Ухвала суду № 137313262, 09.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10628/26

УХВАЛА

10 червня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника Чорноморської міської Ради Одеського району Одеської області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМАЙС ІНТЕР ГРУП» (вул. Канатна, буд. 6/3, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 44988782) до Чорноморської міської Ради Одеського району Одеської області (просп. Миру, 33, м. Чорноморськ, 68000, код ЄДРПОУ 25932851) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМАЙС ІНТЕР ГРУП» до Чорноморської міської Ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника Чорноморської міської Ради Одеського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви зазначено, що з урахуванням предмета спору (земельні спори, пов`язані з наданням земельних ділянок у користування, як правило, є складними та потребують повного судового розгляду, зокрема з дослідженням усіх обставин прийняття рішення органом влади, характеру спірних правовідносин та враховуючи той факт, що вказана справа не належить відповідно до ст. ст. 4, 257 КАС України до категорії незначної складності (малозначних справ), тому проти слухання справи за правилами спрощеного позовного провадження заперечуємо та вважає, що дана справа не може бути розглянута у спрощеному порядку та має розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Статтею 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч.3 ст.257 КАС України суд при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 ст.257 КАСУ встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Частина 4 ст.257 як і ч.4 ст.12 КАС України встановлює перелік справ які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням зазначених критеріїв, а також враховуючи те, що дана адміністративна справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (ч.4 ст.12 КАС України), ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами справи в порядку ст.262 КАС України.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому суд зауважує, що лише наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі.

В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року , заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Суд також зазначає, що наведені у клопотанні доводи представника відповідача мають загальний характер та фактично зводяться до посилання на категорію спору без наведення конкретних обставин цієї справи, які б свідчили про необхідність її розгляду за правилами загального позовного провадження. При цьому саме по собі віднесення спору до земельних правовідносин не є безумовною підставою для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, суд вважає, що підстави для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження з мотивів наведених відповідачем відсутні, а тому в задоволенні клопотання представника Чорноморської міської Ради Одеського району Одеської області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 248, 256, 257, 262 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника Чорноморської міської Ради Одеського району Одеської області про розгляд в порядку загального позовного провадження відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.К. Василяка