Ухвала суду № 137319377, 01.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9893/26

Провадження № 2/369/12966/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про забезпечення позову)

01.06.2026 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шарко Діани Равілівни про забезпечення позову у цивільній справі №369/9893/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про визнання майнових прав на квартиру та стягнення пені, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шарко Діана Равілівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про визнання майнових прав на квартиру та стягнення пені.

З метою забезпечення позову разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що відповідно до Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 54/ЛУ26 від 16 лютого 2018 року та Договору № 0001-А/2 купівлі-продажу деривативу від 16 лютого 2018 року, позивач набула у власність майнові права на Квартиру АДРЕСА_1 (далі «Об`єкт будівництва»), вартість яких була нею повністю оплачена.

Відповідно до умов п. 2.4. вищезгаданого Договору купівлі-продажу майнових прав, Об`єкт будівництва мав бути введений в експлуатацію не пізніше 31 березня 2019 року. Однак з невідомих причин будівельні роботи були зупинені в кінці 2019 року і з того часу по сьогоднішній день включно не здійснюються взагалі.

Як зазначає представник позивача, протягом кількох останніх місяців відповідач став активно пропагувати серед постраждалих інвесторів недобудованого житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ідею залучення іншого забудовника для добудови Об`єкту за умови сплати інвесторами додаткових грошових коштів.

Необхідність застосування зазначених вище заходів забезпечення позову обумовлена тим, що можливий перепродаж (відчуження) спірних майнових прав на квартиру іншими особами без згоди позивача, а також здійснення державної реєстрації таких прав на ім`я інших осіб матимуть наслідком виникнення прав третіх осіб (в тому числі й добросовісних набувачів) на предмет спору і значно ускладнить виконання рішення суду.

Отже, існують дійсні ризики невиконання або утруднення виконання судового рішення в разі невжиття заходів забезпечення позову про які просить позивач. Тому позивач змушений звернутися до суду із даною заявою про забезпечення позову. На думку позивача, такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та є співмірними пред`явленим позовним вимогам. Підстав для застосування зустрічного забезпечення представник позивача не вбачає.

На підставі викладеного, представник позивача просила суд:

1. Застосувати захід забезпечення позову у формі заборони вчиняти певні дії, а саме:

- заборону проводити будь-які дії з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я інших осіб окрім ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- заборону будь-яким особам, окрім ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вчиняти будь-які дії з відчуження майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 ;

2. Накласти арешт на майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи та подану заяву суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася з позовом про визнання майнових прав на предмет інвестування, який ще не створено, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права на квартиру АДРЕСА_2 підлягає задоволенню, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, і такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Водночас, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони проводити будь-які дії з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я інших осіб окрім ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та заборони будь-яким особам, окрім ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вчиняти будь-які дії з відчуження майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки на час подання позову нерухоме майно відсутнє, а право власності на майнові права за позивачем не зареєстровано. А отже, такий захід не забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст. 149, 150, 153-154, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шарко Діани Равілівни про забезпечення позову у цивільній справі №369/9893/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про визнання майнових прав на квартиру та стягнення пені, задовольнити частково.

Накласти арешт на майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

В іншій частині заяви, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Інформація про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», код ЄДРПОУ: 40616059, адреса місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 2В.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА