Рішення № 137313170, 09.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35139/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасуванні рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 16.10.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155750006690 від 01.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 до загального страхового стажу, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи в колгоспі з 01.07.1986 року по 30.11.1987 року, з 26.01.1988 р. по 27.02.1992 р.. та зобов`язати призначити пенсію за віком з 22.09.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона працювала з 01.07.1986 року по 30.11.1987 рік в колгоспі ім. Дружба, з 26.01.1988 р. по 01.10.1994 р. в колгоспі Перемога, з 1994 року до цього часу працює, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 01.08.1986 року. Як стверджує позивач, її загальний трудовий стаж становить більше 31 рік і вона має право на призначення пенсії за віком.

22.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до територіального підрозділу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак рішенням №155750006690 від 01.10.2025 року винесеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області їй було відмовлено у такому призначенні,

Позивач вважає вказану відмову формальною.

Як стверджує позивач, в сукупності наявні в неї документи, а саме трудова книжка та довідки з трудового архіву повністю підтверджують її трудову діяльність в колгоспі в певний період часу, а тому вважаю, що рішення №155750006690 від 01.10.2025 року винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає визнанню протиправним та скасуванню, з зобов`язанням повторно розглянути подану нею заяву про призначення пенсії.

Ухвалою судді від 21.10.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.

03.11.2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

04.11.2026 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач вважає вимоги, викладені у позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві вказано, що враховуючи те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії. Відповідач також зазначає, що оскільки трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції № 58, у Головного управління відсутні підстави для врахування спірних періодів до страхового стажу за трудовою книжкою.

Як стверджує Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку № 637 Позивачем під час звернення за призначенням пенсії надано не було.

Відповідач вважає, що органи Пенсійного фонду України не порушували прав, свобод та інтересів позивача, а діяли лише на підставі норм чинного законодавства України та з урахуванням наведених доводів позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

19.11.2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог Позивача та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що заяву ОСОБА_1 від 22.09.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 IV від 09.07.2003 року, було опрацьовано з дотриманням вимог постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961, за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду наданих документів страховий стаж на дату звернення становить 28 років 8 місяців 29 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи: - з 01.07.1986 по 30.11.1987, з 06.01.1988 по 27.02.1992, оскільки запис в трудовій книжці про фактично відпрацьовані вихододні та відомості щодо встановленого мінімуму трудової участі завірено не належним чином, а саме відсутні дата та номер підстав внесення за кожний рік; - згідно довідки від 13.06.2025 №95 період роботи 1988 - 1986, довідки від 19.09.2025 №157 період роботи 1988-1992, оскільки в підставі видачі даних довідок зазначено, що архівні відомості мають у Позивача скорочення по-батькові «В.». Докази приналежності цих документів Позивачеві не надано. З огляду на вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 01.10.2025 № 155750006690 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки.

У відзиві відповідач також зазначає, що Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, на свій розсуд розраховувати страховий стаж, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органів Фонду, якими останні наділені як юридичні особи публічного права. Відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушує дискрецію органів Фонду на визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позов, дослідивши обставини на які посилаються сторони, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено таке.

Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наданою до суду копією її паспорта.

З наданої до суду копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 судом, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала:

- з 01.07.1986 року по 30.11.1987 рік в колгоспі ім.Дружба;

- з 26.01.1988 р. по 01.10.1994 р. в колгоспі Перемога.

На 18 та 19 сторінках вказаної трудової книжки міститься інформація щодо кількості відпрацьованих позивачем річних мінімумів.

22.09.2025 року позивач звернулась до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивачем було додано, зокрема:

- копію архівної довідки №95 від 13.06.2025 року, яка видана комунальною установою «Трудовий архів Роздільнянської міської ради Одеської області» та в якій зазначено відомості про отриману заробітну плату ОСОБА_2 у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Перемога» у період з 1982 по 1986 роки,

- копію архівної довідки №157 від 19.09.2025 року, яка видана комунальною установою «Трудовий архів Роздільнянської міської ради Одеської області» та в якій зазначено відомості про отриману заробітну плату ОСОБА_3 у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Перемога» у період з 1988 по 1992 роки.

На підставі заяви та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області 01.10.2025 прийнято рішення № 155750006690 про відмову у призначені пенсії позивачу, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.

Страховий стаж позивача відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2025 № 155750006690 становить 28 роки 8 місяців 29 дні.

Згідно вказаного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- згідно трудової книжки колгоспника від 01.08.1986 НОМЕР_2 періоди роботи в колгоспі з 01.07.1986 по 30.11.1987, з 06.01.1988 по 27.02.1992, оскільки запис про фактично відпрацьовані вихододні та відомості щодо встановленого мінімуму трудової участі не завірено належним чином, а саме відсутні дата та номер підстав внесення за кожний рік.

- згідно довідок від 13.06.2025 №95 період роботи 1988 1986, довідки від 19.09.2025 №157 період роботи 1988-1992, оскільки в підставі видачі даних довідок зазначено, що архівні відомості мають у заявниці скорочення по-батькові «В.», що не відповідає вимогам пункту 26 Порядку №637.

У рішенні вказано, що в Акті від 01.09.2025 №1500-0902-1/6462 перевірки архівної довідки від 13.06.2025 №95 за період роботи з 01.02.1982 по 31.07.1986 не досліджено та не зазначено, що інших осіб із прізвищем ім`ям та по-батькові заявниці за первинними документами не встановлено.

Вважаючи протиправними та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155750006690 від 01.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

В ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями ст. 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачено право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно з п. 2 ст.26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Пунктом 3 статті 26 Закону №1058-IV визначено у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абз.1).

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частин першої, другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 17 вищевказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» (була чинна на час внесення спірних записів до трудової книжки позивача) трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Як вже встановлено судом, відповідно до наданої до суду копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала:

- з 01.07.1986 року по 30.11.1987 рік в колгоспі ім.Дружба;

- з 26.01.1988 р. по 01.10.1994 р. в колгоспі Перемога.

На 18 та 19 сторінках вказаної трудової книжки міститься інформація щодо кількості відпрацьованих позивачем річних мінімумів, а саме:

1986 рік 230 вихододнів при встановленому річному мінімумі 115 вихододнів;

1987 рік 230 вихододнів при встановленому річному мінімумі 203 вихододнів;

1988 рік 270 вихододнів при встановленому річному мінімумі 250 вихододнів;

1989 рік 279 вихододнів при встановленому річному мінімумі 250 вихододнів;

1990 рік 271 вихододнів при встановленому річному мінімумі 250 вихододнів;

1991 рік 287 вихододнів при встановленому річному мінімумі 250 вихододнів;

1992 рік 287 вихододнів при встановленому річному мінімумі 250 вихододнів.

Тобто, трудовою книжкою позивача підтверджено встановлені мінімуми та кількість вироблених трудоднів за 1986-1992 роки, та позивачем було виконано річний мінімум вихододнів.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Інформація про щодо кількості відпрацьованих позивачем річних мінімумів засвідчена печатками, містить інформацію щодо підстав внесення відповідних даних.

У відповідному розділі трудової книжки колгоспника позивача відсутні записи про невиконання ним мінімуму трудової участі.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Положень № 310 відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано.

Поряд з цим, у постанові від 21.02.2018 у справ № 687/975/17 Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155750006690 від 01.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи похідні вимоги позивача суд виходить з такого.

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Приписами абз. 1 п. 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, … для здійснення виплати пенсії.

Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Донецькій області, рішенням якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ в Донецькій області

Аналогічні висновки щодо визначення органу, який має розглянути заяву викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23, від 07 травня 2024 року справа №460/38580/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при розгляді справи не довело суду правомірність прийнятого рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 до загального страхового стажу, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи в колгоспі з 01.07.1986 року по 30.11.1987 року, з 26.01.1988 р. по 27.02.1992 р. та призначити пенсію за віком з 22.09.2025 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 2422,40 грн судового збору.

Сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання до суду даного позову складає 1211,20 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасуванні рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155750006690 від 01.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 до загального страхового стажу, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи в колгоспі з 01.07.1986 року по 30.11.1987 року, з 26.01.1988 р. по 27.02.1992 р. та призначити пенсію за віком з 22.09.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул.Генерала Батюка, 8, м.Словянськ, Донецька обл., 84100, код ЄДРПОУ 13486010).

Суддя O.A. Вовченко