Рішення № 137314167, 11.06.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Справа № 480/7104/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7104/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсій ного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2025 року №183450036837 за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 22.09.2009 р. до 07.04.2020 р. у АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно її заяви.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.06.2025 позивач звернулася із заявою до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Однак рішенням від 20.06.2025 № 183450036837 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку. При цьому до пільгового стажу позивача не було зараховано період з 22.09.2009 по 07.04.2020 згідно довідки від 19.09.2022 № 25-04-478, оскільки в довідці зазначено, що робоче місце атестовано за рахунок коштів підприємства згідно наказів від 20.02.2009 № 52, від 28.12.2013 № 277, при цьому довідка за формою додатка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937 та гарантійний лист з підприємства АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» не надавались. Позивач не погоджується з даним рішення відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права. При цьому позивач вважає, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах (список № 2), у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою від 16.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. На виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки та приведено позовну заяву у відповідність до ст. 160 КАС України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , в тому числі заяву про призначення пенсії, розписку-повідомлення та розрахунок стажу.

Копію даної ухвали суду було направлено відповідачу через систему "Електронний суд" та доставлено в його електронний кабінет 06.01.2026, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЕСІТС (а.с. 65).

Проте, відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду через систему "Електронний суд" витребувані докази.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач, зокрема, у період з 22.09.2009 по 07.04.2020 працювала на посадах терміста, зайнятого біля печей на гарячих роботах четвертого розряду та терміста, зайнятого біля печей на гарячих роботах п`ятого розряду в АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (а.с. 93-97).

Про даний факт також зазначено у довідці від 19.09.2022 № 25-04-478 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (а.с. 13).

Позивач 12.06.2025 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 (а.с. 69).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 20.06.2025 № 183450036837 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з непідтвердженням пільгового стажу в установленому порядку та недосягненням пенсійного віку (а.с. 35).

При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявниці 54 роки 10 місяців. Страховий стаж особи становить - 35 років 4 місяці 11 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 становить - 4 роки 1 місяць 0 днів.

Крім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що до стажу роботи на пільгових умовах за рахунок коштів підприємств та організацій за Списком № 2 не зараховано період з 22.09.2009 по 07.04.2020 згідно довідки АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від 19.09.2022 № 25-04-478, оскільки в довідці зазначено, що робоче місце атестовано за рахунок коштів підприємства згідно наказів від 20.02.2009 № 52, від 28.12.2013 № 277, при цьому довідка за формою додатка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937 та гарантійний лист з підприємства АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» не надавались.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачем періоду трудової діяльності позивача з 22.09.2009 по 07.04.2020 до пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за Списком № 2, а також спірним є питання щодо пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Щодо віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд враховує наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

У подальшому, Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам, з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.".

Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсії за віком на пільгових умовах почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.

При цьому, правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до зазначених законів були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно із пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до вищенаведеного, суд констатує, що з 23.01.2020 року існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років, зокрема щодо позивача.

Водночас, Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.

Згідно із частиною першою статті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2 статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151-2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.

Водночас висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016, застосовується судом з урахуванням обставин справ та вимог статті 151-2 Конституції України.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23 січня 2020 року).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону "Про Конституційний Суд України" з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

У третьому пункті Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII.

Суд наголошує, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Водночас, у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідачів.

Отже, відповідно до вищевикладеного на противагу викладеному у спірному рішенні висновку відповідача про необхідність досягнення позивачем 55 років, суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Так, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 12.06.2025 досягла 54-річного віку, а отже відповідала віковому критерію, визначеному Законом № 1788-ХІІ, необхідному для призначення пенсії на пільгових умовах, відтак посилання відповідача у спірному рішенні про недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку є безпідставними.

Щодо висновку відповідача про відсутність необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами абзацу 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином пенсія за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов`язкових умов:

- зайнятість особи повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- наявність атестації робочого місця;

- досягнення особою 55 річного віку;

- наявність у особи загального страхового стажу не менше 25 років для жінок;

- наявність у особи стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, не менше 10 років.

Відтак, наявність спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 10 років є обов`язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При цьому, у пункті 4 Порядку № 383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку № 442) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку № 442.

Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком №442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Згідно із ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому, період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списком № 2 до 21.08.1992 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи, а період роботи після 21.08.1992 - зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.

У свою чергу, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу, уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку № 637.

Однак, суд зауважує, що право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи за Списком № 2, яка надає право на пенсію на пільгових умовах, в першу чергу визначається органом, що призначає пенсію, на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці особи, оскільки вона є основним документом, що підтверджує стаж.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач, зокрема, у період з 22.09.2009 по 07.04.2020 працювала на посадах терміста, зайнятого біля печей на гарячих роботах четвертого розряду та терміста, зайнятого біля печей на гарячих роботах п`ятого розряду в АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (а.с. 93-97).

Отже, факт роботи позивача за професією "терміст, зайнятий біля печей на гарячих роботах", (Список № 2, розділ XІ, підрозділ 3), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

Також, у матеріалах справи позивача містяться копії наказів про проведення атестації від 20.02.2009 № 52 (а.с. 15-16, 18), від 28.12.2013 № 478 (а.с. 32, 33), від 28.12.2018 № 277 (а.с. 17, 20-21), зі змісту яких вбачається, що на підприємстві, де працювала позивач, була проведена атестація робочих місць у 2009, 2013 та 2018 роках відповідно. Вказаними наказами було затверджено списки виробництв, робіт, професій і посад, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення, до якого було включено і професію позивача.

Разом з тим, відповідно до позиції відповідача стаж роботи ОСОБА_1 з 22.09.2009 по 07.04.2020 не враховано до пільгового стажу згідно довідки АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від 19.09.2022 № 25-04-478, оскільки в довідці зазначено, що робоче місце атестовано за рахунок коштів підприємства згідно наказів від 20.02.2009 № 52, від 28.12.2013 № 277, при цьому довідка за формою додатка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937 та гарантійний лист з підприємства АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» не надавались.

Водночас, дослідивши зміст довідки АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» від 19.09.2022 № 25-04-478, суд зауважує, що вона містять інформацію про період роботи ОСОБА_1 , що зараховується до спеціального стажу (22.09.2009-07.04.2020); про професію позивача ("терміст, зайнятий біля печей на гарячих роботах") з посиланням на розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи ("Список № 2, розділ XІ, підрозділ 3"). Також, довідка містить інформацію про первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких вона видана та дані про атестацію робочого місця. Крім того, довідка підписані керівником підприємства та містить печатку.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що надана довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а визначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні визначеного періоду роботи позивача до її пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки пільговий характер роботи позивача у спірний період підтверджений насамперед записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж.

Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

Відтак, враховуючи, що пільговий характер роботи позивача у спірний період з 22.09.2009 по 07.04.2020 підтверджено записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж, з огляду на відсутність будь-яких доказів на спростування факту проведення атестації робочих місць позивача у 2009, 2013 та 2018 роках, відповідач, відмовляючи зарахувати період роботи позивача з 22.09.2009 по 07.04.2020 на посаді терміста, зайнятого біля печей на гарячих роботах, з підстав ненадання довідки за формою додатка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937, та гарантійного листа з підприємства АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 22.09.2009 по 07.04.2020 підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2025 року №183450036837; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, період роботи з 22.09.2009 по 07.04.2020 в АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний та спеціальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу та спеціального стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії на пільгових умовах є наявність визначеного законом як загального, так і спеціального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 12.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

А відтак позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, задоволенню не підлягають.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суму судового збору в розмірі 605,60 грн., сплаченого згідно квитанції від 09.09.2025 (а.с. 50).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсій ного фонду України в Донецькій області від 20.06.2025 № 183450036837 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, ідентифікаційний код 13486010) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, період роботи з 22.09.2009 по 07.04.2020 в АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, ідентифікаційний код 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) від 12.06.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, ідентифікаційний код 13486010) судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек