Ухвала суду № 137315485, 10.06.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/177/26

Провадження №1-кп/155/98/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10 червня 2026 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000346 від 28 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Горохівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000346 від 28 березня 2025 року, відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.

17 березня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 через канцелярію суду в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України подав заперечення на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 04 грудня 2025 року №161/24904/25 про продовження строку досудового розслідування. Захисник зазначає, що ухвала про продовження строку досудового розслідування від 04 грудня 2025 року, згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідуванню, проте заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження. Стверджує, що при постановленні даної ухвали слідчий суддя порушив вимоги КПК України та право його підзахисного на захист. У день розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування 04 грудня 2025 року, він, як захисник ОСОБА_5 , перебував на лікарняному (період з 01 грудня 2025 року по 05 грудня 2025 року). Як тільки дізнався про розгляд клопотання, о 09 годині 25 хвилин скерував на офіційну електронну адресу суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Слідчим суддею ОСОБА_10 задоволено подане клопотання та постановлено ухвалу про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Однак, всупереч вимог ч. 3 ст. 295-1 КПК України, яка вимагає обов`язкової участі захисника при розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування, судовий розгляд відбувся у його відсутність. Долучений до матеріалів справи Акт про технічний збій, у якому вказується про нестабільну роботу відділеного сервера підсистеми ВКЗ, що спричинило перебої під час аудіо та відеофіксації судового засідання, не конкретизує точний проміжок часу технічних несправностей та не співвідноситься з часом судового засідання. На думку захисника, з урахуванням неможливості провести судове засідання за участю захисника в режимі відеоконференції, з огляду на закінчення строку досудового розслідування 14 грудня 2025 року, слідчий суддя зобов`язаний був відкласти судове засідання. При цьому, у той же день слідчим суддею було розглянуте клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 і його участь як захисника в судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді даного клопотання була йому забезпечена. Відтак, розгляд клопотання без участі захисника позбавило його, як захисника, можливості висловити свою позицію та заперечення. Це свідчить про істотне порушення права ОСОБА_5 на захист, гарантованих ст. 59 Конституції України та ст. 6 Конвенції про право на захист людини і основоположних свобод. Наслідком такого порушення є юридична нікчемність ухвали слідчого судді від 04 грудня 2025 року, яка не породжує правових наслідків у вигляді продовження процесуальних строків. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, порушення права на захист визнається судом істотним порушенням права людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, захисник ОСОБА_9 просить визнати порушеним право ОСОБА_5 на захист та визнати ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 04 грудня 2025 року у справі №161/24904/25 незаконною та такою, що ухвалена з істотним порушенням права на захист і такою, що не створила юридичних наслідків у вигляді продовження строку досудового розслідування.

17 березня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_9 також подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Клопотання мотивоване тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 був затверджений та скерований до суду поза межами строку досудового розслідування, який закінчився 14 грудня 2025 року. В силу імперативних вимог кримінально процесуального закону, вказане унеможливлює призначення справи до судового розгляду та є безумовною підставою для закриття кримінального провадження. Щодо процесуальних строків у даному кримінальному провадженні захисник зазначає, що ОСОБА_5 був затриманий 13 серпня 2025 року, а тому відлік двомісячного строку досудового розслідування розпочався саме 13 серпня 2025 року і завершився 13 жовтня 2025 року. Надалі ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року строк досудового розслідування було продовжено до чотирьох місяців, тобто, до 14 грудня 2025 року включно. Ця дата і є останнім днем строку досудового розслідування, оскільки подальші дії сторони обвинувачення та слідчого судді щодо продовження строку досудового розслідування відбулись з істотним порушенням вимог КПК України. Всупереч імперативним вимогам ч. 3 ст. 295-1 КПК України, яка вимагає обов`язкової участі захисника при розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування, судовий розгляд відбувся за відсутності адвоката ОСОБА_9 . Внаслідок цього ухвала слідчого судді від 04 грудня 2025 року про продовженням строку досудового розслідування є такою, що постановлена з істотним порушенням права на захист (п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України), а тому не створює юридичних наслідків і не може враховуватись при обчисленні процесуальних строків. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030000000346 від 28 березня 2025 року був затверджений прокурором відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 29 січня 2026 року. Враховуючи, що строк досудового розслідування сплив 14 грудня 2025 року, всі процесуальні дії, вчинені після цієї дати, зокрема, складання, затвердження та направлення до суду обвинувального акта відбулись поза межами строків досудового розслідування. Таким чином, звернення прокурора до суду з обвинувальним актом відбулось з порушенням строку, визначеного ст. 219 КПК України, що унеможливлює призначення страви до судового розгляду та в силу п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України зобов`язує суд закрити кримінальне провадження.

