Рішення № 137314311, 11.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1253/26

11 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-МАРКЕТ" до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-МАРКЕТ" до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень та постанов, у якому просить визнати протиправними та скасувати :

- постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №09 від 24.02.2026 про застосування грошового стягнення, якою на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІР МАРКЕТ" накладено штраф у розмірі 15 300 грн;

- постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №10 від 24.02.2026 про застосування грошового стягнення, якою на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІР-МАРКЕТ" накладено штраф у розмірі 15 300 грн;

- постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №11 від 24.02.2026 про застосування грошового стягнення, якою на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІР-МАРКЕТ" накладено штраф у розмірі 15 300 грн;

- постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №12 від 24.02.2026 про застосування грошового стягнення, якою на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІР-МАРКЕТ" накладено штраф у розмірі 15 300 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у заявах по суті справи та додаткових поясненнях вказує, що ним отримано оскаржені постанови відповідача про застосування грошового стягнення за порушення статті 26 Закону України «Про рекламу», який зобов`язував припинити розповсюдження реклами з порушенням Закону України «Про рекламу». Позивач зазначає, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно позивача Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області діяло поза межами повноважень та не у відповідності з порядком, визначеним наведеними нормами законодавства, зокрема, без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позивач вважає протиправними дії відповідача, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях вказує, що відповідно до наданих відповідачеві повноважень згідно Положення про ГУ Держпродспоживслужби у Тернопільській області, останнє здійснює контроль за дотриманням вимог Закону України «Про рекламу».

Вказає, що відповідачем виявлено розповсюдження зовнішніх реклам тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «VELO» на фасадах магазинів «Beer Market» ТОВ «Бір-Маркет» за адресами:

1. вул. Симоненка, 5а, м. Тернопіль: рекламоносії «Кіно з близькими без дискомфорту; із розміщенням зображення тютюновх виробів (замінників тютюну) ТМ «Velo»; Velo будь-де будь-коли; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично надзвичайний VELO; дізнайся більше на go-velo.com.ua та містить qr-код, який містить; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+»;

2. вул. Степана Будного, 15, м. Тернопіль: рекламоносій «Двері хоч зачиняються, хоч відчиняються; із зображенням тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «Velo»; Velo будь-де будь-коли; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично надзвичайний VELO; дізнайся більше на go-velo.com.ua та містить qr-код; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність; тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+»;

3. вул. Генерала Мирона Тарнавського, 34, м. Тернопіль: рекламоносії «Двері хоч зачиняються, хоч відчиняються; із зображенням тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «Velo»; Velo будь-де будь-коли; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично надзвичайний VELO; дізнайся більше на go-velo.com.ua та містить qr-код; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність; тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+»;

4. вул. Торговиця, 1, м. Тернопіль: рекламоносії «Двері хоч зачиняються, хоч відчиняються; із зображенням тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «Velo»; Velo будь-де будь-коли; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично надзвичайний VELO; дізнайся більше на go-velo.com.ua та містить qr-код; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність; тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+».

Відповідач вказує, що позивач допустив розміщення реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів з порушенням частини першої статті 22 Закону України «Про рекламу».

Оскільки, відсутня можливість встановити вартість розповсюдженої реклами, тому, за виявлені порушення вимог законодавства України про рекламу, у відповідності до вимог частини сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу», на рекламодавця реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, зовнішня реклама тютюнових виробів (замінників тютюну) є забороненою до розповсюдження.

За результатами розгляду справ 30.12.2025 Головним управлінням, винесено рішення №105, №106, №107 та №108 від 30.12.2025 про накладення штрафу за порушення ч.1 ст.16 та п.6 ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу» відповідно до ч.7 ст.27 Закону України «Про рекламу» на загальну суму 13600 грн, а також прийнято рішення про зупинення розповсюдження реклами, які потрібно було виконати до 20.01.2026.

Однак, рекламодавцем реклами проігноровано повторно рішення Головного управління від 30.12.2025 про зупинення розповсюдження зазначених реклами, які потрібно було виконати у термін до 10.02.2026 відповідно до протоколу слухання від 22.01.2026 та Постанов про застосування грошового стягнення від 22.01.2026.

11.02.2026 спеціалістом Головного управління встановлено, що зазначена реклама не демонтована.

Тому, 24.02.2026 Головним управлінням винесено постанови про накладення грошового стягнення за невиконання рішень про заборону розповсюдження №09, 10, 11, 12 від 24.02.2026 відповідно до ч.3 ст.96 Закону України «Про адміністративну процедуру», за яке застосовується грошове стягнення у тому самому або у подвійному розмірі. Тому Головним управлінням застосовані грошові стягнення у розмірі 15 300 грн за кожне невиконане рішення про заборону розповсюдження на загальну суму 61 200 грн.

30.03.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив на позовну заяву є безпідставним та необґрунтованим. Також вказує, що всупереч вимогам Закону №877-V до позивача не зверталося Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області для проведення планового чи позапланового державного контролю за дотримання законодавства про рекламу; позивачу копія відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу/заходів державного контролю не надавалась, а також відповідачем не виконано інших обов`язкових вимог, які передбачені Законом № 877-V.

Таким чином, при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно позивача Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області діяло поза межами повноважень та не у відповідності із порядком, визначеним наведеними нормами законодавства, зокрема, без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Твердження відповідача про те, що правовідносини у сфері здійснення контролю за розповсюдженням інформації (реклами) не врегульовуються положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не відповідають положенням законодавства та правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 620/4425/23.

При цьому, положення Постанови від 13.03.2022 року № 303, якими на період воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду безпосередньо стосуються спірних правовідносин в даній справі. Як наслідок, вважає, що позапланові заходи державного контролю щодо дотримання ТОВ "БІР-МАРКЕТ" вимог Закону України «Про рекламу» проведені без будь-яких правових підстав, а тому оскаржувані постанови і рішення є незаконними та таким, що підлягають скасуванню.

01.04.2026 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що Головне управління може здійснювати державний контроль за рекламою, у тому числі щодо фізичних осіб, які можуть бути рекламодавцями, виробниками чи розповсюджувачами реклами, а Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Тому, Головне управління не проводило позапланового заходу державного нагляду (контролю), а провело фіксацію правопорушення відповідно до Закону України «Про рекламу» та здійснило державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу під час розгляду скарги споживача щодо рекламодавця реклами ТОВ «Бір-Маркет», як і передбачено ст. 26 Закону №270/96-ВР.

Одночасно просить у позовних вимогах ТОВ «БІР-МАРКЕТ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування грошового стягнення №09, №10, №11 та №12 від 24.02.2026 відмовити повністю.

Представником позивача надано суду письмові пояснення, з яких слідує те, що висновок, підготовлений Громадською організацією «Центр демократії та верховенства права», на який посилається відповідач, не стосується аналогії права (закону) та змісту норм іноземного права, а тому не тільки не є доказом у справі, але також не є висновком експерта у галузі права.

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що предметом спору у цій справі є оскарження рішень Головного управління про накладення штрафу на позивача за порушення ч.1 ст.16 та ч.1 ст.22 Закону України «Про рекламу», а не Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», на який і поширюються вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V та дія Постанови №303.

Зокрема, Постанова №303 поширюється на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), однак як зазначив Верховний Суд: контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону № 877-V. Аналогічну позицію висловив Восьмий апеляційний адміністративний суд по справі № 500/6613/24 від 11.06.2025, №260/485/24 від 17.07.2024 та Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 160/25131/24 від 26.06.2025.

Відтак, посилання представника позивача на недотримання Головним управлінням процедурних порушень порядку проведення заходу державного нагляду (контролю), встановленого приписами Закону №877-V та Постанови №303, є безпідставними і необґрунтованими, спростовуються правовим висновком Верховного Суду, які є застосовними до правовідносин і у цій справі, виходячи з вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи 09.12.2025 до Головного управління з Держпродспоживслужби надійшла скарга споживача від 05.12.2025 №Вх-8252-25 від 10.12.2025 щодо розміщення зовнішньої реклами тютюнових виробів (замінників тютюну нікотинових паучів (подушечок).

11.12.2025 фахівцем Головного управління виявлено розповсюдження зовнішніх реклам тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «VELO» на фасадах магазинів «БІР-МАРКЕТ» ТОВ «Бір-Маркет» за адресами:

1. вул. Симоненка, 5а, м. Тернопіль: рекламоносії «Кіно з близькими без дискомфорту; із розміщенням зображення тютюновх виробів (замінників тютюну) ТМ «Velo»; Velo будь-де будь-коли; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично надзвичайний VELO; дізнайся більше на go-velo.com.ua та містить qr-код, який містить; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+»;

2. вул. Степана Будного, 15, м. Тернопіль: рекламоносій «Двері хоч зачиняються, хоч відчиняються; із зображенням тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «Velo»; Velo будь-де будь коли; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично надзвичайний VELO; дізнайся більше на go velo.com.ua та містить qr-код; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність; тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+»;

3. вул. Генерала Мирона Тарнавського, 34, м. Тернопіль: рекламоносії «Двері хоч зачиняються, хоч відчиняються; із зображенням тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «Velo»; Velo будь-де будь-коли; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично надзвичайний VELO; дізнайся більше на go-velo.com.ua та містить qr-код; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність; тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+»;

4. вул. Торговиця, 1, м. Тернопіль: рекламоносії «Двері хоч зачиняються, хоч відчиняються; із зображенням тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «Velo»; Velo будь-де будь-коли; нікотиновмісні подушечки без тютюну; незвично надзвичайний VELO; дізнайся більше на go-velo.com.ua та містить qr-код; 18+ цей продукт містить нікотин та викликає залежність; тільки для повнолітніх осіб, які споживають нікотин 18+».

У зв`язку із зазначеним, 11.12.2025 фахівцем Головного управління складено протоколи про порушення ч.1 ст.16 та п.6 ч.1 ст.22 Закону України "Про рекламу" щодо рекламодавця ТОВ «Бір-Маркет». 15.12.2025 начальником Головного управління прийнято рішення про початок розгляду справ про порушення ч.1 ст.16 та п.6 ч.1 ст.22 Закону України "Про рекламу".

16.12.2025 Головним управлінням надіслано на поштову адресу ТОВ «Бір-маркет» вимогу №Вих-08.5/4102-25 від 15.12.2025 щодо надання інформації у порядку частини другої статті 26 Закону України "Про рекламу", а також запрошено на розгляд справи.

Проте, жодних пояснень та запитуваних документів ТОВ «БІР - МАРКЕТ» не надало.

Відповідач встановлено, що рекламодавець ТОВ «Бір-маркет» порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону та п.6 ч.1 ст.22 Закону України "Про рекламу", а саме: розповсюдив зовнішню рекламу тютюнових виробів (замінників тютюну) ТМ «VELO», що заборонено Законом, в тому числі без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, що виданий виконавчим органом Тернопільської міської ради. Оскільки, відсутня можливість встановити вартість розповсюдженої реклами, тому, за виявлені порушення вимог законодавства України про рекламу, у відповідності до вимог частини сьомої статті 27 Закону, на рекламодавця накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, зовнішня реклама тютюнових виробів (замінників тютюну) є забороненою до розповсюдження.

За результатами розгляду справ 30.12.2025 Головним управлінням винесено рішення №105, №106, №107 та №108 від 30.12.2025 про накладення штрафу за порушення ч.1 ст.16 та п.6 ч.1 ст.22 Закону України "Про рекламу" відповідно до ч.7 ст.27 Закону України "Про рекламу" на загальну суму 13600 грн., а також прийняті рішення про зупинення розповсюдження реклами, які потрібно було виконати до 20.01.2026.

30.12.2025 Головним управлінням направлені зазначенні рішення на юридичну адресу ТОВ «Бір-маркет», які отримано 05.01.2026 (повідомлення про отримання від 05.01.2026 №0303500519544).

Оскільки, рекламодавцем ТОВ «Бір-Маркет» не надано інформації про вартість розповсюдженої реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону України "Про рекламу", 30.12.2025 фахівцем Головного управління складено протоколи про порушення ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу".

01.01.2026 начальником Головного управління прийнято рішення про початок розгляду справ про порушення ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу".

02.01.2026 Головним управлінням на поштову адресу рекламодавця ТОВ «Бір-Маркет» надіслано запрошення №Вих-08.5/43-26 від 02.01.2026 щодо розгляду справ.

Головним управління встановлено, що рекламодавець ТОВ «Бір-Маркет» порушив вимоги ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу", оскільки рекламодавець не надав інформації про вартість розповсюдженої реклами, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами розгляду справ 22.01.2026 Головним управлінням винесено рішення №№ 07, 08, 09, 10 від 22.01.2026 про накладення штрафу за порушення ч.2 ст.26 Закону України "Про рекламу" відповідно до ч.6 ст.27 ЗаконуУкраїни "Про рекламу" на загальну суму 6 800 грн.

Крім того, рекламодавцем реклами проігноровано рішення Головного управління від 30.12.2025 про зупинення розповсюдження зазначених реклами, які потрібно було виконати до 20.01.2026. Спеціалістом Головного управління 21.01.2026 встановлено, що зазначена реклама не демонтована.

22.01.2026 Головним управлінням винесено постанови про накладення грошового стягнення за невиконання рішень про заборону розповсюдження №№01, 02, 03, 04 від 22.01.2026 відповідно до п.2 ч.1 ст.96 Закону України «Про адміністративну процедуру» у розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (15 300 грн) за кожне невиконане рішення про заборону на загальну суму 61 200 грн.

Відповідно до ч.2 ст.96 Закону України «Про адміністративну процедуру» одночасно із застосуванням грошового стягнення адміністративний орган призначає новий строк для виконання адміністративного акта.

Тому, Головним управлінням встановлено новий строк для виконання рішення про зупинення розповсюдження реклами від 30.12.2025 до 10.02.2026, що зазначено у постановах.

22.01.2026 Головним управлінням зазначені рішення та постанови направлені на юридичну адресу ТОВ «Бір-маркет», які отримані суб`єктом господарювання 30.01.2025 (повідомлення про отримання №4600100539529 від 30.01.2026).

Також, рекламодавця реклами попереджено, що у разі повторного невиконання адміністративного акта у новопризначений строк без поважних причин адміністративний орган у тому самому порядку може одноразово накласти на зобов`язану особу - адресата адміністративного акта грошове стягнення у тому самому або подвійному розмірі.

Однак, рекламодавцем реклами проігноровано повторно рішення Головного управління від 30.12.2025 про зупинення розповсюдження зазначених реклами, які потрібно було виконати у новий термін до 10.02.2026 (відповідно до протоколу слухання від 22.01.2026 та постанов про застосування грошового стягнення від 22.01.2026). 11.02.2026 спеціалістом Головного управління встановлено, що зазначена реклама не демонтована.

Тому, 24.02.2026 Головним управлінням, винесено постанови про накладення грошового стягнення за невиконання рішень про заборону розповсюдження реклами №№09, 10, 11, 12 від 24.02.2026 відповідно до ч.3 ст.96 Закону України «Про адміністративну процедуру» та застосовано грошове стягнення у розмірі 15 300 грн за кожне невиконане рішення про заборону розповсюдження на загальну суму 61 200 грн.

24.02.2026 представник ТОВ «Бір-маркет» повідомив Головне управління про виконання суб`єктом господарювання рішень про зупинення розповсюдження реклами, шляхом демонтажу (№Вх-1107-26 від 24.02.2026).

Позивач не погодився з такими рішеннями відповідача та звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначає Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2899-IV).

Вказаний Закон прийнято на виконання Директиви 2014/40/ЄС «Про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів, що стосуються виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів та скасування Директиви 2001/37/ЄС», імплементація якої є зобов`язанням України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Кабінет Міністрів України підтвердив зобов`язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання цієї Угоди (постанова № 1106 від 25 жовтня 2017 року), який у пунктах 1389-1396 визначає заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 16 Закону № 2899-IV забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них.

Відповідно до положень статті 20 Закону №2899-IV особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, застосовує фінансові санкції до суб`єктів господарювання у разі порушення вимог статей 16, 16-1 чи 16-2 цього Закону - тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п`ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Фінансові санкції, передбачені частиною другою цієї статті, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у частині другій цієї статті, уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб`єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Отже, суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» шляхом здійснення прямого чи непрямого впливу (стимулювання) на споживача.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі № 815/87/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 815/7159/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 815/2503/16 та від 4 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 (далі Закон №270/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №270/96-ВР цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.

Як передбачає Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 08.09.2025 №964 (далі - Положення №964), ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів, зокрема: здійснює контроль за дотриманням вимог Законів України «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в межах наданих повноважень; здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі правомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань: вживає у межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності згідно із законом; у межах повноважень, передбачених законом, складає протоколи та розглядає справи про порушення законодавства у відповідній сфері.

Таким чином, ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області, як суб`єкт владних повноважень, має право здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, такий контроль здійснюється у межах повноважень, зокрема, щодо захисту прав споживачів реклами, вказаний контроль здійснюється при забезпечені Управлінням реалізації державної політики саме у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №270/96-ВР законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону №270/96-ВР рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно із ст. 1 цього ж Закону рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження реклами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №270/96-ВР реклама мас бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форми чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як реклама.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №270/96-ВР реклама алкогольних напоїв, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, та заборона реклами тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням.

Забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕ11) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, у тому числі:

1) у будь-яких аудіовізуальних медіа незалежно від технології їх розповсюдження, а також в онлайн-медіа, на перших і останніх сторінках друкованих медіа, в усіх друкованих медіа для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих медіа;

2) у наукових, науково-популярних, навчальних, громадсько-політичних, довідкових, літературно-художніх виданнях, виданнях для дітей та юнацтва, виданнях для організації дозвілля та відпочинку, спорту та інших виданнях, у тому числі в усіх друкованих медіа;

3) засобами внутрішньої реклами.

Відповідно до частини 2 ст. 26 Закону №270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення нами повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

надавати (надсилати) рекламодавцям, виробників та розповсюджувачів реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень;

приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі не правомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менш ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні рекламної продукції, виробнику рекламі, необхідної для виробництва реклами; у паданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджують с я ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесені виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штраф у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за процедурою, визначеною Законом України "Про адміністративну процедуру", на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом І частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Відповідно до частини 6 статті 27 Закону №270/96-ВР, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону №270/96-ВР у зв`язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на розповсюджувача реклами накладений штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач при зверненні до суду із цим позовом, вказує на допущення відповідачем ряду порушень, зокрема:

- щодо порушення відповідачем порядку проведення планового чи позапланового державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу;

- щодо заборони проведення планових та позапланових заходів державного контролю на період дії воєнного стану;

- щодо непоширення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про рекламу» на розміщення виробу «VELO».

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

17.02.2022 прийнято Закон України «Про адміністративну процедуру» №2073-IX (далі Закон №2073-IX), який набув чинності 15 грудня 2023 року.

Частиною 1 ст.1 Закону №2073-IX передбачено, що Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

У розділі IX прикінцеві та перехідні положення Закону №2073-IX, зазначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Відповідно до ст.26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку).

Згідно із ч.2 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Частиною 4 ст.27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10 листопада 2023 №1178 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову про внесення змін до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, на підставі розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону №2073- IX, яка набрала чинності 15.11.2024, крім пунктів 5, 14, 15 та 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 № 693, з урахуванням змін, затверджених цією Постановою, які набрали чинності 15.11.2023 одночасно із Законом України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX Про адміністративну процедуру .

Згідно п.1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2023 року №1178 (далі Порядок №693) порядок визначає механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку).

При провадженні у справах за ознаками порушення законодавства про рекламу оформляються лише чотири процесуальні документи: протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу (пп. 2, 4 Порядку №693), протокол (слухання) засідання (абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону №270/96-ВР ) та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (ст. 68 Закону №2073-IX та абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону № 270/96-ВР), форма якого затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.01.2012 №24, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 173/20486 від 03.02.2012 у редакції наказу Міністерства економіки України від 10 травня 2024 року № 12141.

Отже, Закон України «Про рекламу» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає засади рекламної діяльності, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням і споживанням реклами.

Відповідний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №280/275/24, де у пунктах 30, 31, 32 Суд вказав, що Закон №270/96-ВР не містить детального опису процедури перевірок, як це передбачено Законом №877 (видача наказу чи оформлення направлення). Натомість він зосереджений на матеріальних аспектах виявленні порушень і застосуванні санкцій. Верховний Суд зауважив, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що норми Закону №877 не можуть поширюватися на норми Закону №270/96-ВР в частині проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Відтак, посилання позивача на недотримання відповідачем процедурних порушень порядку проведення заходу державного нагляду (контролю), встановленого приписами Закону №877 (не видання наказу, не оформлення посвідчення на перевірку, та інше), є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду, які є застосовними до правовідносин і у цій справі, виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, правові норми, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу врегульовані Законом України «Про адміністративну процедуру» (статті 1, 3, 36, 37 Закону).

Виходячи з наведеного, ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, здійснює розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а тому, суд не вбачає порушення відповідачем порядку проведення планового чи позапланового державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу.

Щодо посилання позивача на припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», що визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» суд не бере до уваги, оскільки у цьому випадку це не стосується регулювання питання здійснення заходів щодо дотриманням законодавства про рекламу.

Поряд з цим, суд також відхиляє доводи позивача щодо непоширення ч.1 ст. 22 Закону України «Про рекламу» на розміщення виробу «VELO» з таких підстав.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого виливу на здоров`я населення» № 2899-IV (далі Закон України № № 2899-IV):

Тютюнові вироби - вироби, які можуть бути використані для вживання та до складу яких, навіть частково, входить тютюн, незалежно від того, чи є він генетично модифікований, чи ні.

Замінники тютюну - засоби, які за впливом на здоров`я людини відповідають тютюну, але не містять тютюну; нікотин - нікотинові алкалоїди або інша хімічна речовина, включаючи будь-яку сіль або комплекс нікотину, що добувається з рослинної сировини (тютюну) або синтетичним способом.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР:

тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Згідно із п.85 ч.1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 3817-ІХ:

Тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідни, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти. їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання (в частині «інших нікотиновмісних продуктів для орального застосування» - норма набрала чинності 01 вересня 2024 року).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо приведення деяких норм у відповідність із Законом України «Про Митний тариф України» та уточнення окремих положень» №3553, який набрав чинності з 01.03.2024, внесено зміни щодо кодів УКТ ЗЕД шляхом включення до визначення «тютюнові_ вироби» замінників, інших відмінних від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісних продуктів, їх замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Підпунктом 14.1.252 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України:

Тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних_ сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники, для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання. Відповідно до змісту пп. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України товари «інші нікотиновмісні продукти для орального застосування» за кодом 2404919000 (згідно УКТ ЗЕД) підлягатимуть оподаткуванню акцизним податком з 01.09.2024.

Згідно із роз`ясненням Міністерства охорони здоров`я України від 09.05.2025 №15.1.3-5/9819 щодо законодавчого врегулювання (реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів) обігу нікотинових паучів (подушечок), якими є замінники тютюну, МОЗ повідомило, що згідно Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначає Тютюнові вироби як сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання. Тому, нікотинові паучі (подушечки) вважаються як тютюнові вироби (замінники тютюну), а відтак підпадають під регулювання Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також Законом України «Про рекламу».

З огляду на врегулювання усіма трьома законодавчими актами дефініції «тютюнові вироби» з відповідним віднесенням, як і «замінників тютюну», так і «інших відмінних від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісних продуктів, їх замінників», а також зважаючи на нещодавнє встановлення для останніх ставки акцизного податку з відповідним віднесенням до категорії «тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну», нікотинові подушечки (паучі) слід вважати тютюновими виробами, на які розповсюджуються відповідні законодавчі обмеження, зокрема, й у сфері рекламної діяльності.

Аналогічні висновки викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року по справі № 500/6613/24.

Суд не приймає посилання позивача на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 20.01.2025 у справі №140/1046/24, оскільки урегульовані правовідносини не є релевантними. У цій справі Верховний Суд розгянув питання здійснення заходів контролю органами Держспоживслужби відповідно до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.03.2005 №2899- IV, натомість у розглядуваній судом цій справі йдеться про дотримання Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Виходячи з встановлених обставин справи та вищенаведених норм чинного законодавства, обґрунтованих доводів, які б свідчили про протиправність оскаржуваних рішень позивачем не наведено, а судом таких не встановлено, а тому суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості(частина перша ст. 9 КАС України).

За змістом частин першої та другої ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваних рішень, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "БІР-МАРКЕТ" до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "БІР-МАРКЕТ" (місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 45, пр.506, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 45802400);

відповідач:

- Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Микулинецька, 20, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46006, код ЄДРПОУ 40310895.

Головуючий суддя Грицюк Р.П.