Больбот Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Петрове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в електронній формі, через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3042609 від 11.10.2020 у загальному розмірі 15200,00 грн. та понесених судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.10.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений кредитний договір № 3042609 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачка отримала 5000,00 грн.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору.

26.05.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021. Згідно вищевказаного договору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3042609 від 11.10.2020.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 15200,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн.; заборгованість за процентами 10200,00 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та задоволено клопотання про витребування доказів.

Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачці порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

30.04.2026 до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву у якому остання прохала:

застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України, та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог;

у разі відмови у застосуванні наслідків спливу позовної давності відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків у сумі 10200,00 грн. як таких, що нараховані поза межами строку кредитування з порушенням ст. 1048 ЦК України та релевантної правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12;

витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. покласти на позивача у зв`язку з їх необґрунтованістю, неспівмірністю та недоведеністю згідно з вимогами ст.ст. 137, 141 ЦПК України;

у зв`язку з пропущення позовної давності судовий збір у розмірі 2662,40 грн. покласти на позивача;

розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін (у відповідності до ч. 3 ст. 211 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

04.05.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у яких останній вказав:

на правомірність нарахування відсотків та відповідно до умов договору;

на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів повідомленням про перерахування коштів та доказами що будуть надані банківською установою на виконання ухвали суду від 14.04.2026;

на обґрунтованість витрат на правову допомогу з урахуванням складності справи, часу, витраченого представником позивача та необхідності дотримання всіх процесуальних вимог;

на не пропущення позивачем позовної давності з урахуванням строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

06.05.2026 до суду від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких остання заперечила доводи позивача щодо законності нарахування відсотків поза межами строку кредитування, дотримання строків позовної давності, доведеності отримання кредитних коштів. Вказала на недоведеність здійснення платежів по кредиту від її імені. Прохала суд застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог, а судові витрати покласти на позивача.

26.05.2026 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на виконання ухвали суду від 14.04.2026, надійшла інформація за № 20.1.0.0.0/7-260506/73525-БТ від 15.05.2026 про належність банківської карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та про зарахування 11.10.2020 на рахунок 5000,00 грн.

28.05.2026 до суду від відповідачки надійшли пояснення у справі, у яких остання визнала факт отримання коштів у розмірі 5000,00 грн. однак зазначила на пропущення позивачем строку позовної давності та неправомірність нарахування відсотків. Прохала суд зарахувати платіж у розмірі 1200,00 грн. у рахунок зменшення тіла кредиту (основного боргу).

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши справу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 11.10.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений кредитний договір № 3042609 про надання споживчого кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачці кредит у розмірі 5000,00 грн. на строк передбачений договором, який складає 30 днів. Дата повернення кредиту згідно графіку платежів 10.11.2020.

Відповідно до п. 1.5. цього ж договору тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить:

1.5.1. Знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

1.5.2. Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:

- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки;

- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору;

- у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України .

Згідно п. 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Первісний кредитор перерахував кошти обумовленні кредитним договором, що підтверджується матеріалами справи та визнається у письмових поясненнях відповідачкою.

26.05.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021. Згідно вищевказаного договору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3042609 від 11.10.2020.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.639 ЦПК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Відповідно до положень ч.1 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з умовами п.п.3 п. 5.1 кредитного договору № 3042609 від 11.10.2020 кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Нормами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач відповідно до умов договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021 є правонаступником у відносинах за договором про споживчий кредит № 3042609 від 11.10.2020, а тому має право вимоги до відповідачки.

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості, остання свої зобов`язання за договором не виконала і не повернула суми позики та відсотки за користування кредитом у встановлених договором розмірі та строк.

Враховуючи наведене, суд уважає, що позивач має право на стягнення коштів за кредитним договором: тілом у сумі 5000,00 гривень та відсотками.

Щодо розміру відсотків.

Відповідно до п. 3.1 Договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до розділу 4 договору визначена пролонгація договору.

Строк кредиту може бути продовжений на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.3 договору (п.4.1).

Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору (п. 4.2).

Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (п. 4.3).

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного…. (п. 4.4).

У випадку акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначений у п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку проценти нараховуються за стандартною ставко (п. 4.5).

Таким чином, сторонами узгоджено строк кредитування 30 днів з можливістю його продовження на умовах п.4 договору.

Із картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що відповідачкою 06.11.2020 було сплачено нараховані проценти у розмірі 13,50 грн., а 22.12.2020 у розмірі 1200,00 грн.

Тобто 06.11.2020 відповідачка вчинила дії, передбачені пп.4.2. та 4.3 договору.

Внаслідок вказаних дій відповідача строк кредиту було продовжено на 30 днів (відповідно до п. 4.1 Договору).

У свої запереченнях на відповідь на відзив від 06.05.2026 щодо зазначених у розрахунку заборгованості платежів: 13,50 грн. (06.11.2020) та 1200,00 грн. (22.12.2020) відповідачка вказала на відсутність доказів здійснення нею зазначених платежів. Зазначила, що наявність у внутрішній картці обліку позивача суми 13,50 грн. (що є точним розміром нарахованих відсотків за зниженою ставкою за 27 днів) свідчить про внутрішні бухгалтерські коригування самого позивача, а не про добровільні дії відповідача.

В той же час, у своїх поясненнях у справі від 28.05.2026, відповідачка прохала суд зарахувати платіж у розмірі 1200,00 грн. у рахунок зменшення тіла кредиту (основного боргу).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Під час судового розгляду справи відповідачкою, з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані відомості, зазначені в розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, про здійснення платежів в рахунок погашення кредиту.

Прохання відповідачки у своїх поясненнях у справі від 28.05.2026 про зарахування платежу в рахунок зменшення тіла кредиту суд розцінює як визнання факту здійснення нею платежів по кредиту.

Отже, нарахування відсотків за періоди з 11.10.2020 по 10.11.2020 (строк дії кредитного договору) та з 11.11.2020 по 10.12.2020 (строк на який продовжено дію договору), а всього за 60 днів, є правомірними та таким, що відповідає умовам договору.

Надалі відповідачка не вчиняла дії, спрямовані на продовження строку кредиту.

Автопролонгація умовами договору не передбачена.

Таким чином, строк договору закінчився 10.12.2020.

Положення п. 1.5.2 містить застереження, що відсотки за стандартною ставкою нараховуються у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1. статті 1048 ЦК України.

Поряд із тим, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Указаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування є необгрунтованим.

Отже стягненню з відповідачки підлягають проценти з період з 11.10.2020 по 10.12.2020, а всього за 60 днів.

Щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню, то такий обраховується за стандартною процентною ставкою, відповідно до положень п.п.1.5.2, оскільки позичальник не виконала умови п.п.1.5.1 договору, та складає 5700,00 грн. (5000,00 грн. ? 1,90 % ? 60 днів = 5700,00 грн.).

Здійснені відповідачкою платежі в рахунок оплати відсотків, а саме, 06.11.2020 у розмірі 13,50 грн. та 22.12.2020 у розмірі 1200,00 грн., підлягають зарахуванню в рахунок зменшення відсотків по кредиту, а отже розмір заборгованості відповідачки по відсоткам за кредитом складає 4486,50 грн. (5700,00 грн. - 13,50 грн. - 1200,00 грн. = 4486,50 грн.)

Тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме 62,41 % від розміру заявлених (5000,00 грн. + 4486,50 грн. = 9486,50 грн.; 9486,50 грн. ? 15200,00 грн. = 62,41 %).

Щодо застосування позовної давності.

11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. У подальшому карантин неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на час подання цієї відповіді на відзив триває і досі.

Законом України 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

На підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено, набрання чинності даним законом відбулась 04.09.2025.

Як вбачається кредитний договір № 3042609 був укладений 11.10.2020, тобто у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який було відмінено з 24 години 00 хвилин 30.03.2023, а 04.09.2025 набрав чинності Закон № 4434-IX від 14.05.2025, яким було виключено п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, яким продовжувалися строки передбачені ст.257 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом 12.03.2026, а тому твердження відповідачки про застосування строків позовної давності є необґрунтованими, оскільки позовну давність не пропущено.

Щодо судових витрат.

Згідно із частинами першою та другою ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково (62,41 %), то з відповідачки підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого позивачем, у розмірі 1661,60 грн. (2662,40 грн. ? 62,41 % = 1661,60 грн.)

Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Нормами статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер серія ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року адвоката Усенка М.І., акт № 396 наданих послуг від 09.03.2026, відповідно до якого послуги надані на суму 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг до акту № 396.

Враховуючи наведене, з відповідачки підлягали б до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4992,80 грн. пропорційному задоволеним вимогам (8000,00 грн. ? 62,41 % = 4992,80 грн.)

Однак, відповідачка у відзиві на позовну заяву прохала суд витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. покласти на позивача посилаючись на не співмірність витрат зі складністю справи, яка є типовою та нескладною за свою суттю та враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд також враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, межі заявлених позовних вимог та приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн.

Керуючись статтями 11, 207, 512, 514, 526, 530, 553, 554, 626, 628, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором № 3042609 від 11.10.2020 у загальному розмірі 9486,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) сплачений судовий збір у розмірі 1661,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 22.05.2026.

Суддя А.Ю. Больбот