Рішення № 137314497, 11.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 червня 2026 р. справа № 520/8150/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАГАЗ» (вул. Вознесенська, буд. 9Б, кім. 4, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001, код ЄДРПОУ 45468003) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРАГАЗ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 23.01.2026 №53, яким припинено дію ліценції на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним, реєстраційний номер 990614202401183, видану ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІРАГАЗ» (код ЄДРПОУ 45468003).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі прийняте без належного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням вимог чинного законодавства та без надання позивачу можливості подати пояснення і заперечення щодо обставин, викладених в актах перевірки. Позивач вказує, що фактично перебуває за зареєстрованим місцезнаходженням, здійснює господарську діяльність, має належні приміщення, працівників та матеріально-технічну базу, а тому висновки контролюючого органу про його відсутність за місцезнаходженням є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що під час виїздів за адресою місцезнаходження позивача, зазначеною в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, встановлено відсутність ТОВ «ВІРАГАЗ» та його посадових осіб, у зв`язку з чим проведення фактичної перевірки було неможливим. За результатами таких заходів складено акт про неможливість проведення перевірки від 16.01.2026 №245/20-40-09-02-03 та акт про встановлення факту відсутності ліцензіата за місцем провадження діяльності від 16.01.2026 №241/20-40-09-02-03.

Відповідач вказав, що відповідно до пункту 10 частини другої статті 46 Закону України №3817 встановлення факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням є підставою для припинення дії ліцензії. На підставі зазначених актів прийнято рішення від 23.01.2026 №53 про припинення дії ліцензії позивача.

Також відповідач зазначив, що наказ ДПС України №470 має рекомендаційний характер, а тому доводи позивача щодо його недотримання не свідчать про порушення процедури. Крім того, наявність договору оренди приміщення та здійснення орендних платежів не підтверджує фактичного перебування позивача за відповідною адресою.

Щодо доводів позивача про порушення права на подання заперечень відповідач зазначив, що фактична перевірка не проводилась, а тому підстави для подання заперечень, передбачених пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, були відсутні.

З огляду на викладене відповідач вважає спірне рішення законним та таким, що прийняте в межах наданих повноважень.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти доводів викладених у відзиві на позову заяву. Представник позивача зазначив, що надані відповідачем фотоматеріали не є належними та допустимими доказами відсутності ТОВ «ВІРАГАЗ» за місцезнаходженням, оскільки не містять відомостей про дату, час та місце їх здійснення, а також не дають можливості ідентифікувати об`єкт, зафіксований на фотографіях.

Крім того, позивач вказав, що відповідачем не надано доказів вжиття усіх передбачених законодавством заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, зокрема направлення відповідного запиту, передбаченого Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом ДПС України від 04.09.2020 №470. На думку позивача, складення акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання відбулося передчасно та без належного з`ясування фактичних обставин.

Також представник позивача звернув увагу, що наданий відповідачем разом із відзивом наказ про проведення фактичної перевірки від 13.01.2026 №147-п не містить належної конкретизації фактичних підстав для її проведення, що, на думку позивача, свідчить про недотримання вимог статей 80 та 81 Податкового кодексу України.

Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що доводи позивача щодо недотримання вимог наказу ДПС України від 04.09.2020 №470 є безпідставними, оскільки вказаний акт має рекомендаційний характер, тоді як порядок проведення фактичних перевірок регулюється нормами Податкового кодексу України.

Також відповідач зазначив, що фактичну перевірку позивача призначено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у межах здійснення контролю за обігом пального, а тому відсутність у наказі детального викладення фактичних обставин не свідчить про його протиправність. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на актуальну практику Верховного Суду.

Крім того, відповідач вказав, що надані до матеріалів справи фотоматеріали підтверджують здійснення виїзду за місцезнаходженням позивача, а відсутність адресної таблички на будівлі зумовила необхідність фіксації сусідніх будинків для ідентифікації місця проведення перевірочних заходів. У зв`язку з наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інші заяви по суті не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРАГАЗ» зареєстровано як юридична особа 22.10.2024основним видом економічної діяльності позивача є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, місцезнаходженням юридичної особи Україна, 61001, Харківська область, місто Харків, вул. Вознесенська, будинок 9-Б, кімната 4, що підтверджується витягом із "Liga360" від 02.04.2026.

ТОВ «ВІРАГАЗ», для здійснення своєї діяльності, 05.12.2024 отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі (тобто, без права зберігати пальне, а лише з правом купувати та продавати пальне, а саме: скраплений газ) реєстраційний номер 990614202401183, строком дії з 05.12.2024 по 05.12.2029.

У відповідності до ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 05.12.2024 реєстраційний номер 990614202401183 та витягу з Єдиного реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального від 23.01.2026 №5693 місцезнаходженням ліцензіата є: Україна, 61001, Харківська область, місто Харків, вул. Вознесенська, будинок 9-Б, кімната 4.

На підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 13.01.2026 №147-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАГАЗ» (ЄДРПОУ 45468003)» та направлень на перевірку від 13.01.2026 №256 та 257 посадовими (службовими) особами було здійснено вихід за адресою: 61001, Харківська область, місто Харків, вул. Вознесенська, будинок 9-Б, кімната 4.

Під час виїздів посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області за адресою 61001, Харківська область, місто Харків, вул. Вознесенська, будинок 9-Б, кімната 4, встановлено відсутність ТОВ «ВІРАГАЗ» за вказаною адресою, та складено акт «Про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю ТОВ «ВІРАГАЗ» (код 45468003) за місцезнаходженням» від 16.01.2026 №245/20-40-09-02-03 та акт «Про встановлення факту відсутності ТОВ «ВІРАГАЗ» (код 45468003) за місцем провадження діяльності, що зазначено в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального» від 16.01.2026 №241/20-40-09-02-03. В актах зазначено, що виїзди було здійснено 14.01.2026 об 14:50, та 15.01.2026 об 11:06.

На підставі вищевикладеного ГУ ДПС у Харківській області було прийнято рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 23.01.2026 №53, яким припинено дію ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 05.12.2024 реєстраційний номер 990614202401183, видану ТОВ «ВІРАГАЗ». Рішення отримано позивачем 23.01.2026 через Електронний кабінет платника податків.

28.01.2026 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на рішення Головного управління ДПС у Харківській про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 23.01.2026 №53.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України, скарга позивача залишена без задоволення (лист від 24.03.2026 №7536/6/99- 00-06-03-03-06, отриманий позивачем через Електронний кабінет платника податків 24.03.2026).

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Згідно з підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №520/7331/21 та від 11.05.2022 у справі №540/4141/20.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі - Закон №3817-IX, в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження).

Частиною 1 статті 46 Закону № 3817-IX встановлено, що дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Згідно з частиною 5 статті 46 Закону № 3817-IX, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.

У разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.

Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (частина 10 статті 46 Закону №3817-IX).

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону №3817-ІХ у рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються: 1) реквізити (номер і дата) рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі ДДММРРРР); 2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 3) реєстраційний номер ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена; 4) вид ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена; 5) реквізити суб`єкта господарювання: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для іноземних суб`єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва; 6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначезначено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної МСЕК МОЗ, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

®rЃuiu™‚x‚®ulilЃurЃ‚axxxx‚rЃ`ЃlxlЃu

У разі встановлення факту відсутності уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання, ця норма застосовується, якщо така уповноважена особа не з`явилася на місце зберігання протягом двох годин після встановлення такого факту посадовими особами податкового органу, що зафіксовано у відповідному акті.

До актів, передбачених цим пунктом, обов`язково долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначених фактів технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, та/або засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

У разі встановлення факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням дія всіх наявних у ліцензіата ліцензій припиняється.

У оскаржуванному рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначена така підстава для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії: факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, встановлений контролюючим органом у ході перевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата або його уповноважених осіб

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, можна зробити висновок, що підставою для анулювання ліцензії є, зокрема, встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії. Вказаний факт підтверджується мультимедійною інформацію щодо фіксації зазначених фактів технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, та/або засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

А тому, при вирішенні даного спору визначальним є факт відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням, який і слугував підставою для винесення спірного рішення, підтвердженого відповідною мультимедійною інформацією.

В оскаржуваному рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначена така підстава для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії: факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, встановлений контролюючим органом у ході перевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата або його уповноважених осіб.

Як встановлено судом, на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 13.01.2026 №147-п посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за адресою місцезнаходження позивача, зазначеною в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального.

За результатами здійснених 14.01.2026 та 15.01.2026 виїздів складено акт про неможливість проведення перевірки від 16.01.2026 №245/20-40-09-02-03 та акт про встановлення факту відсутності ліцензіата за місцем провадження діяльності від 16.01.2026 №241/20-40-09-02-03. Зазначені акти містять відомості про відсутність ТОВ «ВІРАГАЗ» та його уповноважених осіб за адресою, зазначеною у реєстрі.

Суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності наказу про проведення фактичної перевірки. Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України здійснення контролюючим органом функцій у сфері виробництва та обігу пального є самостійною підставою для проведення фактичної перевірки. З огляду на те, що позивач є ліцензіатом у сфері обігу пального, відповідач був наділений повноваженнями на проведення відповідних контрольних заходів.

Посилання позивача на недотримання положень Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПС України від 04.09.2020 №470, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаний документ має рекомендаційний характер та не встановлює обов`язкових для контролюючого органу правових норм. Натомість порядок проведення фактичних перевірок визначається Податковим кодексом України, порушення вимог якого судом не встановлено.

Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що наявність договору оренди приміщення та здійснення орендних платежів підтверджують його фактичне перебування за відповідною адресою. Сам по собі факт укладення договору оренди та сплати орендної плати не свідчить про фактичне здійснення діяльності або перебування посадових осіб суб`єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням.

Суд враховує, що позивачем не надано належних та достатніх доказів фактичного перебування за адресою: м. Харків, вул. Вознесенська, буд. 9-Б, кімн. 4 саме у дні проведення контрольних заходів. Надані накази про дистанційну форму роботи працівників також не спростовують встановленого відповідачем факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням, оскільки не звільняють суб`єкта господарювання від обов`язку забезпечити можливість здійснення державного контролю за адресою, внесеною до відповідних державних реєстрів.

Доводи позивача щодо неналежності фотоматеріалів не впливають на правомірність спірного рішення, оскільки підставою для його прийняття стали насамперед акти, складені посадовими особами контролюючого органу в межах наданих повноважень, а фотоматеріали мають допоміжний характер.

Враховуючи встановлений контролюючим органом факт відсутності позивача за місцем провадження діяльності, що зазначене в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, суд доходить висновку про наявність у відповідача передбачених пунктом 10 частини другої статті 46 Закону №3817-ІХ підстав для прийняття рішення про припинення дії ліцензії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДПС у Харківській області від 23.01.2026 №53 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а тому підстави для його скасування відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАГАЗ» (вул. Вознесенська, буд. 9Б, кім. 4, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001, код ЄДРПОУ 45468003) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11 червня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