Рішення № 137313316, 10.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37377/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 20987385, викладену у листі Вих.№1500-0505-8/141833 від 22.08.2025 р., щодо повернення ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ:20987385, сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 37607526, подання про повернення ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 20 312, 60 коп. (двадцять тисяч триста дванадцять гривень шістдесят копійок), сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № СВ09334267/1 від 26 травня 2025 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 26 травня 2025 року купила квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 58,0 кв. м. та при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 26.05.2025 сплатила збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, а саме в сумі 20312, 60 грн. Враховуючи, те що вона придбала житло вперше і дізналася, що могла не платити 1% збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, то подала заяву до ГУ ПФУ в Одеській області про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості. Проте, ГУ ПФУ в Одеській області в листі від 22.08.2025 відмовило у поверненні помилково сплаченого збору.

Позивач зазначає, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. Таким чином, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, на думку позивача, є необгрунтованими.

Ухвалою суду від 07.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову зазначаючи про те Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - РПВН) був запроваджений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року № 192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" та від 16 травня 2002 року № 661 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно". На момент запровадження реєстраторами РПВН були посадові особи бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). У відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, право власності на нерухоме майно реєструвалося реєстраторами БТІ в РПВН шляхом внесення відповідного запису на підставі заяви власника, тобто носило необов`язковий заявницький характер. РПВН запроваджено в 2003 році, підключення БТІ до РПВН здійснювалось поступово, так як не були встановлені строки. До цього здійснення реєстрації права власності проводилось на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121. БТІ здійснювало реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані в межах його зони обслуговування: населені пункти, у межах території яких БТІ мало право здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Отже єдиного загальнодержавного реєстру або інформаційної бази не існує.

Відповідач вважає, що обов`язок підтвердження факту першого придбавання житла покладено на особу, яка купує житло (зокрема, шляхом подання відповідної заяви), а встановлення факту першого придбання житла та права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування належить до повноважень нотаріуса, який посвідчує договір купівлі-продажу. Враховуючи те, що Головне управління не має як можливості, так і обов`язку встановлювати факт першого придбання нерухомого майна Позивачкою, відсутні і правові підстави для формування подання про повернення Позивачці сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки неможливо встановити, що такий збір Позивачкою сплачений саме безпідставно.

Відповідачем подано відповідь на відзив у якій підтримала заявлені вимоги у повному обсязі і зазначила, що твердження відповідача про ненадання повного пакету документів для повернення збору не відповідає дійсності. Відповідач формально віднісся до її заяви, не вивчив та не надав правильну оцінку наданим доказам, та у результаті таких своїх дій порушив права Позивача та діюче законодавство України, у зв`язку із чим, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

26.05.2025 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. був посвідчений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбала у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 2, продаж здійснено за 2031259 грн.

Право власності позивача на вказану квартиру було зареєстровано 26.05.2025, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав №428520632 від 26.05.2025.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № СВ09334267/1 від 26.05.2025 позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна у розмірі 20 312,60 грн.

Позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою від 12.08.2025 у якій просила повернути помилково сплачені кошти в сумі 20 312, 60 грн за купівлю квартири, яку вона набула вперше за договором купівлі-продажу від 26.05.2025 р.

У заяві позивач повідомила, що не має та не набувала права власності на інше житло, відмінне від вищевказаної квартири (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала житло, зокрема як частку в спільному майні подружжя).

До заяви позивачем були надані наступні документи: копія паспорту ОСОБА_1 , копія ідентифікаційного номеру, копія витягу з реєстру територіальної громади про місце реєстрації, копія договору купівлі-продажу від 26.05.2025, копія квитанції про сплату коштів в сумі 20 312, 60 грн від 26.05.2025, копія витягу з Державного реєстру речових прав №428520632 від 26.05.2025, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 435256382 від 14.07.2025, копія довідки №739 від 06.08.2025 р., видана філією АТ «ОЩАДБАНК, копія довідки №740 від 06.08.2025 р., видана філією АТ «ОЩАДБАНК, довідка з банківськими реквізитами від 11.08.2025.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 435256382 від 14.07.2025, у позивача відсутнє право власності на нерухоме майно, окрім придбаної за договором купівлі-продажу від 26.05.2025 квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Також відповідно до довідок №739 та №740 від 06.08.2025, виданих АТ «Державний ощадний банк України», позивач має право на приватизацію житла. Проте, приватизаційний депозитний рахунок не відкривався, відповідно чеки не використовувалися.

Листом №1500-0505-8/141833 від 22.08.2025 Головне управління ПФУ в Одеській області відмовило позивачу в наданні подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 20 312,60 грн, мотивуючи відмову тим, що невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (стаття 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - РПВН) був запроваджений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року № 192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" та від 16 травня 2002 року № 661 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно". На момент запровадження реєстраторами РПВН були посадові особи бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). У відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, право власності на нерухоме майно реєструвалося реєстраторами БТІ в РПВН шляхом внесення відповідного запису на підставі заяви власника, тобто носило необов`язковий заявницький характер. Заява про реєстрацію права власності подавалась до БТІ, яке здійснювало свою діяльність на території тієї адміністративнотериторіальної одиниці, на якій розташований об`єкт нерухомого майна. РПВН запроваджено в 2003 році, підключення БТІ до РПВН здійснювалось поступово, так як не були встановлені строки. До цього здійснення реєстрації права власності проводилось на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121. БТІ здійснювало реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані в межах його зони обслуговування: населені пункти, у межах території яких БТІ мало право здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Отже єдиного загальнодержавного реєстру або інформаційної бази не існує. Таким чином, відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру прав РПВН, не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013 року.

Не погодившись із відмовою відповідача, вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі Закон №400/97-ВР).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Стаття 2 Закону № 400/97-ВР визначає, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону №400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020 (далі - Постанова №866).

Згідно з пунктами 15-2, 15-3 Порядку №1740 (у редакції Постанови №866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України Наказом від 03.09.2013 № 787 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що з 26.09.2020 визначений механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) деталізований зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.

З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його безоплатну приватизацію.

Зі змісту пункту 15-2 Порядку №1740 вбачається, що з 26.09.2020 фізична особа звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.

Тобто, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Для цього фізична особа подає:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Тобто на стадії звернення до пенсійного органу з заявою про повернення помилково сплачених коштів, обов`язковою умовою для звільнення від сплати збору є подання пакету документів, що складається із заяви; відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; даних про невикористання житлових чеків для приватизації.

За змістом частини 1 статті 4 Закону України 19.06.1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон №2482-ХІІ) житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону №2482-ХІІ кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10.06.2010 надано офіційне тлумачення частини 5 статті 5 Закону №2482-ХІІ, згідно з яким, зокрема, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Разом з цим, суд враховує, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 (зі змінами).

З наведеного слід дійти висновку, що розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є також Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.

Таким чином, отримання даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду є стандартною адміністративною послугою, яку можливо отримати в центрах надання адміністративних послуг, органах приватизації житлового майна та інших установах, зокрема в АТ «Ощадбанк».

Судом встановлено, що позивачка під час звернення до територіального органу Пенсійного фонду надала заяву про придбання житла у власність вперше, деталізовані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за позивачкою прав власності на житло та листи АТ «Державний Ощадний банк України» про відсутність відомостей щодо використання нею житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

З огляду на викладене, враховуючи викладені вище норми права та за умови надання відповідної заяви та пакету документів, згідно підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740, суд вважає, що позивачка мала легітимні очікування на вирішення питання про повернення коштів сплачених в якості збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, останній відмовив в оформленні подання про повернення коштів сплачених в якості збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна з тих підстав, що єдиного загальнодержавного реєстру або інформаційної бази не існує, а відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру прав не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013 року.

Щодо вказаної підстави для відмови в оформленні подання про повернення коштів суд зауважує, що відсутність в Україні механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплачених коштів.

Так, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincovа and Pink v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі № 819/1249/17, від 20.02.2018р. у справі №819/1730/17, від 14.02.2018р. у справі №826/23087/15, від 31.01.2018р. у справі №819/1667/17, від 30.01.2018р. у справі №819/1498/17, від 14.11.2019р. у справі №819/442/17 тощо.

Також, суд вважає за необхідне акцентувати, що відповідно до частини 3 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 був затверджений Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який визначає процедуру надання (припинення) доступу посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування чи інших визначених законом особам, адвокатам та нотаріусам до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури (далі - Порядок №1127).

Згідно із пунктом 3 Порядку №1127 доступ користувачів до Державного реєстру прав надається (припиняється) на підставі договору, укладеного з технічним адміністратором Реєстру, крім випадку надання посадовим особам державних органів автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-телекомунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Державного реєстру прав.

Доступ користувача до Державного реєстру прав на підставі договору здійснюється виключно за умови використання таким користувачем кваліфікованого електронного підпису (пункт 4 Порядку №1127).

Доступ до Державного реєстру прав за допомогою прикладного програмного інтерфейсу забезпечується технічним адміністратором Реєстру у режимі реального часу в електронному вигляді інформаційно-телекомунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до ЗУ «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» (пункт 5 Порядку №1127).

Відповідно до п.7 Порядку № 1127 надання інформації з Державного реєстру прав в електронній формі з безпосереднім доступом до Реєстру забезпечується за допомогою програмних засобів його ведення шляхом здійснення користувачем пошуку відомостей Державного реєстру прав, завантаження та перегляду в електронній формі для їх подальшого використання, зокрема друку.

Пошук відомостей Державного реєстру прав здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141.

Формування інформації з Державного реєстру прав в електронній формі здійснюється автоматично програмними засобами ведення Реєстру залежно від зазначених користувачем параметрів пошуку.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості отримати інформацію про те, чи вперше позивач придбав нерухомість, принаймні шляхом отримання відповідних відомостей у порядку, передбаченому Постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №435256382 від 14.07.2025, яка також була додана позивачем до заяви про повернення помилково сплаченого збору, вбачається, що позивачка не мала права власності на жодне житло та жодний об`єкт нерухомості.

У відповідності до частин 1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання нею квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивачки права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано, на думку суду Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не вчинило дій щодо направлення до ГУ ДКСУ в Одеській області подання про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, підсумовуючи викладене, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у даній справі є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у формуванні та наданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області подання про повернення позивачці з Державного бюджету України збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20 312, 60 грн., сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № СВ09334267/1 від 26.05.2025 та зобов`язання відповідача підготувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області про повернення позивачці збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20 312, 60 грн, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № СВ09334267/1 від 26.05.2025.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у формуванні та наданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету України збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20 312, 60 грн., сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № СВ09334267/1 від 26.05.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області підготувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20 312, 60 грн., сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № СВ09334267/1 від 26.05.2025.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області, код ЄДРПОУ 37607526, адреса: вул.Садова, будинок 1-А м. Одеса, 65001.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА