Рішення № 137314355, 11.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 червня 2026 року №520/6488/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням ухвали суду від 23.03.2026 у справі №520/6036/26 про роз`єднання позовних вимог, просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022 рік за 14 календарних діб, за 2023 рік за 14 календарних діб, за 2024 рік за 14 календарних діб, за 2025 рік за 14 календарних діб, за 2026 рік за 14 календарних діб, передбачену статтею 16 Закону України №504/96-ВР від 15.11.1996 "Про відпустки" та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України №3551-ХII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022 рік за 14 календарних діб, за 2023 рік за 14 календарних діб, за 2024 рік за 14 календарних діб, за 2025 рік за 14 календарних діб, за 2026 рік за 14 календарних діб, передбачену статтею 16 Закону України №504/96-ВР від 15.11.1996 "Про відпустки" та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України №3551-ХII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на момент звільнення та виключення зі списків особового складу військової частини 16.02.2026 року відповідач не провів із ним повного розрахунку в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2026 роки (загалом 70 діб), при цьому сума компенсації має бути обчислена з обов`язковим урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, яка є складовою грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 прийнято адміністративну справу №520/6488/26 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання.

Представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, та просив застосувати строки давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що позивач проходив публічну службу, а не працював за трудовим договором, у зв`язку з чим положення Кодексу законів про працю України застосуванню не підлягають. По суті спору представник відповідача зазначив, що згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 у редакції Наказу Міністерства оборони України №566 від 26.09.2023 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони України №23 від 15.01.2025, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород, та що додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168, не носила постійного, щомісячного характеру, у зв`язку з чим нарахування та виплата грошової компенсації за невикористану відпустку позивачу проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 12.05.2017 Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_6 .

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2025 №11/1/6502 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач у періоди з 05.09.2023 по 21.03.2024, з 31.03.2024 по 29.07.2024, з 14.08.2024 по 09.09.2024, з 05.10.2024 по 10.10.2024, з 30.10.2024 по 09.11.2024, з 08.01.2025 по 31.03.2025, з 16.04.2025 по 31.07.2025, з 16.08.2025 по 30.09.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.10.2025 №48, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від "01" січня 2026 року №1-РС у відставку за статтею 26 частиною 5 пункту 3 підпунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 16 лютого 2026 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вищевказаним наказом позивачу нараховано грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2022 рік за 14 календарних діб, за 2023 рік за 14 календарних діб, за 2024 рік за 14 календарних діб, за 2025 рік за 14 календарних діб та за 2026 рік за 14 календарних діб, обчислену без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному обсязі компенсації за невикористані дні щорічних додаткових відпусток як учаснику бойових дій без урахування сум щомісячної грошової додаткової винагороди, установленої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин першої-третьої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Положеннями статті 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає суду підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати у визначеній законом тривалості.

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію" постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини з приводу отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку зі звільненням позивача виникли в особливий період.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені, насамперед, Законом №2011-XII як спеціальним актом права.

Так, відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Відтак, суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у тому числі і в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (провадження №11-550заі19).

Суд вважає, що припинення можливості фізичного використання особою відпустки на час особливого періоду не означає припинення права особи на відпустку як таку, котре (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) шляхом безпосереднього надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) шляхом грошової компенсації невикористаної відпустки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ №704 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Порядок виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби регламентовано розділом ХХХI Порядку №260.

Відповідно до пунктів 3, 6 розділу ХХХI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова КМУ №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 передбачені також Порядком №260, зокрема, розділами XXXIV, ХХХV, XXXVII.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом спору у цій справі є правильність обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Позивач вважав, що компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виплачена при звільненні з військової служби, розрахована та виплачена відповідачем невірно, а саме: без урахування суми додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Вирішуючи питання щодо врахування додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, суд враховує наступне.

Положення пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.

Постанова КМУ №704, з-поміж іншого, передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.

Отже, за правовою природою щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Навпаки, за приписами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний врахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Правові висновки у подібних правовідносинах сформовано Верховним Судом у постановах від 23.09.2024 у справах №240/25672/23, №240/32125/23, №240/33138/23 та №260/8841/23, від 21.11.2024 у справі №240/28165/23, від 06.12.2024 у справі №240/12225/23 та від 23.04.2025 у справі №580/769/23.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 неодноразово брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2025 №11/1/6502, та, як зазначено позивачем у позовній заяві, отримував у відповідні періоди додаткову винагороду згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 №168. Зазначені обставини відповідачем не спростовані, при цьому в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачу нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік за 14 календарних діб, за 2023 рік за 14 календарних діб, за 2024 рік за 14 календарних діб, за 2025 рік за 14 календарних діб, за 2026 рік за 14 календарних діб, що загалом становить 70 календарних діб.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 при обрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій у загальній кількості 70 діб - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій у загальній кількості 70 діб з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та раніше виплачених сум.

Стосовно доводів представника відповідача про пропущення позивачем строків звернення до суду суд зазначає таке.

Приписами статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В той же час, положеннями ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (провадження №11-550заі19) дійшла висновку, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю, оскільки за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

З матеріалів справи встановлено, що позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини 16.02.2026 року, тобто право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки виникло саме у зв`язку зі звільненням з військової служби, а позов до суду подано у березні 2026 року, тобто в межах строку, визначеного ст.233 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строк на звернення до суду.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2022 рік за 14 календарних діб, за 2023 рік за 14 календарних діб, за 2024 рік за 14 календарних діб, за 2025 рік за 14 календарних діб, за 2026 рік за 14 календарних діб, що загалом становить 70 календарних діб, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м. Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 11 червня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО