Постанова № 137316079, 11.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3636/26

Провадження № 3/209/598/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В.розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 28911/04-36-04-14-11/43821934 від 02 червня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофо», вчинила правопорушення несвоєчасне подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по Податковій декларації з податку на прибуток на 2025 рік №9436430153 від 10.02.2026 у сумі 7826,23 грн терміном сплати 11.03.2026, фактично на момент перевірки повністю сплачено 02.04.2026, про що складено акт камеральної перевірки від 19.05.2026 року №26350/04-36-04-14-06/43821934; порушено п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями)Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

10 червня 2026 року захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокатом Головком О.В. до суду подано клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП.

На обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-2 КУпАП, та щиро розкаюється у вчиненому. Також вказав, що правопорушення не спричинило шкідливих наслідків, не завдало матеріальної шкоди та не було спрямоване на заподіяння шкоди суспільним інтересам.

Крім того, захисник просив врахувати характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, її ставлення до вчиненого, відсутність фактів притягнення до адміністративної відповідальності в минулому, а також відсутність тяжких наслідків від вчиненого діяння.

Посилаючись на положення статей 22 та 33 КУпАП, захисник просив звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 163-2 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.

У судове засідання ОСОБА_1 та її захисник не з`явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене та на підставі ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколів про адміністративне правопорушення.

Оцінивши зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як і в Конституції, так і в міжнародних актах (Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини та основних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), йдеться про застосування принципу презумпції невинуватості у справах про притягнення до відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, адміністративне правопорушення та кримінальне правопорушення мають аналогічний склад, а їх відмежування один від одного проводиться за ступенем суспільної небезпеки, тому з урахуванням принципу верховенства права, презумпція невинуватості діє у всіх випадках звинувачення людини (суб`єкта приватного права) державою, в тому числі, і в разі притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011, заява № 21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015).

Нормами ч.1 ст.163-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Таким чином, об`єктивна сторона вказаного правопорушення, зокрема, полягає в порушенні керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, з вказаних норм вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час складення адміністративного протоколу займала посаду керівника ТОВ «Тофо» та до її посадових обов`язків входили обов`язки з своєчасного подання платіжних доручень на перерахування належної до сплати суми податкового зобов`язання.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем. Відповідно до п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, окрім визнання своєї вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності також підтверджується наступними доказами:

протоколом про адміністративне правопорушення № 28911/04-36-04-14-11/43821934 від 02 червня 2026 року, в якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення;

актом про неявку для складання, підписання та отримання протоколу про адміністративне правопорушення від 02.06.2026;

копією акту про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток №26350/04-36-04-14-06/43821934 від 19.05.2026;

На підставі досліджених у справі доказів, суд встановив, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП.

Будь-які докази, які б свідчили про зворотнє, в матеріалах справи відсутні.

Щодо клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення та закриття провадження у справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що питання про малозначність адміністративного правопорушення вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру вчиненого діяння, обставин його вчинення, ступеня вини особи та інших обставин справи.

Судом установлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала платіжне доручення на перерахування належного до сплати податку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-2 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, граничним строком сплати податкового зобов`язання було 11 березня 2026 року, тоді як фактична сплата відбулася лише 02 квітня 2026 року, тобто із простроченням на 22 календарні дні.

Суд враховує, що допущене порушення не має характеру незначного або короткочасного відхилення від установленого законом порядку виконання податкового обов`язку, оскільки прострочення сплати податкового зобов`язання становило понад три тижні.

При цьому склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-2 КУпАП, посягає на встановлений законом порядок виконання платниками податків обов`язків щодо своєчасного подання до установ банків платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів. Дотримання такого порядку є необхідною складовою належного функціонування системи оподаткування та забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету.

Суд також враховує, що ані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ані її захисником не наведено будь-яких конкретних обставин, які б об`єктивно перешкоджали своєчасному виконанню податкового обов`язку або свідчили про винятковий характер допущеного порушення. Матеріали справи також не містять відомостей про існування причин, які могли б виправдати несвоєчасне подання платіжного доручення чи істотно зменшували б ступінь суспільної шкідливості вчиненого діяння.

Сам по собі факт подальшої сплати податку, визнання вини, щире каяття, відсутність попередніх випадків притягнення до адміністративної відповідальності та відсутність шкідливих наслідків є обставинами, що характеризують особу правопорушника, однак за наведених обставин не свідчать про малозначність вчиненого правопорушення в розумінні статті 22 КУпАП.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, а тому клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП задоволенню не підлягає.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Згідно вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З огляду на зазначене, на підставі ст. ст. 23, 33 КУпАП при призначенні покарання, враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, а саме: даних про особу порушниці, суд дійшов висновку про необхідність призначення їй адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде необхідним і достатнім для виправлення останньої та попередження вчинення нею нових правопорушень.

Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме: з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки її вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні щодо адміністративного правопорушення у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На підставі п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 163-2, 276-280, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП та піддати її адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок(Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам`янського протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА