Ухвала суду № 137312902, 11.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11328/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

11 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства САНАТОРІЙ МОРШИНКУРОРТ ПРАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

Дочірнє підприємство САНАТОРІЙ МОРШИНКУРОРТ ПРАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 23 квітня 2026 року №2143-ПП Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП САНАТОРІЙ МОРШИНКУРОРТ ПРАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ із змінами та доповненнями, що внесені наказом №2428-ПП від 08 травня 2026 року Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 №2143-ПП.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

09.06.2026 представник позивача подав заяву про забезпечення позову (вхід. №49350), в якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом:

шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 23 квітня 2026 року №2143-ПП Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП САНАТОРІЙ МОРШИНКУРОРТ ПРАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ із змінами та доповненнями, що внесені наказом №2428-ПП від 08 травня 2026 року Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 №2143-ПП як акта індивідуальної дії до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду адміністративного позову;

зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на проведення документальної планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства САНАТОРІЙ МОРШИНКУРОРТ ПРАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 23 квітня 2026 року № 2143-ПП Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП САНАТОРІЙ МОРШИНКУРОРТ ПРАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ (ЄДРПОУ 02649905) із змінами та доповненнями, що внесені наказом №2428-ПП від 08 травня 2026 року Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 №2143-ПП, у тому числі від направлення посадових осіб для допуску до перевірки, від запитування первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку щодо предмета зазначеного наказу, від оформлення направлень на проведення перевірки, акта перевірки, податкових повідомлень-рішень, інших розпорядчих документів, які можуть бути ухвалені на виконання цього наказу.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що в оскаржуваному наказі відсутня мотивація та числові критерії ризиковості платника; оцінка ризиковості незаконно здійснювалася в межах експериментального проекту; визначений період контролю (понад 6 років щодо податків та понад 15 років щодо ЄСВ) за тривалості перевірки 20 днів є непропорційним і позбавляє платника можливості надати документи; а в самому наказі допущено грубу помилку в найменуванні позивача (Морішинкурорт).

Також заявник вказує, що дата початку перевірки призначена на 15.06.2026, а згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, допуск посадових осіб до перевірки призведе до вичерпання дії наказу, що унеможливить подальший ефективний судовий захист прав позивача.

Натомість, у разі проведення спірної перевірки та ймовірного формування відповідачем негативних висновків щодо діяльності позивача, судовий захист прав та законних інтересів Дочірнього підприємства САНАТОРІЙ МОРШИНКУРОРТ ПРАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ, може бути істотно ускладнений або унеможливлений, оскільки зумовлять прийняття нових індивідуальних рішень, які потребуватимуть окремого оскарження в судовому порядку. Відтак невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим ефективний судовий захист прав позивача та вирішення спору щодо правомірності оскаржуваного наказу.

Розглянувши подану заяву представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини 2 названої правової норми забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами ч. 2 ст. 151 КАС передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5 та 6 статті 154 КАС залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З правового аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, установити, чи існує хоча б одна з названих підстав.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З матеріалів справи убачається, що предметом розгляду у межах цієї справи є правомірність наказу ГУ ДПС у Львівській області від 23.04.2026 №2143-ПП Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП САНАТОРІЙ МОРШИНКУРОРТ ПРАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ із змінами та доповненнями, що внесені наказом №2428-ПП від 08 травня 2026 року Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 23.04.2026 №2143-ПП.

Суд зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08 травня 2025 року у справі №380/14124/24, від 22 січня 2025 року у справі № 380/14216/24 та від 27 лютого 2025 року у справі №420/17645/24.

У постанові від 08 червня 2023 року у справі №160/1140/23 Верховний Суд також звертав увагу, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не настали взагалі, і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу, дійсно, може убезпечити позивача від понесення ним майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень рішень, прийнятих за результатами перевірки). Проте варто врахувати, що такі обставини не визначені нормами статті 150 КАС, як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.

Суд наголошує, що саме лише проведення податкової перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність платника податків, а є реалізацією функцій контролю органів в межах визначених законом повноважень; у разі ж виявлення у ході чи за наслідками такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у суді, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки.

Окрім того, суд наголошує, що, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Такий підхід підтверджується послідовною практикою Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постановами від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, від 14 січня 2021 року у справі №804/388/16, від 03 червня 2021 року у справі № 822/1660/18, від 08 грудня 2021 року у справі №826/16212/18, від 25 січня 2022 року у справі №520/845/2020 та від 25 листопада 2022 року у справі №640/5640/19.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19, від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Суд зауважує, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує заяву про забезпечення позову, суд указує, що ним не надано до суду доказів на підтвердження існування загрози або імовірності такої загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення або невиконання рішення суду.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що до заяви про забезпечення позову не додані беззаперечні докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів заявник, а також, що захист прав, свобод та інтересів такого буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на викладене, суд вважає доводи, наведені в заяві про забезпечення позову на обґрунтування необхідності забезпечення позову, не є переконливими для цілей забезпечення позову та не підтверджені відповідними доказами, а тому такі суд не бере до уваги.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС, відтак відсутні правові підстави для задоволення вказаної заяви.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 154, 241-243, 248, 294 КАС України, суд

постановив :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гулкевич І.З.