Ухвала суду № 137314092, 11.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

11 червня 2026 року м. Рівне№460/3998/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №460/3998/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі №460/2957/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії за період з 04.09.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) до зміни законодавства або зміни правового статусу.

08.06.2026 до суду надійшла заява позивача, подана ним в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 19.03.2025 року у справі №460/3998/25.

У поданій заяві позивач зазначає, що відповідачем неналежним чином виконується судове рішення, яким його зобов`язано здійснювати нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, позивач зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №460/3998/25, яке набрало законної сили, відповідача зобов`язано здійснити з 04.09.2024 нарахування та виплату пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Позивач вказує, що, незважаючи на відкриття виконавчого провадження ВП №79945780, рішення суду належним чином не виконується. Також зазначає, що у відповідь на його звернення від 22.05.2026 відповідач повідомив про проведення перерахунку пенсії та визначення з 01.01.2026 основного розміру пенсії у сумі 14166,00 грн, виходячи з шести мінімальних пенсій за віком, обчислених із застосуванням показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361,00 грн. На думку позивача, застосування відповідачем такого показника свідчить про неналежне виконання судового рішення та порушує його право на отримання пенсії у визначеному законом розмірі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду своїх письмових пояснень на заяву позивача.

Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Вирішуючи питання щодо наявності фактичних та правових підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд виходить із такого.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю, інвалідність якої пов`язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до вимог законодавства України.

З матеріалів справи судом встановлено, що у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №460/3998/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №460/3998/25 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено повністю. Вказаним судовим рішенням вирішено спір між сторонами щодо реалізації позивачем права на пенсійне забезпечення відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР з урахуванням правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021.

Судом також встановлено, що зазначене рішення Рівненського окружного адміністративного суду набрало законної сили 26 вересня 2025 року, а відтак відповідно до вимог статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Відомості про відкриття касаційного провадження чи зупинення виконання вказаного судового рішення матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №460/3998/25 29 жовтня 2025 року судом видано виконавчий лист. Відповідно до змісту зазначеного виконавчого документа Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснити ОСОБА_1 з 04 вересня 2024 року нарахування та виплату пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, а також забезпечити подальшу виплату основної пенсії у розмірі не меншому ніж шість мінімальних пенсій за віком.

Поряд із тим, судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зазначеного судового рішення у добровільному порядку 09 лютого 2026 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП №79945780 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 29 жовтня 2025 року у справі №460/3998/25.

Суд звертає увагу, що відкриття виконавчого провадження є процесуальною дією, спрямованою на забезпечення реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та свідчить про наявність необхідності застосування механізмів державного примусу для забезпечення виконання рішення суду боржником.

Разом із тим, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, станом на момент звернення до суду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №460/3998/25 відповідачем належним чином та у повному обсязі не виконано, а виконавче провадження ВП №79945780 продовжує перебувати на виконанні в органах державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що з метою з`ясування стану виконання судового рішення та реалізації свого права на належне пенсійне забезпечення 22 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із письмовою заявою щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №460/3998/25 та приведення порядку нарахування і виплати її пенсії у відповідність до вимог зазначеного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на зазначене звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області надано письмову відповідь, у якій повідомлено, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №460/3998/25 позивачу з 04 вересня 2024 року здійснено нарахування пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України №230/96-ВР.

Також у зазначеному листі відповідач повідомив, що з 01 січня 2026 року розмір пенсійної виплати позивача становить 16 931,82 грн, з яких 14 166,00 грн складає основний розмір пенсії. При цьому відповідач зазначив, що вказаний розмір основної пенсії відповідає шести мінімальним пенсіям за віком, визначеним виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком станом на 01 січня 2024 року, а саме 2361,00 грн, та здійснив відповідний розрахунок: 2361,00 грн Ч 6 = 14 166,00 грн.

Водночас позивач вважає, що відповідачем фактично не виконано резолютивну частину рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №460/3998/25 у спосіб та порядку, визначених цим рішенням, оскільки нарахування та виплата пенсії здійснюються із застосуванням показника мінімальної пенсії за віком, який не відповідає законодавчо встановленому розміру на відповідні періоди виплати пенсії, що, на переконання позивача, призводить до виплати пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено рішенням суду та чинним законодавством України.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач при виконанні судового рішення діє всупереч його змісту та правовій меті, не забезпечує повного відновлення порушеного права на пенсійне забезпечення, а також здійснює свої повноваження не у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, чим порушує його право на отримання пенсії у належному розмірі та обумовлює необхідність звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та законних інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Вирішуючи спір по суті, суд у судовому рішенні в цій справі зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини 4 статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Рішенням суду, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_3 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.04.2024.

За приписами частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 №966-XIV (далі Закон №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 № 3460-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 № 4695-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного законодавством на відповідний період.

Суд зазначає, що Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення закріплені у статтях 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їх правонаступників, а також для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, фізичних та юридичних осіб та підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/3998/25, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснити позивачу з 04.09.2024 нарахування та виплату пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та здійснювати подальшу виплату пенсії у зазначеному розмірі.

Аналіз змісту резолютивної частини зазначеного судового рішення свідчить про те, що обов`язок відповідача не обмежується проведенням одноразового перерахунку пенсії станом на певну дату чи виплатою конкретно визначеної суми, а полягає у здійсненні постійного нарахування та виплати пенсії у розмірі, визначеному судом шляхом застосування критерію «шість мінімальних пенсій за віком». Вказаний критерій є динамічним та безпосередньо залежить від законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який може змінюватися у часі внаслідок прийняття відповідних законодавчих актів.

Суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 відновлено дію положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України №230/96-ВР, якими гарантовано особам відповідної категорії право на пенсійне забезпечення у розмірі, кратному мінімальній пенсії за віком. Отже, визначальним елементом для обчислення розміру такої пенсії є саме мінімальна пенсія за віком, встановлена законодавством на відповідний момент часу.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності повного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, законодавець прямо пов`язує розмір мінімальної пенсії за віком із прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, а відтак зміна такого прожиткового мінімуму тягне за собою зміну розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, враховуючи правову природу спірної виплати та спосіб визначення її розміру, суд доходить висновку, що у разі зміни законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком відповідач зобов`язаний здійснювати відповідний перерахунок пенсії та забезпечувати її подальшу виплату із застосуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком без необхідності прийняття будь-яких додаткових судових рішень чи окремих рішень органу пенсійного забезпечення. Такий обов`язок виникає безпосередньо із змісту судового рішення, яке набрало законної сили, та норм матеріального права, що регулюють порядок визначення розміру пенсії позивача.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем проведено нарахування пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте при визначенні розміру основної пенсії по інвалідності відповідачем застосовано розрахункову величину мінімальної пенсії за віком у розмірі 2361,00 грн, унаслідок чого розмір основної пенсії визначено на рівні 14166,00 грн (2361,00 грн Ч 6).

Разом із тим суд зазначає, що застосований відповідачем показник мінімальної пенсії за віком не відповідає тому розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений законодавством на період здійснення спірних виплат. Фактично відповідачем використано як розрахункову величину показник мінімальної пенсії за віком, визначений станом на попередній період, що призвело до фіксації розміру пенсії позивача на рівні, нижчому від того, який гарантується чинним законодавством та випливає зі змісту судового рішення.

Суд наголошує, що виконання судового рішення не може зводитися до формального здійснення перерахунку чи виплати певної суми коштів без урахування фактичного змісту резолютивної частини такого рішення. Належним виконанням судового рішення є вчинення боржником усіх дій, прямо передбачених судовим рішенням, у спосіб та обсязі, які забезпечують повне відновлення порушеного права особи. Відтак виконання рішення суду про виплату пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком передбачає обов`язок відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії виходячи саме з того розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений законом на відповідний період виплати.

Крім того, суд враховує, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2026 року у розмірі 2595,00 грн. Оскільки відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, саме показник 2595,00 грн підлягає застосуванню при визначенні розміру пенсії позивача починаючи з 01.01.2026.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/3998/25, був зобов`язаний проводити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, установленого законодавством на відповідний календарний рік та відповідний період виплати пенсії. Натомість застосування відповідачем при здійсненні такого нарахування показника мінімальної пенсії за віком у розмірі 2361,00 грн після зміни законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, свідчить про невиконання судового рішення у спосіб, визначений його резолютивною частиною, та є підставою для висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення і виплати пенсії позивачу у спірний період.

Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання судового рішення, суд з урахуванням приписів статті 249 КАС України дійшов до висновку про те, що відповідачем порушено норми статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення судом окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/3998/25 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по адміністративній справі № 460/3998/25 в частині застосування при нарахуванні позивачу ОСОБА_1 пенсії у розмірі визначеному рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, розрахункової величини мінімальної пенсії за віком на 01.01.2025р., а не мінімальної пенсії за віком, установленої на відповідний календарний рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по адміністративній справі № 460/3998/25, шляхом здійснення позивачу ОСОБА_1 перерахунку та виплату пенсії з 01.01.2026 року відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, установленою на відповідний календарний рік та з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за віком протягом календарного року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 11 червня 2026 року.

Суддя Н.В. Друзенко