Рішення № 137319749, 02.06.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/18801/24

Провадження № 2/376/353/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Батовріної І.Г.,

за участю секретарів судового засідання Гіптенко Є.О., Щур Л.А.,Литвинчук М.Г.,

представника позивача Ярошенка Д.В.,

представника відповідача Хомік Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, адвоката Ярошенка Д.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.04.2019 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 52,00 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033.

12.01.2022 р. Сквирським районним судом Київської області у справі № 376/2452/20, яке частково залишено в силі постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 376/2452/20, ухвалено рішення, яким витребувано із володіння позивача на користь Фермерського господарства «Пасіка» земельну ділянку площею 50,0 га, яка є частиною земельної ділянки площею 52,0 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області.

Вказує, що у постанові Верховним Судом зроблено висновок, що 24 договори купівлі продажу від 29.01.2019 та 2 договори купівлі-продажу від 15.03.2019, відповідно до яких відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки та договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, укладений 23.04.2019 між позивачем та відповідачем не створили жодних правових наслідків, оскільки особи, які отримали земельні ділянки на підстав незаконних наказів головного управління Держгеокадастру у Київській області не мали права на відчуження спірних земельних ділянок.

Зазначає, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення оціночно-земельної експертизи № 2-12/12 від 12.12.2024 ринкова вартість земельної ділянки на дату проведення оцінки становить 6 760 000,00 грн..

На підставі викладеного, відповідач, як продавець земельної ділянки, повинен відшкодувати позивачу збитки у вигляді дійсної вартості майна, а саме у розмірі ринкової вартості земельної ділянки та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.01.2025 р. вищевказана справа передана за підсудністю до Сквирського районного суду Київської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 р. головуючим суддею у справі визначено суддю Коваленка О.М..

Ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області Коваленка О.М. від 29.01.2025 р. відкрито провадження у вказаній справі та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 13.03.2025 р. провадження у вказаній справі закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2025 р. ухвалу суду від 13.03.2025 р. скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 01.10.2025 р. заяву представника позивача адвоката Ярошенка Д.В. про відвід судді задоволено.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 р. головуючим суддею у справі визначено суддю Батовріну І.Г..

Ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області Батовріної І.Г. від 01.10.2025 р. постановлено прийняти вищевказану цивільну справу до провадження та здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

18.11.2025 р. через систему «Електронний суд» представник відповідача, адвокат Хомік Є.М., подала відзив на позовну заяву у якому вказала, що із зазначеними позовними вимогами ОСОБА_2 не погоджується, вважає, що справедливим буде відшкодування ОСОБА_1 вартості земельної ділянки у розмірі 2 080 000 грн., тобто у тому розмірі, який ОСОБА_1 сплатила за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 квітня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Як вбачається із договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 23 квітня 2019 року Мількевич Л.В., нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області, Гребінь Сергій Миколайович передає майно у власність Покупця, тобто продає, а ОСОБА_3 приймає майно у власність на ім`я ОСОБА_1 і сплачує за нього обговорену грошову суму, тобто купує належну Продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 52 га, кадастровий номер 3224080300:03:004:0033. Пунктом 2.1. Договору визначено, що продаж земельної ділянки проводиться за 2080000,00 грн., які представник Покупця сплатив Продавцю до підписання та нотаріального оформлення цього договору. При цьому сторони засвідчили, що вони обізнані стосовно ринкових цін на аналогічне нерухоме майно, за їх розсудом визначена в цьому договорі вартість саме цього нерухомого майна є справедливою і відповідає її дійсній вартості. У листопаді 2020 року (тобто майже через півтора роки після продажу земельної ділянки ОСОБА_1 ) фермерське господарство Пасіка звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, фізичних осіб, ОСОБА_1 , фермерського господарства Вікторія про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання наказів недійсними, скасування реєстрації права власності, витребування земельної ділянки, усунення перешкод у користування земельною ділянкою. Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року встановлено, що 24 договори купівлі-продажу від 29 січня 2019 року та 2 договору купівлі-продажу від 15 березня, відповідно до яких ОСОБА_2 набув право власності на спірні земельні ділянки та договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 23 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не створили жодних правових наслідків, оскільки продавці не мали права на відчуження спірних земельних ділянок. Таким чином, ОСОБА_2 сам є добросовісним набувачем земельних ділянок, які в дальшому об`єднані в земельну ділянку площею 52 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 і продану ОСОБА_1 . У даному випадку ОСОБА_2 покладався на дані Держгеокадастру щодо цільового призначення земельних ділянок та Державного реєстру речових прав щодо власників та відсутності обтяжень, а отже - не знав і не міг знати, що у подальшому договори купівлі-продажу, на підставі яких він набув право власності за відплатними договорами, будуть такими, що не створили правових наслідків. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 , укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_1 діяв недобросовісно. Більш того, відповідно до Інформації, сформованої за допомогою додатку "Реєстр нерухомості", власником земельної ділянки площею 52 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 станом на 17.11.2025 року є ОСОБА_1 . А отже - взагалі відсутній факт заподіяння шкоди, оскільки земельна ділянка не вибула з власності позивача. Таким чином, заявлений позов є безпідставним і у його задоволенні ОСОБА_2 просить відмовити у повному обсязі.

24.11.2025 р. (зареєтровано25.11.2025 р. вх. № 13785/25) через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив у якій вказав, що твердження Відповідача про те, що Позивач нібито має право лише на компенсацію у сумі, зазначеній у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2019 є безпідставними та не узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач, як продавець за договором купівлі-продажу від 23.04.2019, за яким Позивач придбала земельну ділянку, приймав участь у справі № 376/2452/20 у якості відповідача. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12.01.2022 у справі № 376/2452/20, яке частково залишено в силі постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №376/2452/20 витребувано із володіння Позивача на користь Фермерського господарства «Пасіка» (ідентифікаційний код юридичної особи 30906736) земельну ділянку площею 50,0 га, яка є частиною земельної ділянки площею 52,0 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області. Таким чином, у даному випадку Відповідач (продавець земельної ділянки) був залучений до розгляду справ про витребування земельної ділянки з власності Позивача і не відвернув витребування такого майна, а тому повинен відповідати за завдані збитки на підставі ст. 661 ЦК України, яка у спірному випадку є імперативною нормою при наявності перерахованих вище об`єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення. Вказує, що як вбачається з рішення Сквирського районного суду Київської області від 12.01.2022 у справі № 376/2452/20, а також постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №376/2452/20 земельна ділянка у Позивача була витребувана. Крім того, як вбачається з рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.06.2025 у справі № 376/1325/25 державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 за Позивачем скасовано. Таким чином, твердження Відповідача про те, що земельна ділянка не вибула з власності Позивача є безпідставними та не узгоджуються з дійсними обставинами справи.

07.12.2025 р. (зареєстровано 08.12.2025 р. вх. № 14403) через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив позовну заяву ОСОБА_1 вважати поданою з наступними позовними вимогами: «1. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 6 500 000,00 грн (шість мільйонів п`ятсот тисяч грн) 00 коп. 2.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати у зв`язку з розглядом даної справи».

Ухвалою суду від 11.12.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

20.03.2026 р. (зареєстровано 23.03.2026 р. вх. № 4168/26) через систему «Електронний суд» представник позивача подав додаткові пояснення у справі у яких вказав, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 19.06.2025 у справі №376/1325/25 скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, а також скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Земельна ділянка площею 50,0 га, яка є частиною земельної ділянки площею 52,0 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка була предметом договору купівлі-продажу від 23.04.2019 укладеного між сторонами даної справи, була витребувана у ОСОБА_1 та станом на сьогоднішній день перебуває у постійному користуванні Фермерського господарства «Пасіка». Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої за реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 , за нею не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна, а також відсутні будь-які відомості про наявність прав користування земельними ділянками. Більше того, станом на сьогоднішній день інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 3224080300:30:004:0033 взагалі видалена з Державного земельного кадастру.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог з підстав викладених ним у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Окрім того зазначив, що заява про розподіл судових витрат буде подана ним протягом 5 днів.

У судових засіданнях представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених нею у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.04.2019 року, посвідченого нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 1275 належала земельна ділянка площею 52,00 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області (том 1 а.с. 10-12).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 за 2 080 000,00 грн. (том 1 а.с. 10).

Відповідно до п. 2.3. вказаного договору представник «Продавця» свідчить, що відчужувана земельна ділянка до цього договору нікому іншому не було продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом (забороною) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України, немає (том 1 а.с. 11).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12.01.2022 р. по справі № 376/2452/20 ухвалено витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Пасіка» земельну ділянку площею 50,00 га, яка є частиною земельної ділянки площею 52,00 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області (том 1 а.с. 47-66).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2023 р. касаційну скаргу фермерського господарства «Пасіка» задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 24.01.2023 року у частині вирішення позовних вимог фермерського господарства «Пасіка» про визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою та витребування її із чужого незаконного володіння та розподілу судових витрат скасувати, рішення Сквирського районного суду Київської області від 12.01.2022 року у цій частині залишити у силі (том 1 а.с. 16-43).

Відповідно до ч. 4-5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2023 р. встановлено, що 25.03.1998 року ОСОБА_4 видано державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КВ № 007544, площею 50,0 га, розташованої на території Антонівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. 14.09.2000 року головою селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 затверджено Статут СФГ «Пасіка». ІНФОРМАЦІЯ_1 помер засновник ФГ «Пасіка» ОСОБА_4 .. Наказами головного управління Держгеокадастру у Київській області передано у приватну власність 26 відповідачам земельні ділянки, площею по 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Київської області. Вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі продажу від 29.01.2019 р. та 15.03.2019 р. були відчужені ОСОБА_2 ..

У подальшому ОСОБА_2 об?єднав вищевказані земельні ділянки в одну земельну ділянку площею 52,00 га з кадастровим номером № 3224080300:03:004:0033.

У вищевказаній постанові Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що накази головного управління Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 26 земельних ділянок, які були об`єднані в земельну ділянку з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 є незаконними та грубо порушують право ФГ «ПАСІКА» на користування належної йому земельної ділянки та 24 договори купівлі-продажу від 29.01.2019 та 2 договори купівлі-продажу від 15.03.2019 (всього 26 договорів), відповідно до яких ОСОБА_2 набув право власності на спірні земельні ділянки та договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, укладений 23.04.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не створили жодних правових наслідків, оскільки особи, які отримали земельні ділянки на підставі незаконних наказів головного управління Держгеокадастру у Київській області не мали права на відчуження спірних земельних ділянок (том 1 а.с. 35).

Відповідно до висновку експерта № 2-12/12 від 12.12.2024 р. за результатами проведення оціночно-земельної експертизи ринкова вартість земельної ділянки площею 52,00 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області станом на 12.12.2024 року становить 6 760 000,00 грн. (том 1 а.с. 68-96).

Відповідно до висновку експерта № 1-02/12 від 02.12.2025 р. за результатами проведення оціночно-земельної експертизи ринкова вартість земельної ділянки площею 52,00 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області станом на 12.12.2024 року становить 6 500 000,00 грн. (том 2 а.с. 147-161).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30.06.2025 р. по справі № 376/1325/25 скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 1807932832240, тип об`єкта: земельна ділянка, кадастровий номер 3224080300:03:004:0033, опис об`єкта: площа (га) 52, номер відомостей про речове право : 31305467, тип речового права: право власності (том 2 а.с. 135-139, 178-184).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 468687871 від 18.03.2026 р. у ОСОБА_1 відсутнє право власності на нерухоме майно (том 2 а.с. 186 зворот).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).

Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (стаття 659 ЦК України).

Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.

Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом наведених норм закону, з урахуванням положень частини першої статті 8 ЦК України, власнику майна, витребуваного в нього, на його вимогу відшкодовуються збитки в розмірі (за вартістю), визначеному станом на момент розгляду судом справи (реальні збитки, реальна вартість майна на час пред`явлення позову та/або розгляду справи).

При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.

Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.

Такі правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 61-1447сво22).

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" у разі якщо позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

У постанові Верховного Суду України від 12.07.2017 по справі № 369/6601/15-ц|6-2458цс16 висловлена правова позиція, про те, що статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що в разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Таким чином, встановленим законом способом захисту покупця, який не знав і не міг знати про наявність підстав неможливості відчуження майна продавцем, є відшкодування заподіяних йому збитків.

У справі відсутні докази про те, що покупець, тобто позивач, знав або не міг не знати про неможливість відчуження спірної земельної ділянки відповідачем.

Судом встановлено, що позивач набув у власність на підставі договору від 23.04.2019 р. спірну земельну ділянку вартістю 2 080 000 грн., що були сплачені ним на рахунок продавця.

Згодом спірна земельна ділянка була витребувана у позивача, який є добросовісним набувачем нерухомого майна, на підставі судового рішення на користь Фермерського господарства «Пасіка».

Отже, ОСОБА_1 як покупець майна, у якого було витребуване майно із чужого незаконного володіння на користь власника, має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця і вимагати відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Виходячи зі змісту норми ст. 661 ЦК України обов`язок продавця відшкодувати покупцеві збитки виникає за умови існування в сукупності наступних юридичних фактів: 1) існування підстав для вилучення речі, що є предметом договору купівлі-продажу, до моменту укладення такого договору; 2) вилучення в покупця предмета договору купівлі-продажу за рішенням суду; 3) покупець не знав і не міг знати про наявність підстав для вилучення речі, які виникли до укладення договору.

Тому підставою для відшкодування збитків заст. 661 ЦК України є виключно об`єктивні обставини, вичерпний перелік яких наведений у ч. 1 цієї статті, із сукупною наявністю яких закон пов`язує обов`язок продавця здійснити відшкодування покупцеві завданих збитків.

При цьому,ст. 661 ЦК України слід розглядати в сукупності із ст. 660 ЦК України, яка знімає з продавця тягар відповідальності у разі, якщо продавець не брав участі в судовому процесі (щодо витребування майна з чужого незаконного володіння) та доведе, що взявши участь, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Враховуючи наведене, існування обставин, визначених ч. 2 ст.660 ЦК України, ч. 1 ст.661 ЦК України, є імперативною підставою для відшкодування покупцеві завданих йому внаслідок вилучення майна збитків і таке відшкодування має бути здійснене саме продавцем.

ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи № 376/2452/20, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2023 р. у котрій встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, укладений 23.04.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не створив жодних правових наслідків, однак не відвернув відібрання проданого товару у ОСОБА_1 , відтак повинен відповідати за завдані збитки на підставі ст. 661 ЦК України, яка у спірному випадку є імперативною нормою при наявності перерахованих вище об`єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення, а тому суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивач не довів недобросовісність дій відповідача під час укладення спірного договору купівлі продажу, оскільки це не є однією із умов для відшкодування шкоди на підставі ст. 661 ЦК України.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивач до моменту відібрання земельної ділянки отримувала дохід, оскільки вказана обставина не впливає на визначення розміру відшкодування збитків та не є умовою, яка виключає відповідальність за ст. 661 ЦК України.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, що спірна земельна ділянка досі належить позивачу та зареєстрована за нею, оскільки вони повністю спростовуються наявними матеріалами справи, з яких вбачається, що у ОСОБА_1 відсутнє право власності на будь яке нерухоме майно, зокрема і земельні ділянки. Окрім того з матеріалів справи вбачається, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033.

У силу вимог ст. 81 ЦПК України позивач повинен також обґрунтувати розмір збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При цьому, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 640/14719/15-ц).

Розмір збитків спричинених позивачу від втрати спірної земельної ділянки, з урахуванням висновку експерта № 1-02/12 від 02.12.2025 р. за результатами проведення оціночно-земельної експертизи ринкова вартість земельної ділянки площею 52,00 га з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області станом на 12.12.2024 року становить 6 500 000,00 грн. без врахування ПДВ (том 2 а.с. 147-161).

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 500 000,00 грн. в рахунок відшкодування збитків, які виникли у зв`язку з вилученням за рішенням суду спірної земельної ділянки.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.22, 23, 623, 660, 661 ЦК України, ст. ст.10,12,13,76,89,137,141,263-265,352,354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 завдані, вилученням за рішенням суду земельної ділянки, збитки в розмірі 6 500 000 (шість мільйонів п?ятсот тисяч) грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлений 11 червня 2026 року.

Суддя І.Г.Батовріна