10 червня 2026 року надійшли письмові заперечення на клопотання сторони захисту прокурора ОСОБА_3 . Прокурор вважає заперечення на ухвалу та клопотання необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. На думку сторони обвинувачення, ухвала слідчого судді від 04 грудня 2025 року про продовження строку досудового розслідування є чинною, законною та не підлягає апеляційному оскарженню. Переоцінка висновків слідчого судді виходить за межі повноважень суду першої інстанції під час підготовчого судового засідання. Стверджує, що адвокат ОСОБА_9 був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, клопотання про його відкладення до суду не направляв, однак подав клопотання в режимі ВКЗ. Враховуючи технічний збій системи ВКЗ, суд не міг забезпечити його участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ. Однак від захисника не надійшло клопотання про відкладення розгляду клопотання. Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував про проведення судового засідання за відсутності захисника. Ці обставини підтверджуються звукозаписом судового засідання, що додається. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 висловив свою позицію щодо клопотання заперечив щодо його задоволення. Слідчим суддею було встановлено наявність обґрунтованих підозр та потребу у виконанні додаткових слідчих та процесуальних дій, які не могли бути виконані раніше. Обставини складності провадження зумовлені розслідуванням злочинів, вчинених організованою групою та значним обсягом матеріалів. Відтак, ухвала слідчого судді є чиною, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні був продовжений в установленому законом порядку і до направлення обвинувального акта до суду не закінчився. Згідно практики Верховного Суду сама по собі відсутність захисника в судовому засіданні не є безумовним порушенням права на захист, якщо: підозрюваний та його захисник були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду клопотання; захисник не подав клопотання про відкладення розгляду справи; відсутність не призвела до обмеження можливості реалізувати права на захист в спосіб, що вплинув на законність ухвали. Згідно з вимогами процесуального закону, оцінка доказів здійснюється судом виключно під час розгляду справи по суті, після безпосереднього дослідження в судовому засіданні. Заперечення адвоката можуть бути долучені до матеріалів, але не є підставою для закриття кримінального провадження. На підставі викладеного, просить суд відмовити повністю у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Захисник ОСОБА_9 у підготовчому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотанні.

Обвинувачена ОСОБА_5 у підготовчому засіданні клопотання захисника ОСОБА_9 підтримав та повідомив, що в судовому засіданні 04 грудня 2025 року не клопотав про відкладення розгляду справи, так як йому не було відомо про обов`язкову участь захисника при розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання з підстав, викладених у письмових запереченнях на клопотання.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку про таке.

За змістом п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України підготовче судове провадження є обов`язковим та першим етапом судового провадження.

Завданням підготовчого судового провадження є перевірка процесуальних підстав для призначення судового розгляд та підготовка до розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні, якщо не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

З усіх можливих рішень суду за результатом підготовчого засідання, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, лише ухвалення рішень про повернення обвинувального акта та повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору можуть бути прийняті за результатом оцінки змісту лише обвинувального акта чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Для прийняття інших рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, в тому числі про закриття кримінального провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу, необхідно дослідження певної інформації, наявної в матеріалах досудового розслідування.

У протилежному випадку обґрунтованість прийнятих судом рішень за результатом підготовчого судового засідання може бути поставлена під сумнів.

Пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Зміст абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК України та розділу ІV КПК України визначає, що якщо обставини, передбачені, зокрема пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК України, виявляються під час судового провадження, тобто і під час підготовчого судового засідання, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Отже, звертаючись з клопотанням про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків досудового розслідування відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України на стадії підготовчого судового провадження, особа, яка подає таке клопотання, на підтвердження викладених у ньому доводів може надати місцевому суду документи, які, на її думку, підтверджують наведені у клопотанні обставини, в тому числі рішення слідчого, прокурора, слідчого судді.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2025 року у справі 283/1638/23 визначила: «Суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні, з метою вирішення клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, в тому числі рішення слідчого, прокурора, слідчого судді. За наявності вмотивованих заперечень учасників провадження, перевірка обґрунтованості і достовірності інформації з таких процесуальних документів здійснюється судом під час судового розгляду».

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у підготовчому судовому засіданні, дослідивши надані стороною захисту процесуальні документи на підтвердження свого клопотання.

