Рішення № 137317519, 10.06.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/827/25

Номер провадження № 2/194/770/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,

представника позивача Морокової К.С.,

представника відповідача Кравчука М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Т.в.о. директора КП «ТЖКП» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Позовну вимогу мотивує тим, що рішенням Тернівської міської ради від 28 березня 2007 року за № 140 КП «ТЖКП» є виконавцем житлово-комунальних послуг у м. Тернівка. Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 . Позивачем своєчасно надаються житлово-комунальні послуги, але відповідачі не сплачують за спожиті житлово-комунальні послуги. Таким чином, виникла заборгованість по сплаті за отримані комунальні послуги, яка за період з 01.04.2012 року по 01.05.2025 року складає 180972,08 грн. Просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 180972, 08 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) у сумі 777,00 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) у сумі 52,39 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) у сумі 626,90 грн., водопостачання та водовідведення у сумі 116936,67 грн., теплопостачання у сумі 48834,01 грн., поводження з побутовими відходами у сумі 8017,14 грн., управління багатоквартирним будинком у сумі 5727,97 грн., та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві про перегляд заочного рішення посилається на те, що позивачем було пропущено строки позовної давності, а також зазначає, що вона не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та не є власницею вищезазначеної квартири, а тому у неї відсутній обов`язок оплачувати комунальні послуги за відсутності факту проживання.

Представник позивача надала суду письмове пояснення у якому зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження такої відсутності. Також, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) та її рідні приймали участь у приватизації квартири АДРЕСА_2 , а відповідно до ст. 13 Конституції України, власність зобов`язує.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Комунальні послуги відповідачам надавались своєчасно та у повному обсязі, проте останні не відмовлялись від їх отримання, будь яких письмових заяв та звернень від них про не проживання за даною адресою або не отримання комунальних послуг не надходило. Відповідачі зобов`язані сплачувати кошти за надання житлово-комунальних послуг, оскільки ОСОБА_5 є співвласницею вищезазначеної квартири, а ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі. Також зазначила, що водопостачання у зазначеній квартирі було переведено на норму споживання, відповідно до рішення Виконкому Тернівської міської ради №336 від 17.07.2007 року, оскільки лічильники обліку водопостачання не були замінені у встановлений законом строк, так як не проходиди їх повірку. Про необхідність заміни лічильників відповідачів позивач повідомляв у щомісячних особових рахунках про сплату комунальних послуг та шляхом розміщення оголошень на під`їздах будинку. Просила суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 180972, 08 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кравчук М.О. у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 за адресою реєстрації не мешкає та не є власником даної квартири, та відповідач не отримував комунальних послуг від позивача, а тому не зобов`язаний за них сплачувати. Зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту надання відповідачам послуг. Просить застосувати строк позовної давності. Докази є недопустимими.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Тернівської міської ради Дніпропетровської області від 28.03.2007 року за № 140 виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді м. Тернівка визначено КП «ТЖКП».

Відповідно виписки з адресної картки, наданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки абонентського відділу КП «ТЖКП» та розрахунку заборгованість станом на 01.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , складає 180972,08 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) у сумі 777,00 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) у сумі 52,39 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) у сумі 626,90 грн., водопостачання та водовідведення у сумі 116936,67 грн., теплопостачання у сумі 48834,01 грн., поводження з побутовими відходами у сумі 8017,14 грн., управління багатоквартирним будинком у сумі 5727,97 грн.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про недопустимість цих доказів, оскільки розрахунок заборгованість станом на 01.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою абонентського відділу КП «ТЖКП», яка підписана та завірена належним чином.

Згідно довідки №366 від 03.03.2026 року відділу приватизації КП «ТЖКП» квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була приватизована ОСОБА_6 із членами його сім`ї: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 .

Згідно акту перевірки обліку водоспоживання №9583 від 07.10.2009 року, перевірка відбувалась у присутності квартиронаймача ОСОБА_10 .

Згідно рішення виконкому Тернівської міської ради №336 від 18.07.2007 року, норма споживання води складає 180л/доб, 5,4 м-3 на місяць.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 214/7766/15-ц.

Позивач фактично надавав відповідачам житлово-комунальні послуги, а відповідачі не відмовлявся від них. Ці доводи сторони позивача не були спростованні стороною відповідача, оскільки позивачем надано докази про надання послуг, а відповідачем про неотримання цих послуг або звернень про неотримання цих послуг суду не надано.

Будь-яких спорів щодо вартості розміру наданих послуг не має.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, між Комунальним підприємством «Тернівське житлово-комунальне підприємство» та відповідачами існують фактичні договірні відносини, що породжують цивільні права та обов`язки за відсутності письмового договору, як такого, оскільки підприємство надає житлово-комунальні послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення, утримання будинків і прибудинкових територій. Отже, відповідач зобов`язаний сплатити гроші за надані комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг, виходячи з факту надання житлово-комунальних послуг до квартири, що розташована в багатоквартирному житловому будинку, та ґрунтується на законі.

Крім того, відповідачами не надано суду жодного належного та допустимого доказу звернення до КП «ТЖКП» щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг.

Щодо твердження відповідача ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 адвоката Кравчука М.О. про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у зв`язку із тим, що відповідачі не проживають за адресою реєстрації та не є власниками квартири, суд зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) та її рідні приймали участь у приватизації квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №366 від 03.03.2026 року відділу приватизації КП «ТЖКП».

Також, згідно ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні за умови документального підтвердження.

Проте, надаючи оцінку твердженням ОСОБА_2 та адвоката Кравчука М.О. щодо не проживання у квартирі відповідачів і, відповідно відсутності користування житлово-комунальними послугами, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 633 ЦК України, актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Частиною 4 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено обов`язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Положеннями п.6ч.1ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які кореспондуються з п.п.11п.39 індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення,що є публічним договором приєднання від 01.04.2022 (далі - Публічний договір) встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців житлово-комунальних послуг про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до підпункту 11-1 пункту 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 та пункту 40 Публічного договору, індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Оскільки відповідачі з моменту не проживання за адресою реєстрації до моменту звернення КП «ТЖКП» до суду, з заявами та підтверджуючими документами щодо тимчасової відсутності за місцем реєстрації понад 30 календарних днів за адресою: АДРЕСА_1 та у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду не зверталися, чим порушили підпункт 11-1 пункту 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 та пункт 40 Публічного договору, суд вважає за необхідне не брати до уваги твердження ОСОБА_2 та адвоката Кравчука М.О. щодо не проживання відповідачів за місцем реєстрації.

Також доказів проживання відповідачів за іншою адресою і суду не надано.

Тому підстав для звільнення відповідачів від оплати житлово-комунальних послуг немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, суд не приймає доводи представника відповідача, що відповідач ОСОБА_1 не повинен сплачувати комунальні послуги, оскільки не є власником вищезазначеної квартири.

Щодо заяв представника відповідача Кравчука М.О. та відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст.ст. 260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позовні вимоги КП «ТЖКП» стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01.04.2012 року по 01.05.2025 року. Водночас, із вказаними вимогами КП «ТЖКП» звернувся до суду 02.06.2025 року

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "'«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Отже, до вимог КП «ТЖКП»», строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позивач подав позов 02.06.2025 року. Окрім того, також вбачається, що відповідачами були проведенні сплати: за водопостачання у грудні 2012 року у сумі 1500,00 грн., опалення 102,19 грн., в грудні 2013 року 9602,20 грн., 102,19 грн. кварплата, в квітні 2014 року 4000 грн., червні 2014 року - 2000 грн. водопостачання, 102,20 кварплата, в листопаді 2015 року опалення - 2000 грн., водопостачання - 1500 грн., в грудні 2015 року кварплата - 460 грн., в квітні 2015 року водопостачання - 84 грн., опалення - 273,80 грн., кварплата - 102,20 грн., в 2018 році - водопостачання - 100 грн., 300 грн., опалення - 350 грн., 200 грн., 400 грн., кварплата - 350 грн., 200 грн., 300 грн., також сплати за водопостачання, кварплату та опалення здійсненні на протязі 2019-2020 років, та останні за водопостачання у жовтні 2022 року у сумі 200,00 грн. та за абонентське обслуговування (сміття) у жовтні 2022 року у сумі 15,21 грн.

З урахуванням зазначеного вбачається, що позовна давність за позовними вимогами КП «ТЖКП» до відповідачів не спливла.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП «ТЖКП» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги станом на 01.05.2025 року в розмірі 180972,08 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) у сумі 777,00 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) у сумі 52,39 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) у сумі 626,90 грн., водопостачання та водовідведення у сумі 116936,67 грн., теплопостачання у сумі 48834,01 грн., поводження з побутовими відходами у сумі 8017,14 грн., управління багатоквартирним будинком у сумі 5727,97 грн., підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з кожного відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі по 1514,00 грн.

Керуючись ст.ст. 322, 509, 526, 629, 526, 901, 903, 1281, 1282 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (р/р НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк» м. Дніпро, МФО 305299, ЄДРПОУ 31657751) заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги станом на 01.05.2025 року в розмірі 180972,08 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) у сумі 777,00 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) у сумі 52,39 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) у сумі 626,90 грн., водопостачання та водовідведення у сумі 116936,67 грн., теплопостачання у сумі 48834,01 грн., поводження з побутовими відходами у сумі 8017,14 грн., управління багатоквартирним будинком у сумі 5727,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (р/р НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк» м. Дніпро, МФО 305299, ЄДРПОУ 31657751), судовий збір у сумі 1514,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (р/р НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк» м. Дніпро, МФО 305299, ЄДРПОУ 31657751), судовий збір у сумі 1514,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін