Рішення № 137314931, 11.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/334/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми С Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 02.01.2025 №0000029070.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки перевірка проведена з порушеннями процедури, наказ на перевірку не відповідає вимогам податкового законодавства, відсутні підстави для проведення перевірки. Також позивач зазначає, що для перевірки було надано для ознайомлення документи пов`язані з веденням підприємницької діяльності, водночас контролюючий орган не звертався із вимогами про надання конкретних документів, пов`язаних з веденням товарного обліку. Крім того, позивач зазначає, що складена податковим органом під час перевірки відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків (товарно-матеріальних цінностей) не відповідає формі та змісту відомості, наведеної у додатку 3 Методичних рекомендацій №534. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області у відзиві на позов заперечувало проти задоволення позову. Відповідач зазначає, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача стала доповідна записка Управління податкового аудиту з пропозицією проведення фактичної перевірки. У відомості №1 про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків (товарно-матеріальних цінностей) господарської одиниці, розташованої за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, проспект Незалежності, 119, станом на 20.11.2024 р. відображено 31 найменування на загальну суму у розмірі 32045,80 гривень. У акті перевірки зафіксовано ненадання позивачем належної документації, підтверджуючої походження даних технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту. На підставі вказаного було застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

Рух справи у суді

Судом відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

20.11.2024 р. Головне управління ДПС у Чернівецькій області прийняло наказ №2042-п про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, проспект Незалежності, 119. Крім того, 20.11.2024 р. податковим органом складено направлення на перевірку згідно наказу №2042-п. (а.с. 10, 65).

Під час перевірки 20.11.2024 р. контролюючим органом відібрано письмові пояснення у продавців магазину «Щодня». (а.с. 66-68)

Також під час перевірки складно акти зняття залишків готівки на місці проведення розрахунків позивачем від 20.11.2024 р. (а.с. 70).

Згідно листа ФОП ОСОБА_1 від 28.11.2024 р. на адресу Головного управління ДПС у Чернівецькій області надіслано листа з копіями документів: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; трудових договорів з працівниками; договору оренди приміщення; виписку по банківським рахункам. Вказаний лист з документами було прийнято податковим органом до розгляду. (а.с. 15, 42-44, 73-76).

29.11.2024 р. податковим органом складено акт (довідку) фактичної перевірки №30172/Ж5/24-13-07-04/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР. (а.с. 11-12).

У додатках до вказаного акту зазначено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) від 20.11.2024 року. (а.с. 14).

02.01.2025 р. податковим органом складено податкове повідомлення-рішення Форми С №0000029070, яким на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР застосовано штрафні санкції в сумі 32045,80 гривень. (а.с. 13).

Матеріали справи містять: копію видаткових накладних придбаних позивачем товарів у листопаді-жовтні 2024 р.; виписку з банківського рахунку позивача за листопад 2024 р.; витяг з реєстру платників єдиного податку; договір суборенди нежитлового приміщення; повідомлення, наказ (розпорядження) про прийняття працівників на роботу; трудові договори. (а.с. 16-41).

Також матеріали справи містять копію доповідної записки від управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області про проведення фактичної перевірки магазину «Щодня» за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, проспект Незалежності, 119. Підставою для перевірки вказано доручення ДПСУ від 27.11.2023 р. №29844/7/99-00-07-04-03-07 щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю технічно складеними побутовими товарами. У доповідній записці вказано прохання розглянути питання щодо доцільності проведення з 20.11.2024 р. фактичної перевірки магазину «Щодня». (а.с. 69).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду, надаючи оцінку доводам позивача щодо законності проведеної податкової перевірки, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, суд звертає увагу на наступне правове регулювання в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Здійснюючи тлумачення положень з пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на підставі яких була проведена фактична перевірка позивача, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 звернув увагу на таке: "[у] випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки. […] У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним".

Верховний Суд у вказаній постанові додатково наголосив на тому, що "застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації. Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником. Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки".

Як було встановлено судом під час розгляду даної справи, підставою для проведення фактичної перевірки стала доповідна записки від управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області про проведення фактичної перевірки магазину «Щодня» за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, проспект Незалежності, 119. При цьому, підставою для складання доповідної перевірки вказано доручення ДПСУ від 27.11.2023 р. №29844/7/99-00-07-04-03-07 щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю технічно складеними побутовими товарами. У доповідній записці вказано прохання розглянути питання щодо доцільності проведення з 20.11.2024 р. фактичної перевірки магазину «Щодня».

Аналіз інформації у вказаних документах не містить жодної інформації про можливі порушення позивачем законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, а по суті є проханням розглянути питання щодо доцільності проведення фактичної перевірки магазину «Щодня». При цьому, податковим органом не доведено, що доручення ДПСУ від 27.11.2023 р. №29844/7/99-00-07-04-03-07 містило інформацію про порушення податкового законодавчтва.

Суд звертає увагу, що згідно положень пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитись виключно за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Відсутність інформації про можливі порушення є підставою для висновку про відсутність у контролюючого органу законодавчо встановленої передумови та підстави для призначення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду про застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, викладеними у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.

На підставі аналізу пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України та наданими сторонами доказів суд дійшов висновку, що у Головного управління ДПС у Чернівецькій області не було в наявності і ним не було отримано в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до норм п. 81.1 ст. 81 ПК України у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Поряд із цим, згідно наявного в матеріалах справи наказу від 20.11.2024 р. №2042-п про проведення фактичної перевірки, у порушення вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України, не вказано найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), а зазначено лише зазначено адресу об`єкта, перевірка якого проводиться. На думку суду вказане перешкоджає ідентифікувати суб`єкта господарювання, що перевіряється.

З цього приводу суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі №520/7331/21 дійшов наступного висновку: у наказі на проведення перевірки реквізити суб`єкта господарювання, щодо якого призначено контрольний захід, належать до обов`язкових. Неможливість ідентифікації такого суб`єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що контролюючий орган видав наказ від 20.11.2024 р. №2042-п на проведення фактичної перевірки, в якому не визначено суб`єкта господарювання (зазначено лише адреса магазину «Щодня»). Оскільки у вказаному наказі не визначено суб`єкта господарювання, ідентифікувати платника неможливо, то суд вважає, що такий наказ винесено з порушенням вимог п. 80.2 ст. 80 та п. 81.1 ст. 81 ПК України і, як наслідок, є протиправними.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені судом порушення, які допущені відповідачем під час призначення та проведення фактичної перевірки позивача, що нівелює наслідки її проведення, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, керуючись закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з`ясування обставин у справі, суд вважає також за доцільне надати правову оцінку викладеним в акті перевірки висновкам контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, з приводу чого зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст.20 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надання під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

У акті перевірки зафіксовано ненадання позивачем належної документації, підтверджуючої походження даних технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі Закон №996-ХІV), а також наказами Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».

Згідно ст.1 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, визначає, що запаси це активи, які зокрема, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Придбані (отримані) або перероблені запаси зараховуються на баланс підприємств за первісною вартістю.

Підставою для оприбуткування товарів є первинні документи. Основним документом, що складається в роздрібній торгівлі та дозволяє проконтролювати збереження і рух товарів, є товарний звіт, який складається матеріально відповідальними особами, з подальшим відображенням даних у регістрах аналітичного та синтетичного обліку.

Іншого порядку ведення обліку товарних запасів суб`єктом господарювання жодним нормативно-правовим актом України не встановлено.

Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджені наказом ДПА України №534 від 12.08.2008; Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України №355 від 25.05.2008 та Алгоритм проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, що є додатком до наказу ДПА України №184 від 09.04.2009 передбачають контроль за фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), які розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи перевіряючими такий аналіз не проводився і відповідна відомість про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій №534 від 12.08.2008 не складалась.

Слід також зазначити, що відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Акт перевірки не містить зафіксованого факту звернення перевіряючих з пропозицією надати документи обліку та відмови уповноважених осіб перевіряємого суб`єкта їх надати. Водночас, факт самостійного надання позивачем в ході проведення перевірки доказів оприбуткування товару, відповідачем не заперечується.

Також суд звертає увагу, що з наведених законодавчих норм вбачається, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника податків фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2021р. в справі № 140/470/19, від 07.08.2018р. в справі № 825/10/17, від 04.09.2020р. в справі № 2а-12445/11/2670, від 04.11.2020р. в справі № 400/2733/18.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України № 534 від 12.08.2008р. «фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщень суб`єкта господарювання, під час перевірки відображаються у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) (далі - Відомість), форму якої наведено у додатку 3 до вказаних Методичних рекомендацій.

Перед проведенням перевірки у матеріально відповідальної особи береться розписка щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності. Розписка є невід`ємною частиною Відомості...»

Проте, як вбачається з наданих документів щодо проведеної перевірки відсутні відомості і розписки матеріально відповідальних осіб. Тобто, контролюючим органом не було здійснено аналіз надходження ТМЦ, їх вибуття та встановлення фактичних залишків товарів. З огляду на що, висновки контролюючого органу, що на реалізації перебували не обліковані товари, є суто припущенням, не підтвердженим жодним належним, юридично спроможним доказом.

Крім того, суд критично надає оцінку відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) від 20.11.2024 р., оскільки наявні у матеріалах копії цього документу не відповідають формі, визначені у додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України № 534 від 12.08.2008 р. Зокрема, у формі складеної відповідачем відомості відсутні графи та відомості щодо направлень на проведення перевірки, щодо зняття фактичних залишків товарів, не вказано початку та закінчення перевірки. Крім того, у матеріалах справи позивачем надано копію відомості від 20.11.2024 р., в якій відсутні заповнені графи до таблиці найменування, кількості, ціни та суми ТМЦ. Водночас, податковий орган до відзиву надає вже заповнений примірник вказаної відомості. Поряд із цим, зважаючи на невідповідність документа формі та змісту, визначеного чинним законодавством, суд вважає, що вказана відомість не може бути прийнята судом як належний доказ.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність податкового повідомлення - рішення, а тому суд дійшов висновку про необхідність скасування спірного рішення та задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми С Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 02.01.2025 №0000029070.

3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 969 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя Т.М. Брезіна