Рішення № 137314465, 11.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 червня 2026 р. справа № 520/7519/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2025 № 00566752410 на суму 1 020,00 грн, № 00566692410 на 218 216,65 грн.

- скасувати рішення ДПС України в частині залишення без змін ППР від 18.12.2025 №00566752410 на суму 1 020,00 грн, № 00566692410 на 218 216,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 18.12.2025 №00566752410 на суму 1 020,00 грн, № 00566692410 на 218 216,65 грн. Позивач зазначив, що контролюючим органом безпідставно визначено обов`язок позивача щодо реєстрації платником податку на додану вартість та, як наслідок, неправомірно визначено грошові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з показників доходу, отриманого позивачем під час перебування на спрощеній системі оподаткування, що, на думку позивача, не може враховуватись при застосуванні положень статей 181, 183 Податкового кодексу України. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову. Відповідач зазначив про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що позивач у 2023 році отримав дохід, який перевищує 1 000 000 грн, у зв`язку з чим після переходу на загальну систему оподаткування з 01.01.2024 у нього виник обов`язок зареєструватися платником ПДВ у порядку, визначеному статтею 183 Податкового кодексу України.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець до 08.02.2025 (до 31.12.2023 перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2024 по 08.02.2025 перебував на загальній системі оподаткування).

ГУ ДПС у Харківській області на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п. 78.1 ст. 78, пп.69.35 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПK України, та на підставі наказу від 10.10.2025 № 4538-п, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , з питань своєчасності дотримання повноти нарахування та сплати податків i зборів за період з 01.04.2019 по 08.02.2025, за результатами якої складений акт від 27.11.2025 № 44775/20-40-24-10-08/ НОМЕР_1 .

На підставі зазначеного акту документальної позапланової перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення: №00566802410 від 18.12.2025 на суму 352,00 грн, №00566712410 від 18.12.2025 на суму 17851,55 грн, № 00566672410 від 18.12.2025 на суму 201119,36 грн, №00566752410 від 18.12.2025 на суму 1020,00 грн, №00566692410 від 18.12.2025 на суму 218 216,65 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було направлено до Державної податкової служби України скаргу від 02.01.2026 та доповнення до скарги від 11.02.2026.

Державна податкова служба України за результатом розгляду скарги прийняла рішення від 03.03.2026 №5360/6/99-00-06-01-02-06, яким скасувала ППР №00566712410 від 18.12.2025 на суму 17851,55грн, №00566672410 від 18.12.2025 на суму 201119,36грн, та залишила без змін ППР: № 00566752410 від 18.12.2025 на суму 1020,00грн. №00566692410 від 18.12.2025 на суму 218216,65 грн.

Іншим рішенням ДПС України від 05.03.2026р. №5702/6/99-00-06-02-01-06, було скасовано та відкликано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00566802410 від 18.12.2025 на суму 352,00грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2025 №00566752410 на суму 1 020,00 грн та № 00566692410 на 218 216,65 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00566692410 на суму 218 216,65 грн, суд зазначає таке.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, а саме у зв`язку з тим, що позивач після переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему був зобов`язаний зареєструватися платником податку на додану вартість, оскільки обсяг отриманого ним доходу перевищив встановлений Податковим кодексом України граничний показник у 1 000 000 грн. У зв`язку з цим відповідачем визначено позивачу грошові зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Водночас позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу, вважаючи, що при визначенні обов`язку щодо реєстрації платником ПДВ податковим органом безпідставно враховано дохід, отриманий ним під час перебування на спрощеній системі оподаткування, що стало підставою для виникнення даного спору та потребує надання судом правової оцінки.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. (пункт 291.3 статті 291 Податкового кодексу України).

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків: 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу (пункт 293.4 статті 293 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).

Так, за приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву (підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Разом з цим, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (пункт 299.1 статті 299 Податкового кодексу України).

Суд зауважує, що спрощена система оподаткування - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності, отже така система є більш «м`якою» («пільговою») та для перебування на такій системі має бути дотримана певна процедура, зокрема в частині подання заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку відповідної групи.

Так, за доводами відповідача у 2024 році позивач, фактично отримавши за 2023 календарний рік дохід у розмірі, що перевищує обсяг доходу, встановлений для платників третьої групи, в силу вимог п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України був зобов`язаний перейти на будь-які іншу систему оподаткування, в тому числі на спрощену, з відповідним обранням виду групи спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку відповідної групи, або на загальну систему оподаткування та задекларувати дохід з урахуванням вимог п.296.5 ст.296, п.п.1 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно пунктів 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V Податкового кодексу України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн., зобов`язана згідно з вимогами Податкового кодексу України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість.

При цьому таке правило, не застосовується до платників єдиного податку першої-третьої груп.

Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.

Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому, обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі 814/4461/13-а, від 05.09.2019 №813/8772/14 та 16.10.2019 у справі №1340/4383/18.

Відповідно пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, зважаючи на те, що перехід на загальну систему оподаткування ФОП ОСОБА_1 здійснено з 01 січня 2024 року, обрахунок загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, має обраховуватись лише після переходу на загальну систему оподаткування.

Судом установлено, що згідно податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця обсяг доходу за звітний (податковий) період до ст. 292 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (згідно з підпунктом 2 пункту 2391.4 ст. 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України за 2019р. склав 718 096,64 грн, та сплачено 5007,60 грн єдиного податку, обсяг доходу за 2020 склав 1418101,80 грн, сплачено податку 7517,6грн., за 2021 р. обсяг доходу склав 3230966,14 грн. та сплачено податку 5 750 грн., за 2022 обсяг доходу склав 1361000,0 грн та сплачено податку 1800,0грн, за 2023 дохід склав 1731342,72 грн. та сплачено податку 4690 грн.

У період з 01.01.2024 по 08.02.2025 (до часу припинення підприємницької діяльності) позивачем отримано дохід на загальну суму 879058,86 грн., що є сумою меншою ніж 1000000 гривень, отже, обов`язок зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) у позивача у 2024 році був відсутній.

Отже, відповідне нарахування позивачу податку на додану вартість за період з 01.01.2024 по 08.02.2025 є безпідставним, так само як висновки перевірки про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 18.12.2025 № 00566692410, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" за податковим зобов`язанням на суму 174 608,52 грн., за штрафними санкціями на суму 43 652,13 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.12.2025 № 00566752410, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 1020,00 грн за ненадання до контролюючого органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, суд зазначає таке.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про ненадання позивачем документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, на вимогу посадових осіб податкового органу. У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне надати оцінку доводам сторін та перевірити наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з вимог податкового законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як йшлося вище, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, якщо платник податків не надав під час перевірки або у строки для подання заперечень документи, які є суттєвими для підтвердження правомірності формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування, то суд позбавлений повноважень щодо оцінки таких документів при вирішенні спору про правомірність податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, у постанові від 17 січня 2023 року у справі № 640/17706/20 Верховний Суд дійшов висновку, що пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Така позиція відповідає сталій судовій практиці Верховного Суду, а суд позбавлений повноважень щодо здійснення самостійної перевірки первинних документів, у разі, якщо такі документи не надані під час перевірки без поважних причин.

Оскільки позивач не надав під час перевірки відповідних документів, то контролюючий орган правомірно не взяв їх до уваги при формуванні висновків акта перевірки. Відповідно, суд також був позбавлений можливості оцінювати ці документи при вирішенні спору про правомірність податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач не навів жодних окремих доводів та не зазначив обставин, які б свідчили про протиправність податкового повідомлення-рішення від 18.12.2025 № 00566752410. Позивачем не спростовано доводів контролюючого органу щодо неподання відповідних документів. Фактично доводи позовної заяви зводяться до заперечення правомірності визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, тоді як будь-яких самостійних аргументів щодо неправомірності застосування штрафної санкції у сумі 1020,00 грн позивачем не наведено.

Отже, судом під час розгляду справи не встановлено наявності обставин щодо протиправності зазначеного податкового повідомлення-рішення та підстав для його скасування.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення Державної податкової служби України від 03.03.2026 №5360/6/99-00-06-01-02-06 в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 18.12.2025 №00566752410 та №00566692410 суд зазначає таке.

Так, рішення контролюючого органу вищого рівня, прийняте за результатами адміністративного оскарження, саме по собі не породжує для платника податків самостійних правових наслідків, а лише підтверджує, змінює або скасовує рішення контролюючого органу нижчого рівня.

Оскільки предметом судового контролю у даній справі є правомірність податкових повідомлень-рішень, які безпосередньо впливають на права та обов`язки позивача, то належним та ефективним способом судового захисту є оскарження саме таких рішень. Водночас скасування рішення ДПС України, прийнятого за результатами розгляду скарги, не призведе до відновлення порушеного права позивача та не матиме самостійного правового значення за умови надання судом оцінки законності податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, заявлена позовна вимога про скасування рішення ДПС України не є ефективним способом захисту порушеного права, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь позивач підлягає стягненню з відповідача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1 745,74 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.12.2025 № 00566692410.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1 745,74 грн (одна тисяча сімсот сорок п`ять гривень 74 копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11 червня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