Рішення № 137318493, 02.06.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/579/26

Провадження № 2/355/794/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Хлопкової Марії Сергіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М.С. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 155919 від 04 жовтня 2024 року у розмірі 11 071,02 гривень, яка складається з 6 667,00 гривень заборгованості за тілом, 3 903,02 гривень заборгованості за відсотками та заборгованості за комісією 501,00 гривень. Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що 04 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 155919 на суму 6667,00 гривень.

Оскільки кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 , що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

На виконання умов кредитного договору, 04 жовтня 2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_2 (платіжна картка) відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

06 лютого 2025 року первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу № 06022025, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за означеним кредитним договором.

Відповідно до реєстру прав вимог № 2 від 06 березня 2025 року до означеного договору факторингу та акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 06 березня 2025 року до договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 11071,02 гривень, яка складається з: 6667,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 3903,02 гривень - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 501,00 гривень - заборгованість по комісії; 0,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Представник позивача до судового засідання не з`явився, розгляд позовної заяви просив здійснювати за відсутністю позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує), про що зазначено у прохальній частині позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 21 квітня 2026 року на 10 годину 00 хвилин, з відмітки на поштовому конверті зі зворотнім поштовим повідомленням з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі та судовою повісткою, що був надісланий на адресу місця проживання відповідача, зареєстровану у встановленому законом порядку, слід, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Далі повідомлялася через веб-сайт Судової влади України на 02 червня 2026 року на 11 годину 00 хвилин.

01 червня 2026 року до суду надійшла датована 30 травня 2026 року заява відповідача ОСОБА_1 , у якій вона повідомила що не має можливості бути присутньою у судовому засіданні, оскільки проживає у місті Стрий Львівської області, що знаходиться на значній відстані від місцезнаходження суду, а також здійснює основний догляд та виховання малолітньої дитини віком 3 роки, яка проживає разом з нею. У зв`язку з викладеним, просила розглянути справу за її відсутності. Також повідомила, що на її утриманні перебуває малолітня дитина віком 3 роки, що потребує постійного догляду та значних щомісячних витрат на забезпечення її потреб. З огляду на сімейні обставини та наявне фінансове навантаження відповідач просить врахувати її майновий стан під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог з таких підстав, а саме:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено матеріали справи у повному обсязі, а саме:

Копію договору про споживчий кредит № 155919 (індивідуальна частина) від 04 жовтня 2024 року (далі договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , за п.п. 1.1 якого договір, що укладається позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (індивідуальна частина), графіку платежів , які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (публічна частина), що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, договір про споживчий кредит набуває чинності. Означений договір містить підпис позичальника ОСОБА_1 ідентифікатором 3c69a118 ,час: 04 жовтня 2024 року, 16:12:29. (а.с. 19)

Згідно з п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1 договору (кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 2.2 договору кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 6667,00 гривень (шість тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5000,25 гривень на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (рахунок Позичальника); у розмірі 1666,75 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 1 666,75 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п.п. 2.3-2.5 договору).

Як передбачено п. 2.6. договору загальний строк кредитування за цим договором складає 84 днів з 04 жовтня 2024 року (дата надання кредиту) по 27 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 2.7 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 5575,77 гривень (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять грн. сімдесят сім коп.). Денна процентна ставка складає : 5575,77 гривень (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять грн. сімдесят сім коп.)/6667,00 гривень (шість тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.)/84 днів * 100% =0,9956%/день.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48 209,56% річних (п. 2.8 договору).

Судом досліджено копію договору про споживчий кредит (публічна частина) в редакції, що діє з 21 листопада 2023 року (а.с. 17-18) та копію Правил надання коштів та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС». (а.с. 12-14)

Згідно з копією паспорта споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) відповідач ОСОБА_1 ознайомилася із основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовною реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, порядком повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту також містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором 547b09e0. (а.с. 15-16)

З копії картки обліку виконання договору 155919 від 04 жовтня 2024 року позичальника ОСОБА_1 , здійсненої первісним кредитором - ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС», слід, що 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 6667,00 гривень, станом на 27 грудня 2024 року заборгованість за означеним договором становить: 6667,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 3903,02 гривень заборгованість за відсотками; 501,00 гривень комісія, всього: 11 071,02 гривень (а.с. 31-32).

Відповідно до копії виписки з особового рахунку за кредитним договором № 155919 від 04 жовтня 2024 року, наданої ТОВ «Юніт Капітал», 04 жовтня 2024 року позичальнику, яким є ОСОБА_1 , надано кредит згідно кредитного договору, заборгованість за яким перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 01 листопада 2025 (включно) складає 11071,02 гривень, прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 6667,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами становить: 3903,02 гривень; прострочена заборгованість за комісією становить: 501,00 гривень. (а.с. 30)

На підтвердження факту перерахування первісним кредитором - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» - відповідачу ОСОБА_1 коштів за договором про споживчий кредит № 155919 від 04 жовтня 2024 року на картку № НОМЕР_3 , позивачем надано копію витягу з довідки за вих. № 3880/30-10 від 30 жовтня 2025 року за підписом директора ТОВ «ФК «Кредіплюс», у якій повідомлено про успішність операцій згідно договору № 1412/22-1 від 14 грудня 2022 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», зокрема, вказано в довідці під № 526, договір № 155919 від 04 жовтня 2024 року, номер карти: НОМЕР_3 , сума: 5000,25 гривень; призначення платежу: видача кредиту № 155919 від 04 жовтня 2024 року. (а.с. 11)

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надало відповідь про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) банком була емітована платіжна картка НОМЕР_5 та інші картки. На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_5 був зарахований платіж 5000,25 гривень у період з 04 жовтня 2024 року по 09 жовтня 2024 року. (а.с. 68). Вказана вище транзакція відображена і у виписці про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки НОМЕР_5 ОСОБА_1 за період з 04 жовтня 2024 року по 09 жовтня 2024 року (а.с. 69).

З копії договору факторингу №06022025 від 06 лютого 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (фактор) слід, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 7-8)

Згідно з п.п. 4.1-4.2 означеного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідному додатку. Всі суми, що наводяться в Реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті України гривні, станом на дату підписання сторонами такого Реєстру прав вимог.

Відповідно до копії акта приймання-передачі Реєстру № 2 до договору факторингу № 0602025 від 06 лютого 2025 року, згідно з вимогами п. 4.1 договору факторингу № 06022025 від 06 лютого 2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників клієнта від 06 березня 2025 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до договору та документи підтверджуючі право вимоги клієнта. Кількість боржників: 737. Загальна сума заборгованості: 10 518 029, 26 гривень. Сума фінансування, що підлягає сплаті 665 934,23 гривень. (а.с. 34)

Згідно з копією платіжної інструкції № 317 від 11 березня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» перерахувало грошові кошти ТОВ «ФК «Кредіплюс» у сумі 665934,23 гривень на оплату за відступлення прав вимог згідно договору факторингу № 06022025 від 06 лютого 2025 року та реєстру прав вимог № 2 від 06 березня 2025 року. (а.с. 33)

З копії витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 06022025 від 06 лютого 2025 року - Реєстру прав вимог № 2 від 06 березня 2025 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт), - слід, що на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників: № 573 боржник: ОСОБА_1 ,кредитний договір № 155919 від 04 жовтня 2024 року, загальна заборгованість: 11 071,02 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту: 6667,00 гривень; заборгованість по відсотках: 3 903,02 гривень, заборгованість по комісії: 501,00 гривень. (а.с. 35).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У суду не виникло сумніву про те, що первісний кредитор виконав вимоги закону, уклав з відповідачем договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту. У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору отримала кредитні кошти.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України слід, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України слід, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1052 ЦК України передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як слід за ст. 1077 ЦК України , що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За ст. 1082 ЦК України слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 уклала з первісним кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» договір про споживчий кредит № 155919 від 04 жовтня 2024 року, отримала кредитні кошти, однак своєчасно їх не повернула. Новий кредитор згідно договору факторингу набув право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача. Відповідач належним чином не виконала обов`язки за договором. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний також сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Відтак, позовні вимоги сторони позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 155919 від 04 жовтня 2024 року в розмірі 10570,02 гривень, яка складається: з 6667,00 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 3903,02 гривень - заборгованості за відсотками, підлягають задоволенню.

Стосовно посилань відповідача на врахування під час розгляду означеної справи її сімейних обставин та майнового стану, на підтвердження чого ОСОБА_1 надала суду копію актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію договору оренди квартири від 29 січня 2026 року, орендарем за яким є відповідач ОСОБА_1 , суд виходить з положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по комісії у сумі 501,00 гривень, суд приходить до висновку, що в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Як слід з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

З таких підстав в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Крім того сторона позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Стороною позивача були надані: копія договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Соломко та партнери» (а.с. 29); копію додаткової угоди № 25770862998 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року (а.с. 28); копію акта прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, згідно з яким клієнт: ТОВ «Юніт Капітал» в особі директора Хлопкової М.С. засвідчив, що виконавець (АБ «Соломко та партнери») надало, а клієнт отримав вказані в акті послуги на загальну суму: 7000,00 гривень (а.с. 27); копію адвокатського запиту адвоката О. Соломко від 29 вересня 2025 року. (а.с. 9)

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданій до суду заяві відповідач з огляду на сімейні обставини та наявне фінансове навантаження просила врахувати її майновий стан під час розгляду справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень, було задоволено частину позовних вимог, саме: з 11071,02 гривень позовних вимог задоволено 10570,02 гривень, (11071,02х100%):11071,02 гривень=95,47%, судовий збір 2422,40 гривень, задоволено 95,47%, (2422,40 х95,47%):100%= 2312,12 гривень, що підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 6, 205, 207, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1077,1078, 1082 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Хлопкової Марії Сергіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163 адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором №155919 від 04 жовтня 2024 року в розмірі 10570 (десять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 02 копійок, яка складається: з 6667 (шість тисяч шістсот шістдесят сім ) гривень 00 копійок, заборгованості за тілом кредиту; 3903 (три тисячі дев`ятсот три) гривень 02 копійок, заборгованість за відсотками.

В іншій частині заявлених позовних вимог у сумі 501 (п`ятсот одна) гривень 00 копійок стосовно комісії, відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163 адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) витрати понесені по сплаті судового збору у сумі 2312 (дві тисячі триста дванадцять) 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163 адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) витрати понесені на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисяч) гривень 00 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов