Ухвала суду № 137315498, 11.06.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/177/26

Провадження №1-кп/155/98/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11 червня 2026 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000346 від 28 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Горохівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000346 від 28 березня 2025 року, відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.

10 червня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подала до суду клопотання в якому просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2025 року, в частині: транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , з ключами до нього; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; тепловізора та двох рацій. Також просить зобов`язати орган досудового розслідування повернути зазначене майно законним власникам. Клопотання обґрунтоване тим, що автомобіль фактично не відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки автомобіль не був ані предметом, ані знаряддям злочину, його експертизи не проводились, а під час обшуку в автомобілі не виявлено наркотичних засобів, прекурсорів, лабораторного обладнання, грошей чи інших предметів, пов`язаних з обвинуваченням. Також, транспортний засіб BMW, державний номерний знак. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить іншій особі, а саме ОСОБА_10 , який не є фігурантом та/чи обвинуваченим у даному кримінальному провадженні. Також даний транспортний засіб використовувався для особистих, сімейних та господарських потреб сім`ї ОСОБА_6 , оскільки на його утриманні перебуває дружина та троє малолітніх дітей. Крім того, обвинувальний акт уже передано до суду, а тому потреба в подальшому арешті відсутня. Також захисник зазначає, що тепловізор та дві рації придбані законним шляхом та використовувалися виключно для побутових і цивільних потреб сім`ї. Зокрема, рації використовувалися під час відпочинку на природі, туристичних поїздок та для зв`язку між членами сім`ї, а тепловізор використовувався для побутових потреб, пов`язаних із перевіркою теплоізоляції житлового будинку та технічного стану приміщень. При цьому під час досудового розслідування не встановлено жодних обставин, які б свідчили про використання зазначених предметів для вчинення кримінальних правопорушень. Стороною обвинувачення не надано доказів того, що тепловізор та рації були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містять на собі його сліди, набуті кримінально протиправним шляхом або можуть бути використані як доказ обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а тому не відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України. З огляду на наведене, просить клопотання задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 в підготовчому засіданні підтримала подане клопотання з підстав, викладених у ньому, просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому засіданні підтримав клопотання захисника та повідомив, що даним транспортним засобом користується близько п`яти років на підставі усного договору з власником майна. Факт законного володіння даним автомобілем підтверджується наявністю в нього свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому засіданні заперечував щодо поданого клопотання. Зазначив, що автомобіль був знаряддям вчинення злочину, у зв`язку з чим визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні та може бути предметом спеціальної конфіскації. Рації та тепловізор не були безпосереднім знаряддям вчинення злочинів, однак є особистим майном обвинуваченого та, враховуючи санкції статтей за якими останній притягується до кримінальної відповідальності, можуть бути предметом конфіскації.

Заслухавши позицію учасників судового провадження, дослідивши матеріали поданого клопотання, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна має враховуватись розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваних, обвинувачених та третіх осіб.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обмеження у володінні майном повинно бути законним. Вимога щодо законності вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципів верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою яку прагнуть досягти.

Як убачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_6 є законним володільцем автомобіля, що є предметом клопотання захисника. Також обвинуваченому на праві власності належать дві рації та тепловізор. Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2025 року накладено арешт на вказаний автомобіль, свідоцтво про його реєстрації, два рації та тепловізор.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що вищевказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до обвинувального акта обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, санкціями яких передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Судовий розгляд кримінального провадження триває, остаточного рішення в частині винуватості або невинуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень судом не прийнято.

Фактична незгода володільця майна, на яке накладено арешт, з таким заходом забезпечення кримінального провадження, не може бути підставою для скасування арешту.

Оскільки завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою досягнення дієвості даного кримінального провадження, в частині вилучення та збереження речових доказів, підстави для скасування арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час відсутні.

Враховуючи вище викладене, слідчий суддя вважає, що представником володільця майна на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, існують підстави для подальшого збереження арешту майна, а тому у задоволенні клопотання обвинуваченого про скасування арешту майна необхідно відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

У даному випадку, подальше застосування арешту є співмірним із завданнями кримінального провадження та не порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства в частині можливої конфіскації майна і вимогами захисту прав обвинуваченого.

Керуючись ст. 98, 100, 170, 174, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000346 від 28 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області ОСОБА_1