Рішення № 137314144, 11.06.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Справа № 480/2389/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелета С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за № 182950011244 від 10.03.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати стаж роботи з 01.08.1983 по 20.08.1990 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1983.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон 1058). Враховуючи принцип екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області, та прийнято рішення від 10.03.2025 за № 182950011244 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з необхідною кількістю страхового стажу. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивачки складає 26 років 12 днів, однак до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.08.1983 до 20.08.1990, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 від 07.08.1983, оскільки запис про звільнення завірений печаткою, яка не придатна для сприйняття змісту. Позивачка вважає відмову у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує права на отримання пенсійних виплат.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що відповідно до норм ст. 26 Закону 1058, для виникнення права у особи на пенсійне забезпечення після досягнення 60 років мають особи, за наявності страхового стажу не менше 32 років. За результатами розгляду заяви позивачки та згідно з поданими нею документами страховий стаж складає 26 років 00 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Разом з тим, відповідач зазначає, що про проведенні розрахунків стажу позивачки не враховано період роботи згідно трудової книжки з 01.08.1983 до 20.08.1990, оскільки в записі про звільнення відбиток печатки не придатний для сприйняття змісту. З огляду на те, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області зазначає про відсутність підстав задоволення позову, скільки не встановлено порушення прав чи свобод позивачки.

Представник Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області у відзиві зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки необхідний стаж для призначення пенсії після досягнення 60 річного віку складає 32 роки. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивачки - 26 років 12 днів. До страхового стажу особи не зараховано періоди з 01.08.1983 до 20.08.1990, оскільки на записі про звільнення відбиток печатки не придатний для сприйняття змісту. Враховуючи викладене, підстави для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону 1058 відсутні, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області заперечує проти позовних вимог.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та витребувано докази у відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою від 03.03.2025 про призначення пенсії за віком (а.с. 63).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.03.2025 за №182950011244 (а.с. 14) відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком , відповідно до ст.. 26 Закону 1058, у зв`язку із відсутністю необхідного трудового стажу 32 роки. За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.08.1983 до 20.08.1990 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 від 07.08.1983, оскільки запис про звільнення завірений печаткою, яка не придатна для сприйняття змісту.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням від 10.03.2025 за №182950011244, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За змістом п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За приписами п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Так, підставою не зарахування до загального стажу роботу позивача період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 у спірному рішенні відповідачем зазначено, що на титульній сторінці трудової книжки зміна прізвища на ОСОБА_2 внесена з порушенням Інструкції ведення трудових книжок від 20.06.1974 №162, а саме відсутня печатка підприємства, яка вносила запис про зміну прізвища.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

За змістом ч.1 ст.26 Закону України № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Згідно ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.

Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).

Підпунктом 1.1 Інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно пп.2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції №162).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За змістом п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Крім того, суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Разом із тим, підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи згідно трудової книжки позивача стала та обставина, що на записі про звільнення у трудовій книжці нечітко зазначено печатка підприємства, яка вносила запис про звільнення позивача.

Суд враховує, що вказані записи щодо періоду роботи з 01.08.1983 до 20.08.1990 містять необхідні відомості про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дату звільнення з посади, зазначення відомостей, на підстави чого внесена відповідні записи (номери та дати наказів).

Крім того суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності, оскільки трудова книжка позивача була оформлена 07.08.1983 під час працевлаштування з 01.08.1983 на посаду бухгалтера та після звільнення 20.08.1990 по переводу в іншу організацію позивач наступного дня 21.08.1990 була зарахована на посаду бухгалтера Одеської бази ПТК «МТС «Агропромтехніка» (запис 5). (а.с.8-9). Наведене спростовує будь-які сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами. Тобто, суд вважає такі записи належними та допустимими доказами для підтвердження трудового стажу позивача в спірний період.

Щодо нечитабельності печатки підприємства в записі про звільнення з роботи, то суд зазначає, що відтиск печатки на записі про звільнення (запис №4) проставлений у 1990 році, а тому з часом міг втрати чіткість та первинний вигляд, при цьому не може спростувати факт роботи позивача на підприємстві у спірний період.

Суд звертає увагу на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів на підприємстві.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про скасування спірного рішення підлягають задоволенню.

При цьому судом відмовляється у задоволенні позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ в Сумській області, враховуючи наступне.

Положеннями п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Викладене свідчить, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку ГУ ПФ в Сумській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву.

У свою чергу, у межах цього спору Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області жодних рішень владно-розпорядчого характеру, які б призводили до зміни чи встановлення прав та обов`язків позивача не приймалось.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Відтак, у спірному випадку виникає обов`язок з повторного розгляду та прийняття відповідного рішення за результатами належного підрахунку стажу позивача із урахуванням спірного періоду та прийняття відповідного рішення має бути покладено саме на відповідача, який прийняв протиправне рішення про відмову у такому призначенні, що є предметом розгляду даної справи.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд, із урахуванням вимог ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.1983 до 20.08.1990 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1983, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення за результатом розгляду заяви.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким було прийнято спірне рішення, суму судового збору, сплачену при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком № 182950011244 від 10.03.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) роботи період з 01.08.1983 до 20.08.1990 (включно).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (Соборна площа, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву від 03.03.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про призначення пенсії за віком відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 01.08.1983 до 20.08.1990 (включно) та прийняти рішення по суті заяви від 03.03.2025 .

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (Соборна площа, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета