Рішення № 137318083, 10.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1626/25

провадження 2/287/286/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача - Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідачка, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 11.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №4744075 (далі - Договір, Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 15000 грн. 00 коп. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти на умовах та у строки визначенні договором. Зазначає, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконала умов Договору.

09.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №80-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідачки ОСОБА_1 , за Кредитним договором №4744075 від 11.11.2021 року.

Вказує, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за Кредитним договором відповідачка має заборгованість у розмірі 66000,00 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 49500,00 грн. - заборгованість за процентами; 1500,00 грн. - заборгованість за комісією.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4744075 від 11.11.2021 в розмірі 66000,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Русину М.Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

30.01.2026 року, на виконання ухвали суду про витребування доказів, від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.

23.02.2026 до суду надійшов від відповідачки ОСОБА_1 відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У поданому відзиві відповідачка вказує на те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на: сплив строку позовної давності; неправомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування; явну не співмірність заявлених до стягнення сум; недоведеність належного переходу права вимоги до позивача; необґрунтованість та захищеність заявлених судових витрат. 1. Щодо спливу строку позовної давності відповідачка зазначила, що між нею та первісним кредитором укладено договір 11.11.2021 року та відповідно до п.1.4 договору строк (дата) повернення кредиту та сплати процентів визначено 26.11.2021 року, отже з 27.11.2021 року настало прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, строк позовної давності почався 27.11.2021 року та сплив 27.11.2024 року. Позов подано до суду лише 17.07.2025 року, тобто після спливу встановленого законом строку. Тому вважає, що підлягають застосуванню норми ст.267 ЦК України щодо спливу строку позовної давності. 2. Щодо неправомірності нарахування процентів та їх не співмірності, відповідачка зазначає наступне. Первісним кредитором було встановлено процентну ставку 2% від суми кредиту за кожен день користування. Таким чином, за 15 днів користуванням кредитом у сумі 15000 грн. первісним кредитором було нараховано 4500 грн. процентів та 1500 грн. комісії, що в загальному становить 6000 грн. додаткових платежів. Отже заявлені позивачем проценти, нараховані після спливу строку кредитування, є неправомірними та безпідставними. 3. Щодо необґрунтованості та завищеності заявлених судових витрат, вважає зазначену суму необґрунтованою, завищеною та такою, що не підлягає стягненню. Також відповідачка зазначила, що у разі якщо суд дійде висновку про часткове задоволення позову, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного рівня. 4. Щодо недоведеності належного переходу права вимоги до позивача. Відповідачка вважає, що право вимоги позивача не відповідають ст.ст. 512, 514 ЦК України, де зазначено вичерпний перелік документів. В матеріалах справи відсутні належні докази вручення їй повідомлення про відступлення права вимоги. Також, разом з відзивом надала заяву про застосування строків позовної давності, у якій відповідачка просить застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у задоволенні позову.

03.03.2026 від представника позивача Усенка М.І. надійшла до суду відповідь на відзив. Представник позивача зазначив наступне, щодо позовної давності не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та вважає їх безпідставними, оскільки відповідач не правильно обчислила перебіг строку давності та не врахувала об`єктивні обставини, які продовжували та зупиняли його. З урахуванням вказаних у відповіді на відзив Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Щодо нарахованих відсотків за кредитним договором, то вони нараховані відповідно до норм ЦК України та до умов договору. Умовами кредитного договору сторони передбачали порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Із умовами договору відповідачка була ознайомлена при укладенні кредитного договору про що свідчить електронний підпис, накладений ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора. ОСОБА_1 свідомо звернулася до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними та приймає на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом. Щодо заявленої суми судових витрат, представник відповідача вважає, що відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є обґрунтованим, відповідає чинному законодавству, узгоджується з підходами Верховного Суду України та не перевищує середньоринковий рівень оплати аналогічних послуг. Щодо відступлення права вимоги. У відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора за договором факторингу №80-МЛ та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан», включно до ОСОБА_1 за кредитним договором №4744075 від 11.11.2021 року. Законодавством не передбачено обов`язку надіслання боржникам копії договору відступлення для ознайомлення. Положення ЦК України чітко регламентують питання про повідомлення боржника у разі відступлення права вимоги новому кредитору. Неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягнені заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Крім того, представник позивача зазначив щодо порушення відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, оскільки ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 06.01.2026 року відповідачу було встановлено строк для надання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Відповідачка направила відзив на позовну заяву 23.02.2026 року, тобто більше, ніж через місяць після відкриття провадження, з порушення наданого судом процесуального строку. Також відповідачкою не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку, тому відзив має бути залишений без розгляду.

Посилання позивача на пропуск відповідачем строку для подання відзиву судом не приймаються до уваги, оскільки такі доводи не підтверджуються матеріалами справи. Натомість наявні у справі матеріали свідчать про відсутність підстав вважати, що відповідачем було порушено встановлений судом строк для подання відзиву.

04.03.2026 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від відповідачки ОСОБА_1 . В запереченні зазначила, що доводи позивача про порушення строку подання відзиву є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачка перебуває за межами України та про наявність судового провадження дізналася через застосунок «Дія», після чого відразу подала до суду відзив. Тому строк на подання відзиву не може вважатися пропущеним. Щодо доводів позивача у відзиві стосовно карантину та воєнного стану не спростовують факт пропуску строку та не доводять існування об`єктивних і непереборних перешкод для звернення до суду. У зв`язку з чим просить застосувати наслідки спливу позовної давності відповідно до ст..267 ЦК України. Доводи позивача наведені у відповіді на відзив, не стосуються обставин, викладених відповідачкою у відзиві та в запереченні, і не підтверджують правомірність заявлених позовних вимог. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, зокрема: правомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування; фактичні підстави та період пролонгації кредитного договору; обґрунтованість розміру заявленої заборгованості; співмірність заявлених витрат на професійну правову допомогу. Крім того, заявлена позивачем сума процентів є очевидно неспівмірною із сумою отриманого кредиту та суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності, визначеним статтями 3 та 509 ЦК України. Враховуючи зазначене просить суд: врахувати подані відповідачкою заперечення під час розгляду справи; Застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; у разі якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до всіх заявлених вимог, застосувати позовну давність до вимог про стягнення процентів, штрафних санкцій та інших нарахувань, що підлягають обмеженню відповідно до законодавства. У разі часткового задоволення позову, зменшити розмір заявлених до стягнення процентів та витрат на правничу допомогу як таких, що є неспівмірними та необґрунтованими.

Крім того, у запереченні відповідачка з метою всебічного та повного з`ясування обставин справи просить витребувати у позивача: детальний покроковий розрахунок заборгованості із зазначення конкретних дат кожного розрахунку, розміру процентів за кожен день, правової підстави кожного нарахування; докази пролонгації (продовження строку кредитування), а саме: дані журналів подій особистого кабінету позичальника, підтвердження волевиявлення щодо пролонгації (ОТР-коди, SMS-підтвердження, електронні ідентифікатори), інформацію про нові дати повернення кредиту після кожного продовження, підтвердження дотримання обмеження загального строку пролонгації, передбаченого договором; пояснення щодо невідповідностей у поданих документах, зокрема посилання у відповіді на відзив на кредитний договір № 617019 від 15.02.2023 року, який не є предметом даної справи.

Щодо заявленого відповідачкою у запереченні клопотання про витребування додаткових доказів суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення фактичних обставин справи та вирішення спору по суті. Відповідачкою не наведено переконливих доводів щодо неможливості самостійного отримання відповідних доказів, а також не обґрунтовано, які саме обставини не можуть бути встановлені на підставі наявних у справі доказів. З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача та задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. В матеріали справи міститься заяву ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає та просить суд врахувати всі подані нею процесуальні документи.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про споживчий кредит № 4744075, за умовами якого відповідачка отримала кошти в сумі 15000 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до пунктів 1.5 і 1.6. цього договору, та інших платежів, що передбачені цим договором. Відповідно до п. 1.2 договору, сума становить - 15000 грн. 00 коп., кредит надається стоком на 15 днів з 11.11.2021 та складається з поточного та пільгового періоду. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 26.11.2021.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму заборгованості, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаним з отриманням, обслуговуванням та повернення кредиту, включаючи проценти за користуванням кредитом та комісії ( без врахування суми кредиту) складає 6000,00 грн. в грошовому виразі та 359,469.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.51-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 8130,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 21000,00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування лишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначенні в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань (п. 1.5. Договору).

Комісія за надання кредиту: 1500.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 4500.00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2. Договору).

Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту з кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.7 Договору).

Договір про споживчий кредит №4744075 укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3. Договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. Договору, Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил.

Згідно з п. 6.4. Договору укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. Договору).

Відповідно до довідки про ідентифікацію виданою ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з якою укладено договір № 4744075 від 11.11.2021 року, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) Z33750, час відправки ідентифікатора позичальнику 11.11.2021 14:04:23, номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 43).

Згідно платіжного доручення №60845410, платник ТОВ «Мілоан» через АТ ПриватБанк надіслав отримувачу ОСОБА_1 , платіж у сумі 15000 грн. 00 коп., на кредитний рахунок відповідача НОМЕР_3 (а.с. 44).

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260119/80678-БТ від 19.01.2026 року, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 та на вказаний рахунокбуло зарахування коштів у розмірі 15000,00 грн. від 11.11.2021 року (а.с.122).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4744075 заборгованість ОСОБА_1 за період з 11.11.2021 року по 25.01.2022 року у загальній сумі становить 66000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4500,00 грн. - нарахування процентів згідно п.1.5.2 договору (15 днів); 45000,00 грн. - нарахування процентів згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору; 1500,00 грн. - нарахування комісії за оформлення кредиту (а.с. 45-46).

09.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №80-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрах боржників (а.с. 47-55).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №80-МЛ від 09.02.2022 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 , в сумі 66000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 49500,00 грн. - заборгованість по відсотках, 1500 грн. 00 коп. - залишок по комісії (а.с. 49).

Суд зазначає, що кредитний договір №5218108 від 26.11.2022 року, Договір про відступлення прав вимоги №93-МЛ від 28.03.2023 року в установленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Докази сплати відповідачкою суми заборгованості за даним Кредитним договором відсутні.

Відтак, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з урахуванням передачі права вимоги за укладеним договором відступлення вимоги, виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кошти за кредитним договором у встановленому в цьому договорі розмірі та на узгоджених між ними умовах, проте остання в односторонньому порядку відмовилась від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустила спірну заборгованість.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частини 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У свою чергу, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Слід зазначити, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», згідно з приписами ЦК України, мають різний зміст. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 ст. 631 ЦК України), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Своєю чергою, поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 11.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №4744075, відповідно до умов якого відповідачка зобов`язувалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти та комісію за користування нею на визначених у Кредитному договорі умовах.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило своє право грошової вимоги до відповідачки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно Договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №80-МЛ від 09.02.2022 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 66000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 49500,00 грн. - заборгованість по відсотках, 1500,00 грн. - залишок по комісії.

А відтак, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним кредитним договором №4744075 від 11.11.2021 року.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відтак приходить до переконання про правильність цієї суми.

При цьому, оскільки з матеріалів справи вбачається, що підписанням договору про споживчий кредит №4744075 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків, комісії та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків та комісії за кредитним договором №4744075 є правомірним.

Враховуючи те, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-капітал», ні на рахунки попереднього кредитора не надала, а відтак, суд дійшов висновку, що позов необхідно задоволити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №4744075 від 11.11.2021 року в розмірі 66000,00 грн.

Оцінюючи доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, заяві про застосування строків позовної давності та запереченні суд враховує, що такі аргументи були предметом дослідження під час розгляду справи, однак свого підтвердження не знайшли.

Так, доводи відповідачки щодо пропуску позивачем строку позовної давності спростовуються встановленими судом обставинами справи та положеннями цивільного законодавства, які регулюють перебіг позовної давності у спірних правовідносинах. Враховуючи наведене, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, суд не вбачає.

11.11.2021 між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» правонаступником якого являється ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4744075 про надання коштів фінансового кредиту, згідно якого відповідачці надано грошові кошти (кредит) в сумі 15000,00 грн. строком на 15 днів. Таким чином, кінцева дата повернення кредиту визначається 26.11.2021.

Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 26.11.2021. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 26.11.2024.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12. Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, і тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності припадає на період після 02.04.2020, то він продовжується до кінця дії карантину, тобто до 30.06.2023.

Разом з тим, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан неодноразово продовжувався і діє по даний час.

Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Посилання відповідачки на неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування також є безпідставними, оскільки порядок, умови та строки нарахування процентів були визначені сторонами під час укладення кредитного договору. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка при укладенні договору погодилася з його умовами, підтвердила ознайомлення з ними та прийняла на себе обов`язок належного виконання взятих зобов`язань. При цьому доказів недійсності договору або окремих його умов суду не надано.

Доводи відповідачки щодо недоведеності переходу права вимоги до позивача, оскільки наявними у справі доказами підтверджується набуття позивачем статусу нового кредитора у зобов`язанні. Сам по собі факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє існування зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку його виконання, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи відповідачки зводяться до незгоди з розміром заявленої до стягнення заборгованості та наданою позивачем оцінкою спірних правовідносин, однак вони не спростовують встановлених судом обставин та не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у відповідачки невиконаних зобов`язань за кредитним договором або спростовували обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, в заперечені та заяві про застосування строків позовної давності, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції № 15384 від 11.07.2025 (а.с. 1) позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідачки.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. 00 коп. позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 , укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», копію акту № 665 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 06.07.2025, копію детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, ордер, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виписку з ЄДРЮОФОПГФ. (а.с. 64-67).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідачкою не надано суду заперечення щодо витрат позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. 00 коп., водночас, суд, враховуючи принцип співмірності таких витрат, вважає, що витрати на правову допомогу у даній конкретній справі належить обмежити до 4000 грн. 00 коп., які стягнути на користь зазначеного позивача з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 509,517,525,526,530,610,626,628,629,1050,1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача - Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4744075 від 11.11.2021 у розмірі 66000 (шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді коштів на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса для листування: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Винар