Рішення № 137318210, 09.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/606/26

Провадження №2/338/768/26

09 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю: секретаря судового засідання Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Сторони у справі:

представник відповідача-адвокат Москвічов А.С.

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 липня 2025 року між сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1576-5105. Договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті creditkasa.com.ua, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором «А6316».

За умовами договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 5000,00 грн зі строком кредитування 365 днів, комісією за видачу кредиту 15% від суми та базовим періодом сплати 21 день.

Позивач ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську картку ОСОБА_1 через фінансового партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім». ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 02.03.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 19 063,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (основний борг) 5000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 10 813,00 грн, процентів річних, на підставі ст. 625 ЦК України 2500,00 грн, заборгованості по комісії 750,00 грн, які позивач просить стягнути. Також, просить стягнути судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" прийнято до розгляду відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

28 травня 2026 року представник відповідача-адвокат Москвічов А.С., через систему Електронний суду, подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача наголошує, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, зокрема виписки з клієнтського рахунку, яка б підтверджувала фактичне зарахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 .. Також, зазначив, що наданий позивачем розрахунок боргу є внутрішнім документом обчислення, а не первинним доказом виконання операцій з коштами. Судова практика Верховного Суду підтверджує, що без первинної документації факт існування боргу є недоведеним. Позивач ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" розпорядився своїми правами на власний розсуд, не надавши виписки та не заявивши клопотання про витребування доказів, тому він несе ризик настання відповідних наслідків. У відносинах зі споживачами, як слабшою стороною, всі сумніви мають тлумачитися судом на користь споживача.

Крім того, представник відповідача, наголосив, що згідно із чинним законодавством (зокрема змінами до Цивільного кодексу та Закону України "Про споживче кредитування"), у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення, а нараховані після 24 лютого 2022 року штрафи підлягають списанню кредитодавцем. Тому вимога про їх стягнення є грубим порушенням закону. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засідання представник позивача не з`явився, будучи повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином, в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення судом.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Причини своєї неявки суду не повідомила.

Представник відповідача-адвокат Москвічов А.С. в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволені з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши думку представника відповідач, в обгрунтування заперечення проти позову, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що 16 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № № 1576-5105. Договір був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «А6316».

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле та прирівнюється до укладення письмового договору.

Згідно із умовами кредитного договору (п.4.1, 4.14) позивач ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" взяв на себе зобов`язання надати відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5 000 грн, зі строком кредитування на 365 календарних днів, базовий період становить 21 день. Дата повернення кредиту 15 липня 2026 року.

Згідно із п. 4.11 Договору, комісія становить 15% від суми кредиту (5000 х 0.15 = 750 грн), яка нарахована одноразово в день видачі кредиту (16.07.2025).

Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день протягом перших 180 днів, а з 181-го дня 0,74% за день (п. 4.10 договору). ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 5 000 грн підтверджено договором про відкриття кредитної лінії № 1576-5105 від 16 липня 2025 року, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А6316»; довідкою про перерахування суми кредиту ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_1 ; довідкою перерахунок коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1576-5105 від 16.07.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1576-5105 від № 1576-5105 станом на 02 березня 2026 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 19 063,00 грн, та складається з: заборгованості за кредитом (основний борг) 5000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 10 813,00 грн, процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України 2500,00 грн, заборгованості по комісії 750,00 грн.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір № 1576-5105від 16 липня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подавала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням її особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 могла отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 16 липня 2025 року від ТОВ "Укр Кредит Фінанс" кредитних коштів у розмірі 5 000 грн на платіжну (банківську картку) НОМЕР_1 .

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору.

Доводи представника відповідача, щодо ненадання позивачем первинних документів, які б могли підтвердити укладення кредитних договорів, та не отримав жодних кредитних коштів, суд відхиляє, оскільки відповідач не надала доказів того, що картковий рахунок зазначений у договорі, їй не належить. Доказів звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Також, відповідач не надала суду виписки по зазначеному картковому рахунку на підтвердження факту відсутності зарахування кредитних коштів на її рахунок, враховуючи, що первісний кредитор не є банківською установою. Тобто відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких своїх даних. Сторона відповідача аналізує докази позивача, вказує на їх недостатність, неналежність і при цьому не надає жодного доказу своїх заперечень.

Зокрема, сторона відповідача не спростовує в належний спосіб факт отримання та користування грошовими коштами за вказаним договором. Всі заперечення сторони відповідача зводяться до аналізу і оцінки доказів сторони позивача. Всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК, відповідач не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень

Якщо фінансова установа надає докази (виписку, договір), що гроші перераховано на рахунок позичальника, то саме позичальник має довести факт неотримання коштів або те, що рахунок йому не належить. У разі невизнання боргу, особа зобов`язана спростувати належність рахунку, а не просто заперечувати факт отримання, або вказувати на неповноту доказів сторони позивача.

Суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «Негативного доказу» (постанова ВС від 27.05.2020 по справі № 2-879/13).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ( Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності вказаних кредитних договорів. Договір № 1576-5105 від 16.07.2025 недійсним не визнано.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів за вищенаведеним кредитним договором та наявність у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про успішне перерахування коштів, розрахунками заборгованості, детальними розрахунками заборгованості від первісних кредиторів, копією кредитного договору.

Доказів того, що вказана картка не належить відповідачу, або на неї не було зараховано 5000 грн на виконання умов кредитного договору, відповідачем не надано. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що номер телефону, який використувався під час укладення кредитного договору йому не належить, та не є його фінансовим номером, що унеможливлювало б підтвердження проведення операції по підписанню договору.

Отже, суд вважає, що стороною позивача доведено факт перерахування та, як наслідок, отримання та користування відповідачем кредитними коштами за вище вказаним договором.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надала суду будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача, на користь позивача заборгованість за договором № 1576-5105 від 16 липня 2025 року про надання кредиту в розмірі 16 563,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (основний борг) 5000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 10 813,00 грн, заборгованості по комісії 750,00 грн.

На думку суду розрахунок заборгованості наданий суду вірний, комісія нарахована одноразово в сумі 750 гривень, при видачі кредиту, що відповідає умовам договору. Проценти нараховані математично вірно, в межах виникнення дострокової вимоги про повернення заборгованості, а саме в період з 1 до 180 дня, за ставкою 1,00% на день (50,00 грн/день), отже за 180 днів сума становить 9 000,00 грн. Розрахунок підтверджує нарахування по 50 грн щодня до 11.01.2026 р. включно. Другий період нарахування з 181 дня, за ставкою 0,74% на день (37,00 грн/день), з 12.01.2026 по 01.03.2026 (49 днів), отже 49 днів х 37 грн = 1 813,00 грн. Разом розрахунок заборгованості по процентам становить 9 000 + 1 813 = 10 813,00 грн.

Щодо вимоги нарахування процентів річних, на підставі ст. 625 ЦК України, в сумі 2500,00 грн, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за неустойкою зазначеною ним у розрахунку заборгованості як проценти річних, на підставі ст.625 ЦК України, за вказаним кредитним договором у розмірі 2500 грн.

Пунктом 8.2 Договору встановлює проценти річних у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день прострочення (100 грн/день), але з обмеженням: сукупна сума не може перевищувати 50% від суми кредиту. 50% від 5 000 грн = 2 500 грн.

В обґрунтування правомірності такої вимоги позивач ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" посилався на ч.1 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а також на виключення норми, яка передбачала списання кредиторами штрафних санкцій під час дії воєнного стану, а саме пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» змінами внесеними Законом України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року. А тому на підставі вказаних змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з тим, суд проаналізувавши норми чинного законодавства та судову практику у сфері кредитних правовідносин, доходить наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1,2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

В свою чергу, положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу ч.2 ст. 4 ЦК України.

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що Законом України «Про споживче кредитування» дозволено застосування неустойки до кредитних договорів, що були укладені після 24 січня 2024 року, не спростовують того, що списання таких платежів кредитордавцем прямо встановлено в п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.

А тому, з урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки зазначеної позивачем у розрахунку заборгованості як проценти річних на підставі ст.625 ЦК України в сумі 2500 грн, є безпідставними і задоволення не підлягають.

Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаним договором становитиме 16 563,00 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (основний борг) 5000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 10 813,00 грн, заборгованості по комісії 750,00 грн..

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 1576-5105 від 16 липня 2025 року у розмірі 16 563,00 грн.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2313 грн 24 коп. судового збору (16 563 грнх 2662,40/ 19063 грн =2 313 грн 24 коп.)

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ,274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 1576-5105 від 16 липня 2025 року в розмірі 16 563 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні) 00 коп., яка складається із: - заборгованості за кредитом 5 000 гривень; заборгованості за нарахованими процентами 10 813 гривень 00 коп. та заборгованості за комісією 750 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2313 грн (дві тисячі триста тринадцять гривень) 24 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", адреса реєстрації: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2026 року.

Суддя В.В. Решетов