За змістом ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді (ч. 3 ст. 309 КПК України).

Верховним Судом неодноразово зроблені висновки щодо необхідності належного розгляду судом у підготовчому судовому засіданні заперечень на ті ухвали слідчих суддів, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню (постанова ОП ККС ВС від 13 лютого 2023 року у справі №932/8842/20, постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06 червня 2023 року у справі №489/6721/21).

Законодавець не передбачив можливості апеляційного оскарження певних ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, водночас передбачив для сторін інші засоби правового захисту, надавши можливість розглянути ці питання під час судового провадження щодо ухвал, які не оскаржуються під час досудового розслідування. Законом визначено, що суд, після отримання таких заперечень, має їх розглянути під час підготовчого провадження або підчас судового розгляду, залежно від характеру поставленого питання, і прийняти вмотивоване рішення (правова позиція, викладена у постанові ККС ВС від 06 червня 2023 року у справі №489/6721/21).

Відповідно до висновку, який викладений у постанові об`єднаної палати ККС Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі №932/8842/20, провадження №51-5954кмо21, визнається порушенням КПК України власне саме неприйняття судом першої інстанції до розгляду під час підготовчого судового засідання висловлених учасником кримінального провадження заперечень на ухвалу слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування та ненадання відповідей на доводи такого заперечення.

За таких обставин, суд в підготовчому судовому засіданні, з метою перевірки доводів клопотання щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, в тому числі, рішення слідчого судді, за відсутності об`єктивних даних та обставин, які ставлять під сумнів їх достовірність.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. При цьому, досудове розслідування має бути закінчено в межах строку, визначеного ст. 219 КПК України.

В силу п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину.

Згідно з ч. 4 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною 3 ст. 294 КПК України визначено, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 вказаної статті строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Процесуальні строки це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 113 КПК України).

Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Обов`язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру, відповідно до ч. 2 ст. 283 КПК України здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Це є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та передбаченого ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК України, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.

Перевірка судом у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК України, а також виконання ним приписів статті 219 КПК України в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним процесуального статусу обвинуваченого, стосовно якого відповідно до частини 1 статті 337 КПК України має здійснюватися судовий розгляд.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ГУНП у Волинській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000346 від 28 березня 2025 року відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.

Обвинувачених 13 серпня 2025 року затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, 14 серпня 2025 року вручено письмові повідомлення про підозру у вчиненні ними зазначених кримінальних правопорушень.

Відносно підозрюваних 15 серпня 2025 року застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто, до 14 грудня 2025 року включно.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2025 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто, до 04 червня 2026 року.

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 вважає ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2025 року, якою строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 04 червня 2026 року, незаконною, такою, що ухвалена з істотним порушенням права на захист і такою, що не створила юридичних наслідків у вигляді продовження строку досудового розслідування.

З огляду на вищевикладене, суд повинен належним чином перевірити доводи захисника щодо незгоди із ухвалою слідчого судді, якою було продовжено строк досудового розслідування. При цьому, суд має повну судову дискрецію і може погодитись чи не погодитися із рішенням, постановленим слідчим суддею.

Отже, за наявності достатніх підстав (заперечень сторони у провадженні) вирішення питань щодо обґрунтованості і законності ухвали слідчого судді щодо вирішення питання про продовження строку досудового розслідування, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню, належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, й саме цей суд повинен з урахуванням усіх процесуальних можливостей перевірити та визначити підставно ухвалено таке рішення слідчим суддею чи ні, з наведенням відповідних мотивів своїх висновків (правова позиція, висловлена у постанові ВС від 15 квітня 2025 року у справі №127/15521/24).

Викладені у запереченнях проти ухвали слідчого судді доводи захисника ОСОБА_9 про порушення права ОСОБА_5 на захист при постановленні ухвали від 04 грудня 2025 року суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Невід`ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд є забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист.

Згідно зі ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Положення ч. 1 ст. 52 КПК України передбачає, що обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Згідно з ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Як убачається з ухвали слідчого судді від 04 грудня 2025 року, слідчий суддя проводив судове засідання за участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_5 , однак за відсутності захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9 . Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування. Водночас, в матеріалах клопотання про продовження строків досудового розслідування наявне клопотання захисника ОСОБА_9 про забезпечення участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції та ухвала слідчого судді ОСОБА_10 від 04 грудня 2025 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції між Луцьким міськрайонним судом Волинської області та захисником ОСОБА_9 з використанням власних технічних засобів. Актом про технічний збій Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2025 року за підписом керівника апарату ОСОБА_11 , завідувача сектору інформатизації, телекомунікації та захисту інформації ОСОБА_12 , головного спеціаліста ОСОБА_13 зафіксовано нестабільну роботу відділеного сектора підсистеми ВКЗ, що спричинило перебої під час аудіо та відео фіксації судових засідань 04 грудня 2025 року.

Отже, під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування захисник підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_9 був відсутній, останній не мав фактично можливості здійснювати захист інтересів підозрюваного через перебої у роботі ВКЗ.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17 суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема, встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавство імперативно забороняє використовувати результати процесуальних дій, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини, заборони катування й нелюдського поводження (стаття 3 Конвенції, частина 1 статті 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (пункт с частини 3 статті 6 Конвенції, стаття 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (пункт d частини 3 статті 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (стаття 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (частина 1 статті 63 Конституції України).

Суд погоджується із позицією захисника про те, що порушення права на захист само по собі є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Також суд погоджується з тим, що право на захист є однією з гарантій ефективного захисту інтересів обвинуваченого, гарантованого державою і встановленого статтями 59, 63 Конституції України, статтями 48, 49, 52, 54 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на захист і жодним чином не заперечує важливості дотримання процедури судового розгляду за участю захисника.

Однак, сторона захисту не обґрунтувала, які наслідки потягли розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування без участі захисника для прав та свобод обвинуваченого, як звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Сторона захисту не пояснила, в чому полягає незаконність ухвали слідчого судді по суті розглянутих питань та які саме обставини, які, на думку захисту, мали істотне значення для вирішення поданого клопотання, він був позбавлений можливості з`ясувати. Клопотання сторони захисту не містить доводів, як зазначене порушення вплинуло або могло вплинути на правильність висновків суду щодо продовження строку досудового розслідування.

При вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України суд з`ясовував, чи була надана можливість обвинуваченому реалізувати своє право на захист при розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування.

В підготовчому засіданні при дослідженні аудіозапису судового засіданні по розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2025 року встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування, однак не заявляв клопотання про відкладення розгляду клопотання з підстав відсутності захисника в судовому засіданні. З журналу судового засідання вбачається, що перед початком судового засідання ОСОБА_5 було надано на ознайомлення пам`ятку про права та обов`язки підозрюваного, з`ясовано, чи зрозумілі йому ці права та обов`язки. Відтак, ОСОБА_5 була надана можливість користуватись допомогою захисника, однак останній не наполягав на його участі у розгляді клопотання. Водночас, захисник ОСОБА_9 також не скеровував до суду клопотання про відкладення судового засідання через неможливість взяти участь у розгляді клопотання через ВКЗ. Із матеріалів справи вбачається, що розгляд клопотання мав відбутись об 11 годині 15 хвилин Однак, судове засідання розпочалось об 11 годині 50 хвилин, що давало змогу захиснику скерувати до суду клопотання про відкладення розгляду клопотання на інший день.

Суд не вважає істотним порушенням прав ОСОБА_5 розгляд клопотання про продовження строку досудового розслідування без участі захисника, що призвело до набуття останнім статусу обвинуваченого, оскільки навіть у випадку відмови у продовженні строку досудового розслідування прокурор зобов`язаний протягом п`яти днів здійснити одну із дій, передбачених частиною 2 статті 283 КПК України, зокрема, направити обвинувальний акт до суду (частина 9 статті 295 КПК України).

Відтак, оскільки ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 04 грудня 2025 строк досудового розслідування був продовжений у встановленому законом порядку до 04 червня 2026 року, тому всі процесуальні дії та рішення, що були прийняті та вчинені відповідно після 14 грудня 2025 року, включно із складанням, затвердженням, направленням до суду обвинувального акту (у період 29 січня 2026 року 30 січня 2026 року), здійснювалися у межах строку досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання сторони захисту про визнання ухвали слідчого судді незаконною та закриття кримінального провадження є необґрунтованим і у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 284, 314, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника про визнання ухвали слідчого судді від 04 грудня 2025 року у справі №161/24904/25 незаконною та закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000346 від 28 березня 2025 року, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до положень ст. 392 КПК України ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали суду можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Текст ухвали проголошено у повному обсязі 11 червня 2026 року о 09 годині 00 хвилин.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області ОСОБА_1