Рішення № 137314463, 11.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р. № 520/29738/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу від 07.10.2025 № 084992 та № 084993, винесені Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Представником відповідача до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для спірних правовідносин. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567), на підставі направлення на перевірку № ОНР 002319 від 22.08.2025, 29.08.2025 співробітниками Відповідача проводилась рейдова перевірка.

Було зупинено транспортний засіб марки МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить позивачу та використовується останнім у господарській діяльності.

На момент проведення перевірки встановлено:

- тахокарти або роздруківка даних роботи водія з тахографа відсутні (транспортний засіб не облаштовано тахографом);

- перевищення нормативних габаритних параметрів на 31,05 % (фактичне навантаження на здвоєнні осі склало 24,900 т при нормативно допустимим 19,000 т).

На підставі пункту 13 Порядку № 1567, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних габаритних параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Відділу, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 005163 від 29.08.2025 та на підставі пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 (далі Порядок № 1007/1207) складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0052771 від 29.08.2025, які отримані водієм.

На підставі пункту 14 Порядку супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборони подальшого руху такого автомобільного транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 513 (далі Порядок № 513), посадова особа Відповідача склала акт № АБ 003084 від 29.08.2025 про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу шляхом установлення на колесо транспортного засобу блокуючого номерного пристрою (блокіратора).

Порушення зафіксовано в акті № ОАР 063606 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.08.2025 (далі акт).

Відповідач у відзиві зазначає, що водій зі змістом акту був ознайомлений, копію отримав та підписав його без заперечень.

Засоби вимірювальної техніки, якими зафіксоване перевищення, відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, на підтвердження чого відповідачем надано відповідні документи.

Щодо розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 16 Порядку, матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Повідомленням № 82155/40/24-25 від 17.09.2025, Позивача було викликано для розгляду справи на 07.10.2025 з 9.00 до 10.00.

Відповідно до даних трекінгу АТ «Укрпошта», копія якого надана відповідачем до відзиву, вищевказане повідомлення про розгляд справи було відправлено Позивачу 19.09.2025 (№ 0601193362510), тобто Відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування Позивача про час та місце розгляду справи, оскільки вже 20.09.2025 повідомлення про розгляд справи прибуло до відділення поштового зв`язку, а 22.09.2025 відбулося невдале вручення.

Таким чином, Позивач був заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду означеного акту, поряд з цим, Позивач не навів жодної обставини та не надав доказів, які б підтверджували неможливість прибуття для розгляду справи.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.10.2025 № 084992 та № 084993, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»: З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

У статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Перелік документів згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 703 від 16.04.2025 (далі Вичерпний перелік).

У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Вичерпного переліку водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонни повинен мати та передавати інспектору під час проведення рейдової перевірки картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв).

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення № 340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

За приписами пункту 1.4 Положення № 340 передбачено, що вимоги цього Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Тобто, Позивач не є тим суб`єктом господарювання, на кого не поширюється дія Положення № 340.

Згідно пункту 6.1 Положення № 340 автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За визначенням абзацу дванадцятого пункту 1.5. Положення про робочий час і час відпочинку водії, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ІІ Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами законодавства. ПСТ установлюють тахографи (крім аналогових тахографів) за вибором власника транспортного засобу (замовника) та виконують роботи з його технічного обслуговування, а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 385 автомобільні перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів чи смарт-тахографів, зразки яких затверджено відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 385 використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом.

Тобто, законодавством установлений обов`язок щодо установлення діючого та повіреного тахографа на вантажний транспортний засіб з повною масою понад 3,5 тонн та наявності записів водія щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водії та пункт 3 розділу ІІІ Інструкції № 385).

Відтак, в даному випадку, ураховуючи той факт, що повна маса транспортного засобу марки Кобальт, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає більше ніж 3,5 тонни, останній не обладнаний тахографом, але повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографам.

Відповідно до пункту 2 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 (далі ПДР) Згідно з пунктом 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

Кількість осей

На одинарну вісь 11,5 (Максимальне значення автомобільних доріг державного значення, тонн)

На здвоєні осі, якщо відстань між осями:

менш як 1 метр - 11,5

від 1 до 1,3 метра - 16

від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 18

від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 19

від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23

від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 20

На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями:

1,3 метра або менше - 21

понад 1,3 до 1,4 метра - 24.

Під час вагового контролю відповідачем використовувались рулетка з фібергасовою стрічкою №Р/076 та ваги 030Т-AS2-PWIA, № 401 (свідоцтва про повірку № П/228/а від 09.08.2024 та № ПМ081511724 від 19.12.2024 відповідно).

Результат габаритного контролю транспортного засобу марки МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , виявив (талон про зважування № 19):

- загальна фактична маса 31,000 т при нормативно допустимій 26,000 т;

- фактичне навантаження на здвоєнні осі 24,900 т при нормативно допустимій масі 19,000 т.

Складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 005163 від 29.08.2025 та складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0052771 від 29.08.2025.

Посадова особа Відповідача склала акт № АБ 003084 від 29.08.2025 про блокування/ розблокування автомобільного транспортного засобу шляхом установлення на колесо транспортного засобу блокуючого номерного пристрою (блокіратора).

Після усунення перенавантаження, яке стало підставою складання матеріалів, транспортний засіб марки МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , повторно зважено, що підтверджено талоном про зважування № 27).

Мотивування Позивача, зводяться до того, що він не був автомобільним перевізником, а є лише власником транспортного засобу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Щодо питання наявності/ відсутності у Позивача статусу «автомобільний перевізник» у спірних правовідносинах, варто вказати, що відповідно до приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники.

Відповідно до відомостей, які зазначені в товарно-транспортній накладній № 700 від 29.08.2025, яка надана водієм посадовим особам Відповідача, автомобільним перевізником вказано «Спецбуд 3», тобто без зазначення організаційно-правової форми.

Однак, транспортний засіб марки МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить Позивачу.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України «Про адміністративний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Тобто, автомобільний перевізник повинен використовувати транспортний засіб на законних підставах.

Примірник договору оренди та акту прийому-передачі були відсутні у водія (або ним не пред`явлено).

За доцільне звернутися до правової позиції Верховного Суду у справі № 340/4637/22, викладеної у постанові від 23.11.2023, за змістом якої основну інформацію для притягнення особи до відповідальності несуть саме ті документи, які пред`являються водієм під час перевірки.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що вказаний договір оренди не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки так і під час проведення розгляду актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за наслідками чого була прийняті оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, незважаючи на те, що Позивач мав об`єктивну (реальну) можливість подати до Відділу усі документи, на підставі яких можна було встановити інші відомості ніж ті, які мались у наявності при прийнятті оскаржуваних постанов, що свідчить, як мінімум, про сумнівність укладеного договору.

У Позивача було достатньо часу, щоб отримати повідомлення, з`явитися до Відповідача чи направити пояснення засобами поштового чи електронного зв`язку, чи надати клопотання про відкладення розгляду справи тощо.

Так, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначено:

« 48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017.

49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався.

51. Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.»

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 820/4810/17, де в пункті 31 зазначено: «Додатково колегія суддів зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.»

Такі самі позиції щодо належного повідомлення, викладені Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, від 01.06.2023 у справі № 640/39442/21, від 06.09.2023 у справі №120/5064/22, від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.

З огляду на зазначене, відповідно до Порядку № 1567, яким передбачено, що у разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі, Відповідачем правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника Позивача.

Процедура повідомлення та розгляд справи Відповідачем дотримана, а Позивачем за текстом позовної заяви не оскаржується.

Крім того, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначено: « 48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017.

49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався.

51. Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.»

Такі самі позиції щодо належного повідомлення, викладені Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, від 01.06.2023 у справі № 640/39442/21, від 06.09.2023 у справі №120/5064/22, від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звернення з позовом до суду, з аргументами які не були заявлені під час розгляду справи про автомобільне законодавство, з наданням договорів оренди транспортного засобу, нівелює саму суть юридичної відповідальності.

Між тим, відповідно до приписів пункту 6.3 Інструкції № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Позивачем не були надані докази тимчасової реєстрації транспортних засобів.

Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

З урахуванням вищезазначеного, надані Позивачем до суду копія договору та акту приймання-передачі не є достатніми, належними та допустимими доказами того, що вказаний транспортний засіб наданий Позивачем в оренду дійсно перебував в оренді на момент перевезення вантажу та здійснення перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки і Позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу у зазначену дату.

Таким чином, доводи Позивача про те, що належний йому автомобіль перебував в оренді на час вчинення порушення не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявні у справі письмові докази підтверджують той факт, що Позивач, як власник транспортного засобу, так і суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів, в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є перевізником, отже несе встановлену законом відповідальність за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Крім того, в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі № 127/42249/24 зазначено, що: «Відтак, наведене у сукупності спростовує відомості про особу автомобільного перевізника, зазначених у ТТН.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що ТТН, у першу чергу, є документом, що вказує на факт перевезення відповідного вантажу, а не на перевезення конкретною особою».

Окрім того, під час складання акту інспектором у графі «що належить» зазначено «ТДВ «СПЕЦБУД-3»», а через погане з`єднання з інтернет (через знаходження пункту габаритно-вагового контролю на території блокпосту у смт Пісочин) останнім допущено помилку у вказанні ідентифікаційного коду юридичної особи « 45582691», який не має відношення до вказаного перевезення.

Більш того, на відеофайлі 20250829144649MEDIA_ID0774_S інспектор ознайомив водія із актом та уточнив, чи дійсно він працює на ТДВ «Спецбуд-3».

Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило тягнуть настання дефектних наслідків (ULTRA VIRES ACTION INVALID ACT). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ними передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Крім того, як зазначає позивач у позові, з 21.07.2025 по теперішній день, в тому числі на момент проведення перевірок Відповідачем, транспортний засіб МАЗ 551605-271, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТДВ «Спецбуд 3» на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_3 , перебуває у володінні та користуванні ПП «Спецбуд 3» на підставі договору оренди від 21.07.2025 року, яке використовує зазначений транспортний засіб у власній господарській діяльності, проте, суд зазначене обґрунтування не враховує оскільки Головне управління ДПС у Харківській області на лист Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях від 13.01.2026 №2526/40.2/24-26 (вх. Головне управління ДПС у Харківській області від 14.01.2026 № 2291/5/ЕП), в межах компетенції повідомило, що згідно з наявними інформаційними ресурсами Головне управління ДПС у Харківській області, відповідно до Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, поданих ТДВ «СПЕЦБУД-3» (код за ЄДРПОУ 01270405) за період з 01.01.2025 по 30.08.2025, громадянин ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із зазначеним товариством у січні - вересні 2025 року.

Зважаючи на викладене, Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно було винесено постанови від 07.10.2025 № 084992 та № 084993 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена протиправність дій Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, отже, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" (вул. Мироносицька, буд. 30, Харків, 61002, ЄДРПОУ 01270405) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов