Рішення № 137317540, 11.06.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/603/26

2/195/417/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

11.06.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Омеко М.В., розглянув цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 17737.50 грн., та понесені судові витрати у виді сплаченого судового зблору в розмірі 2622.40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 05.08.2024 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відповідачем було подано заявку на отримання кредиту № 279664.

Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 279664 від 05.08.2024 року. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 279664 від 05.08.2024 року з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500 грн.

29.11.2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 29112024, згідно умов Договору відступлення прав вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 279664 від 05.08.2024 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 17737.50 грн., яку позивач просить стягнути, а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правовому допомогу в розмірі 6000 грн.

01.05.2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та за наявними в справі матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, знаходить позов підлягаючим до задоволення з наступних підстав:

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит № 279664 від 05.08.2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 279664. Дата повернення кредиту 19.08.2024 року.

Відповідно до умов якого, відповідачу перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 5500 грн., що підтверджується довідкою про укладення договору.

29.11.2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 29112024, згідно умов Договору відступлення прав вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 279664 від 05.08.2024 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 17737.50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн.; заборгованість за відсотками становить 7.70 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1229.80 грн.; заборгованість по штрафним санкціям становить 11 000 грн.

Всупереч умовам кредитного договору № 279664 від 05.08.2024 року відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов`язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов`язані за таким договорами.

Судом встановлено, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ТОВ «Діджи Фінанс».

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2662 грн. 40 коп. на оплату судового збору при зверненні до суду.

В частині заявлених вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- акт № 279664 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 24.04.2026 року;

- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Міньковська А.В.

- договір про надання правничої допомоги №42649746 від 02.02.2025 року

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 11306/10;

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи, що позивач не надав доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги згідно акту приймання-передачі послуг , у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, тому у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн. слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 526, 530, 536, 611, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 82, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. СимонаПетлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_1 АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) заборгованість за Кредитним договором №279664 від 05.08.2024 р. у розмірі 17737.50 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1,код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990)судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотиристадвадцять дві гривні 40 копійок).

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд.243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346), e-mail: yu.karpenko@dgfinance.com.ua, dilovod@dgfinance.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя: М. В. Омеко