Рішення № 137313347, 11.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10763/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Собчук Є.В.,

за участю:

представника позивача - Дарморос К.О.,

представника відповідача - Копиці С.М.,

розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, (далі - відповідач) в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" Головного управління ДПС в Одеській області від 17.06.2024 р. № 0907368-2407-1551-UA71020070000078820, від 17.06.2024 р. № 0907367-2407-1551-UA71020070000078820, від 17.06.2024 р. № 0907366-2407-1551-UA71020070000078820, від 02.06.2025 р. № 0413917-2407-1551-UA71020070000078820.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність нарахування контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, оскільки нежитлова будівля (свинарник), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивач, використовується позивачем в сільськогосподарській діяльності для розведення та продажу свиней, зберігання кормів для тварин, зберігання приладдя, а тому, враховуючи, що будівля не передавалася в оренду, лізинг, позичку, в силу норм пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України вона не є об`єктом оподаткування.

Ухвалою від 17.04.2026 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 14.05.2026 р. на 11:00 год.

02.05.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно до даних ІКС "Податковий блок" за ОСОБА_1 обліковується об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6163,8 кв. м, у в`язку з чим позивачу нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021-2024 роки згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Посилання позивача на приписи пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є безпідставними, оскільки згідно пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України фізичні особи не відносяться до сільськогосподарських виробників, позивач у спірному періоді (2021-2024 роки) не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, не надав жодних доказів використання даного приміщення у сільськогосподарській діяльності та належності позивача до сільськогосподарського товаровиробника.

07.05.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин, так як сільськогосподарським товаровиробником може бути і фізична особа, а факт використання нежитлової будівлі (свинарника) у власній сільськогосподарській діяльності підтверджується договором оренди земельної ділянки, видатковою накладною, товарним чеком щодо придбання подрібнювача та змішувача зерна для підготовки кормів для годівлі свиней, актами звірки взаємних розрахунків з АТ "Черкасиенергозбут" за період 2020 року - І квартал 2026 року, податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2021-2024 роки, довідкою Виконавчого комітету Христинівської міської ради від 13.03.2026 р. № 44/09.7.04.

Ухвалою від 14.05.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2026 р. на 10:00 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з вказаних у відзиві підстав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 6163,80 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для виникнення права власності є договір купівля-продажу від 02.07.2019 р.

Відповідно до копії Технічного паспорту на виробничий будинок - комплекс нежитлових будівель та споруд, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , виготовлений ПП "Оцінка та Інвентаризація Майна" 22.09.2014 р., його складовими є: А-1 будинок тваринника, № 1, № 2 ґанок, № 3 ґанок, Б-1 свинарник маточник, б, б1, б2 прибудова, В-1 свинарник маточник, в, в1 прибудова, Г-1 свинарник маточник, г, г1, г2 прибудова, Д-1 артезіанський колодязь, Е-1 свинарник, Ж-1 кормоцех свинарника, ж прибудова, З-1 бойня, № 4 водонапірна башта, І вимощення.

Згідно довідки виконавчого комітету Христинівської міської ради від 13.03.2026 р. № 44/09.7.04 комплекс нежитлових будівель та споруд, які розмішені по АДРЕСА_1 являються будівлями сільськогосподарського призначення та використовуються як свинарник (код 1271 згідно класифікатора будівель і споруд НК 018:2023). В оренду вказані будівлі не здаються.

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.06.2024 р. № 0907368-2407-1551-UA71020070000078820, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у сумі 110948,40 грн.;

- від 17.06.2024 р. № 0907367-2407-1551-UA71020070000078820, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 120194,10 грн.;

- від 17.06.2024 р. № 0907366-2407-1551-UA71020070000078820, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 123892,38 грн.;

- від 02.06.2025 р. № 0413917-2407-1553-UA71020070000078820, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 656444,70 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст.15 ПК України).

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.

Водночас, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

За змістом пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об`єктом оподаткування може бути як об`єкт нерухомості в цілому, так і його частка.

Як свідчать матеріали справи, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 6163,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Приписами пп."ж" п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України до 16.03.2024 р. передбачалось, що не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Системне тлумачення пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Більш того, кожен з визначених пп.266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

У той же час, буквальний аналіз пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована з прив`язкою до сільськогосподарського товаровиробника.

Отже, в розумінні вказаних вимог, не підлягає оподаткуванню спірним податком нежитлова будівля за наявності сумарно наступних умов: така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) належить клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271), який включає "будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо".

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

У подальшому, Законом України від 23.02.2024 р. № 3603-ІХ, який набрав чинності 16.03.2024 р., пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пп."ж" пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Так, у відповідності до нового Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 р. № 3573, який набрав чинності 01.01.2024 р., до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) віднесені: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Згідно пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу ХІV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Як вже зазначалося, застосування пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 р. у справі № 400/1245/23, від 01.04.2026 р. у справі № 320/36204/23.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за позивачем зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд за адресою: Черкаська область, Христинівський район, с.Вільшанка, вул.Воршилова (наразі Яблунева), буд.64-а, який відповідно до ДК 018-2000 та НК 018:2023 належить до класу 1271.

Тобто, вказані будівлі є об`єктами нерухомості (будівля, споруда) призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Також, суд зазначає, що матеріалами справи не встановлено, а відповідачем не надано доказів, що вказані об`єкти здаються позивачем в оренду, лізинг, позичку.

Отже, в даному випадку спір стосується виключно того аспекту, чи являвся позивач як фізична особа у спірний період (2021-2024 роки) сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги, передбаченої пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані ще у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 р. у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 р. у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 р. у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 р. у справі № 823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній до 31 грудня 2021 року), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу ХІV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

1 січня 2022 року набрав чинності Закон від 30 листопада 2021 року № 1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно з статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункті 5.3 статті 5 ПК України.

Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у постанові від 21.05.2024 р. у справі № 600/5153/23.

Вказане свідчить, що в розумінні пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України право на пільгу зі сплати податку в спірний період мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Таким чином, визначальним для вирішення цієї справи є встановлення обставин належності позивача до категорії сільськогосподарських товаровиробників. При цьому, як вже наголошувалось судом вище, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять лише тих осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання тощо.

Тобто, у спірному випадку значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

У постанові від 11.04.2023 р. у справі № 380/18104/21 Верховний Суд вказав, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Суд зазначає, що позивачем не доведено жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком, адже матеріалами справи не підтверджується, що позивач у звітних періодах (2021-2024 роки) займався виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснював операції з її постачання (договори купівлі-продажу/поставки худоби, будь-якого сільськогосподарського товару, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, товаротранспорті накладні, платіжні документи тощо), і, як наслідок, був сільськогосподарським товаровиробником.

При цьому, надані позивачем докази - рішення Малосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 21.02.2020 р. № 37-02/VII про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, договір оренди земельної ділянки від 28.05.2020 р., акти звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ "Черкасиенергозбут", товарний чек від 15.11.2019 р., платіжні інструкції від 07.11.2025 р., від 01.10.2025 р., фото, податкові декларації про майновий стан і доходи за 2021-2024 роки не містять належної інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю.

Зокрема, рішення Малосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 21.02.2020 р. № 37-02/VII та договір оренди земельної ділянки від 28.05.2020 р. лише засвідчує факт перебування у користуванні позивача земельних ділянок, в не вирощування на них сільськогосподарської продукції; у товарному чеку від 15.11.2019 р. міститься інформація виключно щодо ФОП ОСОБА_2 , а тому товарний чек жодним чином не підтверджує факт придбання товару ОСОБА_1 , а тим паче використання його у сільськогосподарській діяльності у періоді 2021-2024 років; платіжні інструкції від 07.11.2025 р., від 01.10.2025 р. стосуються розрахунків у 2025 року, а тому не мають будь-якого відношення до спірного періоду (2021-2024 роки), при цьому платником у них зазначено ОСОБА_3 , а не позивач; акти звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ "Черкасиенергозбут" також не підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 сільськогосподарської діяльності; з наданих фото ферми неможливо встановити їх дату та прив`язку саме до адреси: АДРЕСА_1 ; податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020-2024 роки не свідчать про те, що вказані у них доходи отримано саме з діяльності як сільськогосподарського товаровиробника.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що він є суб`єктом господарської діяльності з основним видом за КВЕД 01.46 Розведення свиней, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.12.2025 р. (номер запису в ЄРПОУ 2010350000000941575), а грошові зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями нараховану позивачу за 2021-2024 роки, тобто за період, коли ОСОБА_1 не був фізичною особою-підприємцем.

Відтак, факт того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, не доведено, а тому в останнього відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правовірність визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021-2024 роки, а тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2024 р. № 0907368-2407-1551-UA71020070000078820, № 0907367-2407-1551-UA71020070000078820, № 0907366-2407-1551-UA71020070000078820, від 02.06.2025 р. № 0413917-2407-1553-UA71020070000078820.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 26.06.2025 р. у справі № 400/1245/23, від 01.04.2026 р. у справі № 320/36204/23, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час вирішення даного спору.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 72-78, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І.Бездрабко