Рішення № 137315034, 11.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/4200/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС» до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служби України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС» (далі також позивач; ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС») звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною відмову Одеської митниці щодо підготовки та подання висновку про повернення ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви № 241/2 від 15.10.2025;

зобов`язати Одеську митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» сплачених сум митних платежів в розмірі 328 078,44 грн (триста двадцять вісім тисяч сімдесят вісім гривень 44 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідно положень Закону України від 10.09.1999 № 1033-XIV «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» (далі Закон № 1033-XIV) товариство звільнено від сплати мита, оскільки є сільськогосподарським товаровиробником та експортує власновирощену продукцію (ріпак), проте з метою належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом - компанією «ADM International Sari» (Швейцарія) був вимушений сплатити вивізне (експортне) мито, через те, що 18.09.2025 відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товару про що надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2025/000252 з мотивів з відсутності документів що підтверджують статус «сільськогосподарського товаровиробника» та відсутністю даних щодо виробника товару незважаючи на звітну та іншу документацію, що надавалась разом з ЕМД №25UA500050007543U6 до Одеської митниці декларантом ТОВ «ЗЕКТЕР», який діяв в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА ПЛЮС» для здійснення всіх необхідних митних процедур та митного оформлення товару - насіння ріпаку, якої достеменно підтверджено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА ПЛЮС» є сільськогосподарським товаровиробником, який, в силу приписів вказаних новел законодавства, звільнений від сплати вивізного (експертного) мита на ріпак; згодом позивач звернувся до Одеської митниці з заявою про повернення сплачених платежів та надав документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, чим підтвердив факт сплати коштів, проте відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (далі - Порядок № 643), безпідставно проігнорувавши обов`язок у підготовці відповідного висновку з метою повернення позивачу сплачених платежів.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо поданого позову та просив відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що момент вивезення товару за межі митної території України механізм документального підтвердження, необхідного для надання звільнення від сплати вивізного (експортного) мита сільськогосподарським товаровиробникам при здійсненні експорту власно вирощеної сільськогосподарської продукції та сільськогосподарським кооперативам, які експортують сою, ріпак та кользу, що вирощені членами цього кооперативу, визначений постановою № 1256, був відсутній, що унеможливлювало практичне застосування положень Закону № 4536.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Від Державної казначейської служби України надійшли пояснення по справі, у яких зазначено, що Державна казначейська служба України не має повноважень на визначення правомірності чи неправомірності повернення позивачу помилково та/або надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України, підставою для повернення коштів є виключно сформований висновок - Одеської митниці, тому, у разі встановлення судом правомірності повернення позивачу помилково та/або надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України, після подання митним органом висновку про повернення зазначених коштів відповідний орган Казначейства матиме змогу на повернення зазначених коштів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРАРНА КОМПАНІЯ «НИВА-ПЛЮС» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.11.2023, є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 142234925078) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області, Прилуцька ДТП (м. Прилуки), має статус активного виробника сільськогосподарської продукції.

Зареєстрованими видами діяльності ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» зокрема, є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» займається вирощуванням сільськогосподарських культур та має у користуванні землі с/г призначення загальною площею 5175,00 га на території Парафіївської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, про що зазначено в Звіті про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року форми № 4-сг, який міститься в матеріалах справи.

Посів ріпаку озимого під урожай 2025 року був здійснений на площі 1102,00 га. Зібрано врожаю 4728,85 т (валовий збір) про що свідчить інформація зазначена у Звіті про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 1 вересня 2025 року (форми №37-сг), що що міститься у матеріалах справи.

Наведені обставини також підтверджені Висновком про походження товарів Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №UAD67400D8 від 08 квітня 2026 року.

У межах здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» 04 серпня 2025 року укладено контракт на поставку № 507/10408590 з компанією «ADM International Sari» (Швейцарія).

За умовами укладеного контракту ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» (Продавець, Експортер) зобов`язується поставити товар, а саме: насіння ріпаку «00», генетично немодифікованого, продовольчого, вищого і 1-го класів, українського походження, врожаю 2025 р., насипом (далі «Товар» чи «Вантаж») по обумовленій в Контракті ціні, а компанія «ADM International Sari» (Покупець) зобов`язується його оплатити на умовах, визначених Котрактом.

Також за умовами укладеного котракту підготвка необхідних документів для митного оформлення товару покладена на Продавця.

Згідно п. 21.5 Контракту експедиторами Продавця є зокрема ТОВ «ТЕК «Зектер».

Пунктом 21.6. визначено, що цей Контракт діє для митних цілей з моменту його підписання до 31.12.2025 року.

18 вересня 2025 року декларантом ТОВ «ЗЕКТЕР» (код ЄДРПОУ 33506789), що діяв в інтересах експортера ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 14223494), до Одеської митниці подано ЕМД №25UA500050007535U0 з метою здійснення митного оформлення товару насіння ріпаку «00» генетично немодифікованого, продовольчого, вищого класу, врожаю 2025 року, українського походження насипом, масою 141 650 кг., до якої були додані документи відповідно до Митного кодексу України, в тому числі, документи ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС», що підтверджують статус сільськогосподарського товаровиробника, який експортує власно вирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак) та має право на звільнення від сплати митних платежів, в саме: Довідку ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» від 16.09.2025 року №226, Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року (форма №4-сг), Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 1 вересня 2025 року (форма №37-сг), Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2024 році (форма №29-сг).

Разом з тим, 18.09.2025 відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товару про що надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2025/000252 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують статус «сільськогосподарського товаровиробника» та відсутністю даних щодо виробника товару.

У свою чергу, 18.09.2025 до ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» надійшов лист від декларанта ТОВ «ЗЕКТЕР» вих. 15-2 від 15.09.2025, у якому було зазначено, що незважаючи на те що, 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 16 липня 2025 року № 4536-ІХ, яким звільнено сільськогосподарських товаровиробників, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак), від сплати вивізного (експортного) мита, на даний час, З митним органом не проводиться митне оформлення товару без сплати експертного мита у розмірі 10% його митної вартості, оскільки у митниці відсутні відповідні роз`яснення. Також у листі ТОВ «ЗЕКТЕР» просив надати згоду на митне оформлення ріпаку зі сплатою 10 відсотків його митної вартості.

ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» висловив незгоду з позицією митного органу, та зазначив, що відповідно положень Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» Товариство звільнено від сплати мита, так як є сільськогосподарським товаровиробником та експортує власновирощену продукцію (ріпак), проте з метою належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом - компанією «ADM International Sarb» (Швейцарія) був вимушений сплатити вивізне (експортне) мито, про що повідомив ТОВ «ЗЕКТЕР» в листі від 19.09.2025 № 17/09.

При цьому, виходячи з заявленої митної вартості товару в розмірі 79 536,48 доларів США, з метою розблокування експорту власної сільськогосподарської продукції та належного виконання договірних зобов`язань перед контрагентом - компанією «ADM International Sari» (Швейцарія) за контрактом на поставку № 507/10408590 від 04.08.2025 ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» сплатило митні платежі, розмір яких склав 328 078,44 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №2876 від 17 вересня 2025 року.

У подальшому, ТОВ «АК «НИВА- ПЛЮС» звернулось до Одеської митниці із заявою про повернення сум митних платежів від 15 жовтня 2025 року № 241/2, у якій просило здійснити повернення митних платежів у розмірі 328 078,44 грн., сплачених згідно платіжної інструкції № 2876 від 17 вересня 2025 року, оскільки на день подання митної декларації ЕМД №25UA500050007545U4 для митного оформлення ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» мало право на звільнення від сплати митних платежів так як є сільськогосподарським товаровиробником, який експортує власно вирощену сільськогосподарську продукцію (ріпак).

Листом № 07.10-4/15-01/13/17140 від 07.11.2025 Одеська митниця відмовила у задоволенні заяви ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС», оскільки сплачені митні платежі не є надміру сплаченими.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

Так, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі також МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

За правилами частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до пункту 6 частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Так, частиною п`ятою статті 301 МК України визначено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Положеннями статті 4 МК України визначено, що до складу митних платежів, серед іншого, входить мито.

Поряд з цим, Законом № 1033-XIV (в редакції Закону № 4536-IX станом на 04.09.2025) затверджено ставки вивізного (експортного) мита на окремі види олійних культур, зокрема, ріпак (Код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205).

При цьому, статтею 1-1 Закону № 1033-XIV передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита.

Термін «сільськогосподарський товаровиробник» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України (далі також ПК України).

Приписами статті 14.1.235 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Як встановлено судом раніше, основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Відповідно до Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року форми № 4-сг ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» займається вирощуванням сільськогосподарських культур та має у користуванні землі с/г призначення загальною площею 5175,00 га на території Парафіївської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області.

Згідно із Звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 1 вересня 2025 року (форми №37-сг) ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» здійснено посів ріпаку озимого під урожай 2025 року на площі 1102,00 га. Зібрано власного врожаю ріпаку 4728,85 т (валовий збір), що класифікується за кодом 1205 згідно з УКТ ЗЕД (Насіння ріпаку або кользи, подрібнене або неподрібнене).

Наведені обставини також підтверджені Висновком про походження товарів Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №UAD67400D8 від 08 квітня 2026 року.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм, а також враховуючи звітну та іншу документацію, що надавалась разом з ЕМД №25UA500050007535U0 до Одеської митниці декларантом ТОВ «ЗЕКТЕР», який діяв в інтересах ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» для здійснення всіх необхідних митних процедур та митного оформлення товару - насіння ріпаку, власно вирощеного ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» та воно беззаперечно є сільськогосподарським товаровиробником, який, в силу приписів вказаних новел законодавства, звільнений від сплати вивізного (експертного) мита на ріпак.

При цьому, суд враховує те, що на момент запровадження ставки мита та пільг по її звільненню, ні законодавцем, ні Урядом, ні Державною митною службою України, не було передбачено механізму реалізації вказаних новел законодавства.

03.10.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1256 «Деякі питання підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту», якою унормовано та визначено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, […] митні органи, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати визнають, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, передбачену статтею 11 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур». Тобто, фактично лише через місяць часу після запровадження вивізного (експортного) мита та пільг по його сплаті, урядом було прийнято рішення щодо визначення чіткого переліку документів, які має подати експортер на підтвердження свого статусу сільськогосподарського виробника та отримання пільги зі сплати такого мита.

Водночас, експортери сільськогосподарські виробники, які експортували сою та ріпак впродовж вересня 2025 року, забезпечували подання документів, які підтверджують його статус сільгоспвиробника та факт власного виробництва, з метою отримання законного права на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита.

Отже, право на пільгу існувало на рівні Закону, що є фактичною підставою для відповідних дій позивача щодо вивезення ріпаку у цих правовідносинах без сплати вивізного (експертного) мита, відсутність станом на 18.09.2025 (подання ЕМД №25UA500050007535U0 з метою здійснення митного оформлення товару насіння ріпаку «00» генетично немодифікованого, продовольчого, вищого класу, врожаю 2025 року, українського походження насипом, масою 141650 кг) затвердженого Урядом механізму підтвердження походження товару, не скасовує такого права, та не створює додатковий тягар для позивача у формі сплати митних платежів, від сплати яких він звільнений Законом, оскільки бездіяльність держави (неприйняття Кабінетом Міністрів необхідних підзаконних актів або порядків) не може бути підставою для обмеження прав громадян чи накладення на них додаткових обов`язків.

Відповідно до частини шостої статті 301 МК України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Так, статтею 301 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно із частинами першою третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуваннями реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім поверненні надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річною оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових, зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника додатків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно із пунктом 1 Розділу III Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до пунктів 3-5, 8 Розділу III Порядку № 643 у заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

4) напрям(и) перерахування суми коштів:

а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на депозитний рахунок 3734 іншої митниці;

на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після реєстрації в митниці заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Митний орган у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків про повернення сум митних платежів та документів, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, оформленої у порядку, встановленому законодавством, митний орган зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому митний орган наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України.

Здійснюючи митне оформлення товару ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС», з метою виконання власних договірних зобов`язань перед контрагентом щодо поставки товару та уникнення застосування штрафних санкцій, сплатив митні платежі у розмірі 328078,44 грн, згідно платіжними інструкціями від 17.09.2025 № 2876, які не мав сплачувати, а згодом звернувся до Одеської митниці з заявою про повернення сплачених платежів та надав документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, чим підтвердив факт сплати коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком № 643, безпідставно проігнорувавши обов`язок у підготовці відповідного висновку з метою повернення позивачу сплачених платежів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 14.05.2019 у справі №810/1941/16.

Слід зазначити, що перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Так, суд приходить до висновку, що оспорювана у цій справі відмова відповідача щодо підготовки та подання висновку про повернення ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 15.10.2025 № 241/2, не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, відповідачем не доведено правомірність своїх дій (рішень), натомість позовна заява є обґрунтованою та містить докази протиправності вказаної відмови.

Крім того, суд зазначає, що повернення сплачених митних платежів, з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому вважаємо, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Одеську митницю прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «АК «НИВА-ПЛЮС» сплачених митних платежів в сумі 328078,44 грн та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.01.2020 у справі № 815/4804/16, від 28.02.2019 у справі №826/4987/16.

Окрім того, слід зазначити, що у даному випадку, відповідач не наділений правом свободи розсуду (дискрецією) у вирішенні питання щодо повернення позивачеві сплачених до бюджету митних платежів у розмірі 328078,44 грн, якщо судом встановлена бездіяльність відповідача у не поверненні таких коштів.

Відтак, належним і ефективним способом захисту порушеного права с саме спонукання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити такі дії, що є дотриманням гарантій того, що таке остаточне рішення суду буде виконане у відповідності до вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: договору № 04/03/24 про надання правничої допомоги від 04.03.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю « Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС» та адвокатом Черевко Андрієм Павловичем (а.с.70); додаткової угоди № 3 (невід`ємна частина) до договору № 04/03/24 від 04.03.2024 про надання правничої допомоги від 08.04.2026 на суму 15000,00 грн (а.с.71); акту про прийняття-передачі наданих послуг (а.с.72); платіжної інструкції № 1055 від 10.04.2026 (а.с.73); ордеру на надання правничої допомоги серії СВ № 1168132 від 15.04.2026 (а.с.74); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001296/1 (а.с.75).

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Водночас, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).

З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що предметом даного спору є справа незначної складності, враховуючи заперечення відповідача, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленою, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 6000,00 грн.

Матеріалами справи (а.с.76) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 4921,17 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн та судовий збір у розмірі 4921,17 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС» до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служби України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Одеської митниці щодо підготовки та подання висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС» сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви № 241/2 від 15.10.2025.

Зобов`язати Одеську митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС» сплачених сум митних платежів в розмірі 328 078,44 грн (триста двадцять вісім тисяч сімдесят вісім гривень 44 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС» судовий збір у розмірі 4921,17 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «НИВА-ПЛЮС», вул. Петра Жовторіпенка, 39, с. Іваниця, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 16751, код ЄДРПОУ 14223494.

Відповідач: Одеська митниця, вул. Івана і Юрія Лип, 21А, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА