Рішення № 137314888, 11.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1122/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АФ-ТРАНС (далі позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу до товариства з обмеженою відповідальністю АФ-ТРАНС від 21.01.2025 № 137992.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що його притягнуто до відповідальності за абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме за те, що у водія ОСОБА_1 , який при здійсненні міжнародних вантажних перевезень на автомобілі, що належить позивачу, була відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Позивач вважає, що його було притягнуто до вказаної відповідальності безпідставно, оскільки внаслідок форс-мажорних обставин (погодних умов) водій не зміг здійснити завантаження транспортного засобу та вчасно повернутися на місце стоянки, щоб залишитися та очікувати на отримання нової картки водія взамін протермінованої. Внаслідок цього, водію довелося виїхати пізніше розрахованого часу та завершити рейс, інакше в результаті зазначених обставин це могло б призвести до затримки строків доставки вантажу, а також накладення на перевізника в подальшому штрафних санкцій, згідно умов договору. Водієм про вказані обставини було повідомлено роботодавця, та у зв`язку з цим розпочато ведення записів про режим роботи та відпочинку водія вручну. Зауважує, що згідно Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №165/2014 від 04.02.2014 року водій може продовжувати керувати транспортним засобом без картки водія протягом щонайбільше 15 календарних днів, або протягом довшого періоду, якщо це необхідно для повернення транспортного засобу на базу, за умови, що водій може довести неможливість пред`явлення або використання картки протягом зазначеного періоду. З урахуванням викладеного, вважає винесену відповідачем постанову неправомірною, оскільки в діях позивача був відсутній умисел на вчинення вказаного правопорушення.

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (далі відповідач) подала до суду відзив, в якому заперечувала проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявленого позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що в ході перевірки автомобіля, власником якого є позивач, було виявлено порушення статті 53 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: під час здійснення міжнародних перевезень вантажів у слоті тахографа відсутня картка водія та відсутня роздруківка на паперовому носії із інформацією про режим роботи та відпочинку водія. Відповідно до пункту 3.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа. З огляду на зазначене використання тахокарт до аналогового тахографа чи особистої картки водія до цифрового тахографа є щоденним обов`язком водія під час керування транспортним засобом. В свою чергу, на перевізника покладено обов`язок забезпечити водія необхідною кількістю тахокарт чи чинною особистою карткою. Позивачем не заперечується факт відсутності у водія транспортного засобу діючої картки водія та роздруківок даних роботи водія на момент проведення перевірки. Водночас, посилання позивача на норми Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №165/2014 від 04.02.2014 відповідач вважає необґрунтованими, оскільки вказаний Регламент не передбачає можливості керування автомобілем без індивідуальної картки, якщо термін її дії закінчився.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові та електронні докази, судом встановлено наступне.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 06.12.2024 №006481 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Ліліком А.Ю. на ділянці автодороги Н-03 306км+944м Житомир-Чернівці 12 грудня 2024 року проведено перевірку здійснення перевезення вантажу транспортним засобом марки IVECO днз НОМЕР_1 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 з напівпричепом марки SAMRO днз CE3851XF серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 .

Водієм на вимогу уповноваженої особи Укртрансбезпеки були надані такі документи: міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 06.12.2024; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки IVECO серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки SAMRO серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 ; ЄКМТ-сертифікат №0180224; картка водія ОСОБА_1

Автомобіль обладнаний цифровим тахографом. Перевізником вантажу згідно товарно- транспортної накладної та одночасно власником транспортного засобу є ТОВ АФ- Транс.

В ході перевірки уповноваженою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення статті 53 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: під час здійснення міжнародних перевезень вантажів у слоті тахографа відсутня картка водія та відсутня роздруківка на паперовому носії із інформацією про режим роботи та відпочинку водія.

Інспектором Укртрансбезпеки здійснено роздруківку з тахографа, на якій відсутні ідентифікуючі ознаки водія (в місці, де має бути вказано ім`я та прізвище водія - прочерки).

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 12.12.2024 №116472, з яким водій ОСОБА_3 ознайомився та отримав його копію, що засвідчив особистим підписом (а.с. 13).

Листом від 17.12.2024 №113039/44/24-24 ТОВ АФ-ТРАНС повідомлено про дату і час розгляду справи щодо виявленого під час перевірки правопорушення (а.с. 65 на звороті).

На розгляд справи позивачем ТОВ АФ-ТРАНС подано пояснення по акту від 12.12.2024 №116472 (а.с. 68-69).

За результатами розгляду справи, з урахуванням поданих пояснень, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Митрицьким О.В. прийнято постанову від 21.01.2025 №137992 про застосування до ТОВ АФ-ТРАНС адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн за порушення вимог статті 53 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: відсутність роздруківки на паперовому носії з інформацією про режим роботи та відпочинку водія, за яке передбачена відповідальність абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Вважаючи прийняту відповідачем постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-III).

Згідно зі ст. 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення № 103).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно з п.п.14, 15 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Приписами п.п.20, 21 Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 53 Закону №2344-III визначено вимоги до організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.

Так, частиною третьою статті 53 Закону №2344-II установлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: 1) дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; 2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 4) сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (частина сьома статті 53 Закону).

Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону №2344-III водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24 червня 2010 року (далі - Інструкція №385) картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Тож, наведеними законодавчими та підзаконними нормативними правовими актами встановлено, що автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. До того ж, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.12.2024 року посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки IVECO днз НОМЕР_1 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 з напівпричепом марки SAMRO днз НОМЕР_4 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 .

За наслідками вказаної перевірки складено акт №116472 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, під час здійснення міжнародних перевезень вантажів у слоті тахографа відсутня картка водія та відсутня роздруківка на паперовому носії із інформацією про режим роботи та відпочинку водія.

Здійснення перевезення вантажу в міжнародному сполученні підтверджується матеріалами перевірки, міжнародно-транспортною накладною (CMR) від 06.12.2024, яка була надана водієм під час перевірки.

Суд зауважує, що позивачем не заперечується встановлений актом №116472 факт відсутності у водія ОСОБА_3 на момент перевірки роздруківки даних роботи водія та діючої картки водія.

У позовній заяві позивач також не заперечує, що транспортний засіб марки IVECO днз НОМЕР_1 з напівпричепом марки SAMRO днз НОМЕР_5 , яким керував водій ОСОБА_3 обладнаний цифровим повіреним контрольним пристроєм (тахографом).

Стаття 60 Закону №2344-III визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий частини першої).

Суд зазначає, що частиною третьою статті 53 Закону №2344-III установлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: 1) дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; 2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 4) сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документи на вантаж.

Поряд із цим, законодавець виклав статтю 53 Закону № 2344-III таким чином, що включив у її зміст на ряду із іншими документами також вимогу роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Тобто, ця вимога - роздруковувати на паперових носіях відповідної інформації з цифрового тахографа також передбачена статтею 53 Закону.

Проаналізувавши законодавчі положення, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у цій справі контролюючий орган вірно кваліфікував порушення перевізника саме за абзацом 6 частини 1 статті 60 вказаного Закону.

Цей висновок випливає з того, що абзац шостий частини першої статті 60 вказаного Закону визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимога роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв чітко визначена саме статтею 53 Закону №2344-III.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2024 року по справі №140/5466/23.

Щодо доводів позивача про наявність у водія роздруківок з цифрового тахографа на яких здійснено ведення записів про режим роботи та відпочинку водія вручну та пов`язану з цим протиправність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за відсутність роздруківки даних роботи цифрового тахографа, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) водій транспортного засобу, обладнаного тахографом у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відтак, можливість вчинення записів даних щодо режиму роботи та відпочинку водієм від руки передбачена тільки у двох випадках:

- у разі несправності цифрового тахографа;

- у разі пошкодження цифрового тахографа.

У спірних правовідносинах матеріалами справи не встановлено, що цифровий тахограф, яким обладнано транспортний засіб позивача був пошкоджений або несправний. Фактично вчинення записів щодо режиму роботи та відпочинку водія вручну позивач обґрунтовує виключно закінченням терміну дії картки водія.

Так, стаття 26 Регламенту Європейського Парламенту і Ради ЄС №165/2014 від 04.02.2014 про тахографи на дорожньому транспорті, скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3821/85 про реєструвальне обладнання на дорожньому транспорті та внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 про гармонізацію деякого соціального законодавства, пов`язаного з дорожнім транспортом (далі - Регламент) визначає, що картки водіїв видаються на запит водія компетентним органом держави-члена, в якій знаходиться постійне місце проживання водія. Вони видаються протягом одного місяця з моменту отримання компетентним органом запиту та всієї необхідної документації.

Якщо картка водія пошкоджена, неправильно функціонує, загублена або викрадена, водій повинен протягом семи календарних днів звернутися із заявою про її заміну до компетентних органів держави-члена свого постійного місця проживання. Зазначені органи повинні видати картку на заміну протягом восьми робочих днів з моменту отримання відповідного запиту із зазначенням деталей (пункт 4 статті 29 Регламенту).

За обставин, викладених у параграфі 4, водій може продовжувати керувати транспортним засобом без картки водія протягом щонайбільше 15 календарних днів, або протягом довшого періоду, якщо це необхідно для повернення транспортного засобу на базу, за умови, що водій може довести неможливість пред`явлення або використання картки протягом зазначеного періоду (пункт 5 статті 29 Регламенту).

Відтак, Регламент надає право водію керувати автомобілем без картки виключно у випадках:

- пошкодження картки водія;

- неправильного функціонування картки водія;

- втрати картки водія;

- викрадення картки водія.

При цьому на водія покладається обов`язок звернутися до компетентних органів протягом семи днів після виникнення таких обставин.

Регламентом не передбачено можливості керувати автомобілем без індивідуальної картки, якщо термін її дії закінчився, як помилково вважає позивач.

До матеріалів позову було долучено заяву ОСОБА_3 від 25.11.2024 на видачу, заміну або оновлення картки водія для цифрового тахографа. Датою закінчення дії наявної картки вказано 04.12.2024.

Обґрунтовуючи обставини того, що на момент перевірки картка водія була протермінована та відсутня у слоті тахографа позивач зазначає, що у зв`язку із непередбачуваними обставинами, а саме через погодні умови у Туреччині, неможливо було здійснити завантаження транспортного засобу, а тому водій не міг вчасно повернутися на місце стоянки та залишитися очікувати на отримання картки водія.

Суд критично оцінює дані доводи позивача, з огляду на наступне.

Дослідженими судом матеріалами справи встановлено, що наказом №В 2024-11-25 від 25.11.2024 ТОВ "АФ-ТРАНС" водій ОСОБА_4 був відряджений по маршруту м.Чернівці (Україна) - м.Фетхіє (Туреччина) -м.Київ (Україна) - м.Чернівці (Україна) (а.с. 38).

Відповідно до заявки на перевезення №2024-1692 від 28.11.2024 дата завантаження - 28.11.2024-30.11.2024, а термін доставки - 10 днів (а.с.27).

За таких обставин, навіть у випадку виконання договірних зобов`язань вчасно з дотриманням всіх термінів, водій ОСОБА_4 фізично не міг завершити рейс до завершення дії картки водія.

Окрім того, відповідно до відміток у товарно-транспортній накладній та паспорті для виїзду закордон ОСОБА_1 водій перетнув кордон в пункті пропуску Сірет (Румунія) - Порубне (Україна) 10.12.2024. Оскільки рейдова перевірка проводилася 12.12.2024 позивач мав можливість до цього часу здійснити заміну водія і рейс міг би завершити інший водій, проте ним цього зроблено не було.

Натомість, позивачем 25.11.2024 було здійснено відрядження водія, термін дії картки якого спливав за 9 днів після видання наказу про відрядження, і отримати нову водій фізично не міг би враховуючи терміни видачі картки після подання заяви та терміни виконання договірних зобов`язань із перевезення вантажу.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що ТОВ "АФ-ТРАНС" порушено вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт", внаслідок чого відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, відтак правові підстави для скасування оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відсутні.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-ТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АФ-ТРАНС" (провул. Складський, буд.11, офіс 15, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 37767220);

відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (вул. Руська, 248-У, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя В.К. Левицький