Ухвала суду № 137314478, 10.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 червня 2026 року Справа № 520/14272/26Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до 15 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (вул. Бурденко, буд. 24, м.Костянтинівка, Краматорський р-н, Донецька обл.,85102, код ЄДРПОУ38101840) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 15 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 21.11.2013 до 30.11.2015 (включно), індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, за період з 21.11.2013р. по день фактичної виплати 18.05.2026 рік на суму 164089,99 грн. у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050- ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159);

- зобов`язати 15 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Донецькій області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 21.11.2013 до 30.11.2015 (включно), індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, за період з 21.11.2013р. по день фактичної виплати 18.05.2026 рік на суму 164089,99 грн. у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050- ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Позов обґрунтовується тим, що позивач при звільненні був незгоден із сумою, яку одержав від відповідача у порядку ст. 116 КЗУпП, а тому звернувся до суду із відповідним позовом, який рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2025, був задоволений (справа № 200/6497/25).

Суд, зокрема, зобов`язав відповідача:

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 21.11.2013 до 30.11.2015 (включно) індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - листопад 2013 року та з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця - січень 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року із врахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078 в щомісячному розмірі 4098,31 грн.;

- провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, в тому числі премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити йому їх недоотримані частини.

Оскільки частина суми, яка належала позивачу при звільненні (яка складалась, в тому числі, й зі спірної суми грошового забезпечення), була виплачена позивачу за рішенням суду лише 18.05.2026, позивач вважає, що відповідач має виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 21.11.2013 по 18.05.2026.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання сторін

Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити частини грошового забезпечення.

Позивач подав заяву, у якій зазначив, що ним не пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення про строк звернення до суду

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України. Зокрема, ч.ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до нової редакції ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116 КЗпП України), минуло не більше одного року.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Висновки суду

Принципи, які застосовує суд

Суд бере до уваги, що в цій справі є важливий контекстуальний елемент: в країні триває війна, а позовні вимоги звернені до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яке наразі - виконує важливу функцію по захисту населення від наслідків військової агресії російської федерації.

А тому дослідження добросовісності користування позивачем своїми правами для суду є пріоритетним.

Отже при надані оцінки обставинам, які вплинули на дату звернення позивача до суду, суд застосовує принципи:

(1) добросовісного користування позивачем своїми правами, а також

(2) принципу, за яким судовий захист надається тим, хто стежить за своїми правами та вчасно їх відстоює.

Щодо дати, з якої позивач знав або повинен був знати про порушення свого права: позивач під час проходження служби, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, а також при звільненні мав знати про порушення своїх прав щодо невиплати всієї суми такого забезпечення, у тому числі, й компенсації втрати частини доходу, яка заявлена у позові.

На момент звернення позивача до суду, а саме: 01.06.2026 з позовом про виплату компенсацію втрати частини доходу за період з 21.11.2013 по день фактичної виплати 18.05.2026, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022) - три місяці з дати коли позивач знала або повинна була знати про порушення свого права на оплату праці.

Враховуючи зміну редакції ст. 233 КЗпП України та дію карантину до 30.06.2023 позивач мав право звернутися до суду протягом трьох місяців з дати закінчення карантину в Україні, пов`язаного з COVID-19, тобто до 30.09.2023 з тими позовними вимогами, право на які в нього виникло до вказаного часу.

Судом встановлено, що позивач звертався до суду за захистом своїх прав на оплату праці справа № 200/6497/25 - щодо індексації грошового забезпечення та перерахунку грошового забезпечення.

На переконання суду не одночасне заявлення вимог по оплаті праці, в тому числі, й при звільнені, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із роботодавця (в контексті компенсації втрати частини доходу) і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами.

Суд вважає, що позивач мав розуміти, що він звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці, може мати право й на компенсацію частини втрати доходу, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав б заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці, так і вимоги щодо компенсації втрати частини доходу ще при першому зверненні до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по компенсацію частини втрати доходу - як щомісяця при отриманні грошового забезпечення, так і одразу після звільнення, натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

Нерелевантість практики суду касаційної інстанції, на яку посилається позивач

Посилання позивача на відповідну судову практику суд сприймає критично, оскільки судом касаційної інстанції у відповідних справах не досліджувались питання:

- своєчасного та добросовісного користування особою правом на судових захист - коли особа свідомо поділяє позовні вимоги на частини і заявляє їх не одночасно - а через значний проміжок часу - що очевидно має наслідком збільшення проміжку часу, за який можливе стягнення з роботодавця відповідних сум;

- того, що такі позовні вимоги звернені до ДСНС (у найширшому значені), які наразі залучені до ліквідації наслідків збройної агресії рф.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 кодексу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 118, 123, 166, 169 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Позовну заяву - повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.А. Ширант