Рішення № 137313066, 10.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 р. № 400/14077/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008

провизнання протиправним та скасування рішення від 19.11.2025 року № 262540018484; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві області (далі - відповідач 1), та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 2), в якому позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.11.2025 №262540018485 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.1975 по 15.07.1976, з 04.10.1977 по 28.02.1978, з 23.03.1978 по 15.10.1978, з 25.08.1988 по 19.06.1997, з 05.07.1997 по 29.08.2000 та призначенні Позивачу пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, починаючи з 11.11.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1975 по 15.07.1976, з 04.10.1977 по 28.02.1978, з 23.03.1978 по 15.10.1978, з 25.08.1988 по 19.06.1997, з 05.07.1997 по 29.08.2000 та призначити й виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, починаючи з 11.11.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області йому було відмовлено в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що в нього відсутній необхідний страховий стаж. Такого висновку орган Пенсійного фонду України дійшов оскільки до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності за трудовою книжкою позивача, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог законодавства України. Також, відповідачем 2 встановлено недоліки документів про освіту позивача, які є перешкодою для зарахування періоду навчання до трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком. Позивач, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначає що на нього не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відтак позивач вважає відмову Пенсійного фонду протиправною, просить позов задовольнити.

05.01.2026 суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановив сторонами строк для подання заяв по суті.

29.01.2026 на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії встановлено, що до страхового стажу не підлягають зарахуванню періоди роботи, згідно трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, на титульному аркуші не зазначено повну дата народження заявника, відсутні назви підприємства в записах про прийняття на роботу, запис про роботу передує даті заповнення трудової книжки. Відповідач 2 стверджує, що спірне рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позову як безпідставному.

Відповідач 1 проти позову не заперечив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не є спірним, що 11.11.2025 року позивач звернувся з заявою для призначення пенсії за віком.

З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 2.

Розглянувши подані заявником документи відповідач 2 19.11.2025 прийняв рішення № №262540018485 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

До загального страхового стажу не враховано періоди:

- навчання з 01.09.1975 по 15.07.1976, згідно з атестатом №6707 від 15.07.1976, оскільки зазначено по батькові ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним заявника ОСОБА_3 ;

- навчання з 04.10.1977 по 28.02.1978, згідно з свідоцтвом №000257 від 06.03.1978, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність;

- роботи протягом березня 1978 року серпня 2000 року, згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 23.01.1979, оскільки на титульному аркуші не зазначено повну дата народження заявника (наявний тільки рік 1959).

- з 23.03.1978 по 15.10.1978, оскільки запис про роботу передує даті заповнення трудової книжки;

- з 25.08.1988 по 19.06.1997, оскільки відсутня назва підприємства в запису про прийняття, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства неіснуючої на той час держави (УРСР);

- з 05.07.1997 по 29.08.2000, оскільки відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Крім того, в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про трудові відносини.

До стажу позивача включено період проходження військової строкової служби з 04.05.1979 по 27.06.1981, згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 04.05.1979 та за наявними даними реєстру застрахованих осіб. За розрахунком відповідача 2 стаж позивача становить 05 років 05 місяців 10 днів.

Вважаючи неправомірною відмову відповідача 2 у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття відповідачем 2 спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058), Законом України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).

Згідно частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача 2 від 19.11.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Що стосується незарахування до стажу позивача періодів навчання, суд зазначає таке.

Відповідно до атестату № 6707 від 15.07.1976 в період з 01.09.1975 по 15.07.1976 ОСОБА_1 проходив навчання в професійно-технічному училищі № 15 м. Києва. Відповідач 2 звернув увагу на те, що по-батькові позивача в дипломі не відповідає даним паспорту: « ОСОБА_3 ». Проте, оскільки інші дані щодо позивача (прізвище, ім`я) збігаються в атестаті і паспорті, суд знаходить підстави вважати, що різниця в написанні по-батькові обумовлена орфографічною помилкою.

При цьому, відповідно до пункту 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З огляду на положення наведених норм, до страхового стажу зараховуються періоди навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, які підтверджені дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, період навчання позивача в ПТУ № 15 м. Києва з 01.09.1975 по 15.07.1976 підлягає зарахуванню до загального стажу.

Також, відповідачем не зараховано до стажу період навчання позивача в Центральному автоучбовому комбінаті Міністерства автомобільного транспорту з 04.10.1977 року по 28.02.2028. Відповідач 2 вказав, що оскільки видане свідоцтво № 000257 від 06.03.1978 про навчання за програмою водія транспортного засобу не містить інформації про присвоєння відповідної кваліфікації чи про здобуту спеціальність, для зарахування до страхового стажу періоду з 04.10.1977 року по 28.02.2028 немає підстав.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині, суд враховує, що згідно із пунктом "д" частини третьої статі 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 цього Закону визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Статтями 15, 16 цього ж Закону передбачено, що випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійної (професійно-технічної) освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст".

Випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який здобув повну загальну середню освіту, видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

Особі, яка опанувала курс професійного (професійно-технічного) навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Випускнику вищого професійного училища та центру професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно кваліфікацію "молодший спеціаліст", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

На момент проходження позивачем курсів водіїв діяв Закон Урср "Про народну освіту" від 01 жовтня 1974 року.

Статтями 42, 47, 48 Закону України «Про народну освіту» встановлювалося, що професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.

До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни срср, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.

Для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

Підприємства, установи та організації створюють необхідні умови і навчально-виробничу базу для проведення теоретичного і практичного навчання при підготовці і підвищенні кваліфікації робітників безпосередньо на виробництві.

Особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою.

Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою.

Відповідно до Основ законодавства срср і союзних республік про народну освіту виробничі розряди, класи, категорії, присвоєні особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, є обов`язковими для всіх підприємств, установ та організацій срср.

Особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.

З огляду на те, що свідоцтво Центрального автоучбового комбінату Міністерства автомобільного транспорту НОМЕР_3 від 06.03.1978 не містить записів про денну форму (підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві), здобуту позивачем спеціальність, присвоєння розряду, класу або категорії, відсутні підстави для зарахування періоду проходження позивачем курсів водія до страхового стажу.

Таким чином, відповідач 2 дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу.

В обґрунтування спірного рішення в частині незарахування до загального стажу періодів роботи за трудовою книжкою, відповідачем 2 зазначено про те, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 відсутні відомості про день і місяць народження.

В матеріалах справи є копія трудової книжки серія НОМЕР_4 від 23.01.1979. На титульному аркуші цієї трудової книжки зазначено: "дата рождения - 1959 г"

В паспорті позивача, копію якого додано до матеріалів справи зазначена дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, дійсно в трудовій книжці не зазначено день і місяць народження: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В зв`язку з цим, відповідач 2 виключив з періодів роботи, які дають право на призначення пенсії за віком, періоди роботи позивача з березня 1978 року по серпень 2000 року

Щодо незазначення в трудовій дня і місяця народження позивача суд наголошує, що відсутність цих даних хоча і є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162), проте не позбавляє можливості ідентифікувати особу, якій належить ця трудова книжка, як позивача.

Що стосується інших недоліків трудової книжки, зокрема, відсутності назви підприємств в записах № 20, № 22 про прийняття позивача на роботу, то суд звертає увагу, що записи про звільнення з роботи (№ 21, 23 відповідно) завірені печатками підприємств, на яких працював позивач в спірні періоди. Отже, орган Пенсійного фонду міг встановити їх назву, не дивлячись на недоліки записів про прийняття на роботи.

Також, на думку суду, не може бути належною підставою для невключення до стажу позивача періоду роботи з 23.03.1978 по 15.10.1978 з тих мотивів, що трудову книжку заповнено лише 23.01.1979. Суд зазначає, що внесення записів до трудової книжки пізніше могло бути обумовлено низкою об`єктивних причин і не є порушенням як таким, оскільки самі записи є чіткими, логічними, не містять виправлень, або інших дефектів, а тому не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.

Крім того, суд враховує, що на момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією №162.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Також, п. 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу Відомості про робот " у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з п. 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звертався до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що в даному випадку, відповідачем 2 при прийнятті рішення від 19.11.2025 про відмову у зарахуванні до загального стажу певних періодів роботи та у призначенні пенсії позивачу, не було досліджено належним чином обставини, пов`язані з роботою у ці періоди.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).

Під час судового розгляду встановлено, що відповідачем 2 не дотримані державні гарантії реалізації позивачем своїх прав, передбачених Законом №1058-V.

В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача.

Відтак, суд вважає, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на викладені висновки суду щодо періодів роботи, які підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, такими є : період навчання з 01.09.1975 по 15.07.1976, періоди роботи згідно з трудовою книжкою позивача, а саме: з 23.03.1978 по 23.08.2000.

Відповідачем 2 в спірному рішенні від 19.11.2025 і у відзиві чітко зазначено, що робота в період з березня 1978 року по серпень 2000 року до стажу не зарахована.

Водночас, в позовній заяві позивач просить зарахувати періоди за трудовою книжкою: 01.09.1975 по 15.07.1976, з 04.10.1977 по 28.02.1978, з 23.03.1978 по 15.10.1978, з 25.08.1988 по 19.06.1997, з 05.07.1997 по 29.08.2000.

Отже, задоволення позову в межах заявлених вимог не поновить права позивача

За таких обставин, суд, користуючись повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов`язати орган Пенсійного фонду України зарахувати до стажу позивача період роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 з 23.03.1978 по 29.08.2000.

Обираючи спосіб захисту права, суд також дійшов висновку про зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 11.11.2025, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, є належним способом захисту порушеного права.

При цьому, суд не знаходить підстав для перебирання на себе дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України і зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань органу Пенсійного фонду України, яке прийняв оскаржуване рішення (відповідач 2) в частині , а саме в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 ЄДРПОУ 42098368) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.11.2025 №262540018485 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1975 по 15.07.1976, періоди роботи, відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , здійснених в період з 23.03.1978 по 29.08.2000.

4.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2025 про призначення пенсії за віком.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 коп) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко