Рішення № 137312857, 11.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23744/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визначення митної вартості товарів №UA209000/2025/900558/2 від 07.10.2025 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.10.2025 року №UA209170/2025/064393.

Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод 2ґ (ст.64 МКУ). Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900558/2 від 07.10.2025 року та похідна від нього картка відмови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод визначення митної вартості товару. У випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, митний орган може витребувати додаткові документи. У спірному випадку подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи. Зокрема, відповідно до п.4 контракту оплата товару здійснюється у два етапи з моменту виставлення продавцем рахунку-проформи, однак рахунок-проформа до митного оформлення не поданий; у графі «країна призначення», «країна торгівлі» митної декларації країни експорту від 11.08.2025 №310120250516440488 вказано POLAND, що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції; у графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документу 177LNCNCN8G991A, який до митного оформлення не подано; платіжна інструкція в іноземній валюті від 02.07.2025 №32 не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, у графі «призначення платежу» зазначений лише номер контракту, а сума платежу відрізняється від суми в інвойсі. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 08.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогурт Захід» (місцезнаходження: вул.Сагайдачного, 78, с.Стрілки, Самбірський р-н, Львівська обл., 82092; код ЄДРПОУ: 44855315) зареєстроване як юридична особа.

27.06.2025 року між компанією Ningbo Sunshine Grand International Trading Co., LTD (Продавець) та ТОВ «Єврогурт Захід» (Покупець) укладено контракт №2025NE01 (далі Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець купити товари за найменуванням, кількістю і ціною, вказаною в рахунках-фактурах та/або інвойсах, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.2.2 Контракту базис поставки товару встановлений на умовах CIF Gdansk згідно із законодавством України з правилами Incoterms 2010, якщо інші умови поставки товару не вказано у відповідних рахунках-фактурах та/або інвойсах до контракту.

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що вартість одиниці товару визначається сторонами та зазначається в рахунках-фактурах. Згідно п.3.5 Контракту ціна на товар включає в себе вартість завантаження товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки, маркування тощо, не включаючи податки та мито на території України.

Відповідно до п.4.1 Контракту оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок у такому порядку: 1-й етап 30% передоплата протягом 15 календарних днів з моменту виставлення Продавцем проформи-рахунку; 2-й етап оплата 70% вартості товару повинна бути здійснена Покупцем до прибуття товару в порт завантаження.

02.07.2025 року позивачем згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №32 сплачено на банківський рахунок Продавця кошти в сумі 25710,00 дол.США з призначенням платежу «PRPMNT FOR Garden furniture and accessories CNTR N 2025NE01 DD 27.06.2025, POL:CN, POD:UA».

05.08.2025 року Продавець відвантажив на адресу Покупця товар теплиці в кількості та асортименті на загальну суму 26050,00 дол.США відповідно до комерційного інвойсу №2025SE06-1 від 05.08.2025 року.

06.10.2025 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170085862U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а саме: « 1. Збірна теплиця з чорних металів з поліетиленовим покриттям. Теплиця садова, розмір 8х3х2 М 100шт. Теплиця садова, розмір 10х3х2 М 100шт. Теплиця садова, розмір 12х3х2 М 100шт. Теплиця садова, розмір 3х2х2 М 10шт. Теплиця садова, розмір 4х2,5х2 М 20шт. Теплиця садова, розмір 6х3х2 М 20шт.». Країна виробництва CN (Китай), виробник Ningbo Sunshine Grand International Trading Co., LTD.

Умови поставки FOB CN Ningbo (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) у розмірі 26050,00 дол.США (графа 22 декларації).

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №25UA209170085862U7 від 06.10.2025 року в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості було надано наступні документи: специфікацію №01 від 05.08.2025 року до контракту №2025NE01 від 27.06.2025 року; комерційний інвойс №2025SE06-1 від 05.08.2025 року; пакувальний лист від 05.08.2025 року; CMR №7447 від 03.10.2025 року; експортну декларацію MRN 25PL322080NSU5M6K2 від 01.10.2025 року; коносамент №ZH250800151 від 14.08.2025 року; рахунок на оплату №70130 від 30.09.2025 року; рахунок на оплату №70428 від 03.10.2025 року; рахунок-фактуру №52/25 від 06.10.2025 року; довідку від 06.10.2025 року; довідку про транспортні витрати №12175 від 03.10.2025 року.

Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення, у якому з посиланням на ст.53 МК України запропонувала надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи (якщо здійснювалося страхування); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу декларантом додатково подано: контракт №2025NE01 від 27.06.2025 року; договір №2259-Т/25 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 13.08.2025 року; договір-заявку №448555315-29/09/2025 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.09.2025 року; заявки про надання транспортно-експедиторських послуг №1 від 29.09.2025 року та №2 від 29.09.2025 року; платіжну інструкцію №32 від 02.07.2025 року; акт звірки взаєморозрахунків від 07.10.2025 року по контракту №2025NE01 від 27.06.2025 року; експортну декларацію країни відправлення №310120250516440488 від 11.08.2025 року.

За результатами розгляду митної декларації №25UA209170085862U7 від 06.10.2025 року та доданих до неї документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900558/2 від 07.10.2025 року і склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064393 від 07.10.2025 року.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900558/2 від 07.10.2025 року Львівська митниця зазначила:

«В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне: Відповідно до п.4 Контракту від 27.06.2025 №2025NE01 оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в два етапи з моменту виставлення Продавцем проформи-рахунку. Проте, до митного оформлення такий рахунок-проформа не подано. У гр. «країна призначення», «країна торгівлі» митної декларації країни експорту від 11.08.2025 №310120250516440488 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Окрім того, в графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документу 177LNCNCN8G991A, який до митного оформлення не подано. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 02.07.2025 року №32 яка не може бути взята до уваги, оскільки: не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком; окрім того в графі «призначення платежу» зазначений лише номер контракту. Крім того сума платежу в платіжці відрізняється від суми в інвойсі. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. На вимогу митного органу декларантом подано контракт, платіжну інструкцію, заявку на перевезення, експортну декларацію, акт звірки взаєморозрахунків, договір на перевезення. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій третій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару №1 "теплиці", оформленого за МД №UA209170/2025/63058 від 21.07.2025 р. Скоригована митна вартість склала 3,09 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

Не погоджуючись із прийнятим Львівською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900558/2 від 07.10.2025 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064393 від 07.10.2025 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в комерційному інвойсі №2025SE06-1 від 05.08.2025 року на суму 26050,00 дол.США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209170085862U7 від 06.10.2025 року документи, визначені ч.2 ст.53 МК України та зазначені у графі 44 митної декларації, а саме: специфікацію №01 від 05.08.2025 року, комерційний інвойс №2025SE06-1 від 05.08.2025 року, пакувальний лист від 05.08.2025 року, CMR №7447 від 03.10.2025 року, експортну декларацію MRN 25PL322080NSU5M6K2 від 01.10.2025 року, коносамент №ZH250800151 від 14.08.2025 року, рахунок на оплату №70130 від 30.09.2025 року, рахунок на оплату №70428 від 03.10.2025 року, рахунок-фактуру №52/25 від 06.10.2025 року, довідку від 06.10.2025 року, довідку про транспортні витрати №12175 від 03.10.2025 року. На вимогу митного органу декларантом додатково надано: контракт №2025NE01 від 27.06.2025 року, договір №2259-Т/25 від 13.08.2025 року, договір-заявку №448555315-29/09/2025 від 29.09.2025 року, заявки про надання транспортно-експедиторських послуг №1 та №2 від 29.09.2025 року, платіжну інструкцію №32 від 02.07.2025 року, акт звірки взаєморозрахунків від 07.10.2025 року, експортну декларацію країни відправлення №310120250516440488 від 11.08.2025 року.

Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Стосовно посилань відповідача на неподання декларантом рахунку-проформи.

Згідно п.3 ч.2 ст.53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

У цій справі задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу, що підтверджується укладеним між сторонами контрактом №2025NE01 від 27.06.2025 року та поданим до митного оформлення комерційним інвойсом №2025SE06-1 від 05.08.2025 року. Отже, документом, який у спірних правовідносинах підтверджує митну вартість товарів за п.3 ч.2 ст.53 МК України, є саме комерційний інвойс, а не рахунок-проформа.

Проформа-інвойс є попереднім комерційним документом, який містить відомості про ціну товару та може бути виписаний на продукцію, що ще не відвантажена, для узгодження основних характеристик та умов поставки. Остаточні дані щодо кількості та вартості товару фіксуються у комерційному інвойсі, який супроводжує вантаж. Зазначене узгоджується з п.3.4 контракту, де передбачено, що ціни за одиницю товару повинні погоджуватись сторонами в рахунках-фактурах та/або інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №810/692/17.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі №804/15600/15, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей; такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів. При цьому Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

З огляду на надання відповідачу комерційного інвойсу №2025SE06-1 від 05.08.2025 року, контракту №2025NE01 від 27.06.2025 року, специфікації №01 від 05.08.2025 року, а також з огляду на те, що задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу, у відповідача не було підстав для витребування та оцінки рахунку-проформи.

Стосовно посилань відповідача на те, що у графах «країна призначення», «країна торгівлі» митної декларації країни експорту від 11.08.2025 №310120250516440488 вказано POLAND, що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції.

Згідно п.2.2 контракту №2025NE01 від 27.06.2025 року базис поставки товару встановлений на умовах CIF Gdansk згідно правил Incoterms 2010, якщо інші умови поставки товару не вказано у відповідних рахунках-фактурах та/або інвойсах до контракту. Зі змісту поданих декларантом документів вбачається, що транспортування товару здійснювалося у два етапи: морське перевезення з порту Ningbo (Китай) до порту Ґданськ (Польща), а потім автомобільне перевезення з порту Ґданськ до місця призначення в Україні. Відтак зазначення Польщі у графі «країна торгівлі» митної декларації країни експорту узгоджується з фактичним маршрутом транспортування товару і не свідчить про невідповідність умовам зовнішньоекономічної операції.

Окрім того, розбіжність між графами «торгова країна» та «країна призначення» митної декларації країни експорту не впливає на відсутність всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, оскільки декларантом до митного оформлення надано транспортні (перевізні) документи, які визначали та підтверджували маршрут перевезення Китай Україна та вартість перевезення за цим маршрутом, а саме: коносамент №ZH250800151 від 14.08.2025 року, CMR №7447 від 03.10.2025 року, рахунки на оплату №70130 від 30.09.2025 року та №70428 від 03.10.2025 року, рахунок-фактуру №52/25 від 06.10.2025 року, довідку про транспортні витрати №12175 від 03.10.2025 року, договір №2259-Т/25 від 13.08.2025 року, договір-заявку №448555315-29/09/2025 від 29.09.2025 року, заявки про надання транспортно-експедиторських послуг №1 та №2 від 29.09.2025 року.

Зі змісту рахунків на оплату №70130 від 30.09.2025 року та №70428 від 03.10.2025 року вбачається, що загальна вартість послуг у межах поставки включала перевезення морським транспортом, вантажно-розвантажувальні роботи та плату експедитору за маршрутом Ningbo Gdansk. Рахунок-фактура №52/25 від 06.10.2025 року підтверджує вартість перевезення за маршрутом Gdansk МП Гребенне-Рава Руська.

Стосовно посилання відповідача на те, що у графі «номер накладної (дорожнього листа)» міститься номер документу 177LNCNCN8G991A, який до митного оформлення не подано, суд зазначає, що ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання дорожнього листа в якості документа, що підтверджує митну вартість товарів. Окрім того, як видно з матеріалів справи, посилання на номер 177LNCNCN8G991A міститься в коносаменті №ZH250800151 від 14.08.2025 року, поданому декларантом до митного оформлення.

Здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, митний орган повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність/відсутність дорожнього листа впливає на визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17.

Стосовно посилань відповідача на те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 02.07.2025 року №32 не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, у графі «призначення платежу» зазначений лише номер контракту, а сума платежу в платіжці відрізняється від суми в інвойсі.

Згідно з Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені цим Положенням.

Як видно з матеріалів справи, подана декларантом до митного оформлення платіжна інструкція в іноземній валюті №32 від 02.07.2025 року на суму 25710,00 дол.США містить усі необхідні реквізити, передбачені Положенням №216, зокрема найменування платника і отримувача, реквізити банків платника і отримувача (включаючи SWIFT-коди), суму, валюту, призначення платежу, дату складання. Платіжна інструкція містить відмітку про її підписання з використанням електронного підпису директора ТОВ «Єврогурт Захід» Волянського В.М. Відповідно до законодавства України про електронні документи та електронні довірчі послуги електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, а тому посилання відповідача на відсутність на платіжній інструкції власноручного підпису є необґрунтованими.

Стосовно зазначення у графі «призначення платежу» лише номера контракту, суд вказує, що платіжна інструкція №32 від 02.07.2025 року у графі «Remittance Information» містить запис «PRPMNT FOR Garden furniture and accessories CNTR N 2025NE01 DD 27.06.2025, POL:CN, POD:UA», який вказує на призначення платежу як попередньої оплати за товар за конкретним контрактом №2025NE01 від 27.06.2025 року.

Щодо розбіжності між сумою, зазначеною у платіжній інструкції №32 від 02.07.2025 року (25710,00 дол.США), та сумою в комерційному інвойсі №2025SE06-1 від 05.08.2025 року (26050,00 дол.США), суд зазначає, що така розбіжність зумовлена двоетапним порядком оплати, передбаченим п.4.1 контракту №2025NE01 від 27.06.2025 року (30% передоплата та 70% оплата перед прибуттям товару в порт завантаження). Платіжна інструкція №32 від 02.07.2025 року оформлена на підставі попередньо узгоджених сторонами умов попередньої оплати, а кінцева кількість товару та його вартість надалі коригувалися відповідно до комерційного інвойсу. Подальше виконання сторонами зобов`язань за контрактом підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 07.10.2025 року, з якого вбачається, що комерційний інвойс №2025SE06-1 від 05.08.2025 року оплачений ТОВ «Єврогурт Захід» у повному обсязі.

Окрім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21.

Також у постанові від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, посилання відповідача на недоліки платіжної інструкції №32 від 02.07.2025 року як на підставу для коригування митної вартості є необґрунтованими.

Стосовно посилань відповідача на ненадання декларантом висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару.

Зазначений документ передбачений п.8 ч.3 ст.53 МК України та подається на письмову вимогу митного органу за наявності лише у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Як уже встановлено судом, подані декларантом до митного оформлення документи у сукупності містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідач не зазначив, які саме складові митної вартості залишилися непідтвердженими та яким чином висновок експертної організації міг би усунути сумніви митного органу. За таких обставин вимога відповідача про надання висновку експертної організації є необґрунтованою.

Аналогічне правозастосування викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №460/2674/20.

Стосовно посилань відповідача на те, що заявлена митна вартість ввезеного товару є нижчою від митної вартості подібного товару, оформленого за митною декларацією №UA209170/2025/63058 від 21.07.2025 року, суд враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено, серед іншого, Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У п.2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено, чи за такими ж товаросупровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Стосовно посилань відповідача на те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 року у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Втім, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900558/2 від 07.10.2025 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064393 від 07.10.2025 року, суд зазначає, що картка відмови є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому за умови визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів картка відмови підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №820/3979/17.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 5101,16 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 6656,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» на підставі договору про надання правової допомоги №25/14 від 17.03.2025 року та додаткової угоди №8 від 17.11.2025 року до цього договору.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №8 від 17.11.2025 року вартість послуг за ведення справи у судових органах становить 10000,00 грн. Остаточна вартість послуг визначається сторонами в акті приймання-передачі наданої правової допомоги.

Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2026 року. Відповідно до цього акта, витрати на правничу допомогу адвоката становлять 6656,00 грн та включають: зібрання у клієнта документів та їх аналіз 1 год 1814,00 грн; підготовка позовної заяви 3 год 4842,00 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого зазначено, що заявлений розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є повністю співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є частково завищеним.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними. Більше того, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Виокремлення в самостійну послугу збору документів та їх аналізу поряд із підготовкою позовної заяви фактично призводить до подвійної оплати, оскільки опрацювання документів є невід`ємною частиною процесу підготовки позовної заяви.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 6656,00 грн є частково необґрунтованою. З урахуванням критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2025/900558/2 від 07.10.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064393 від 07.10.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогурт Захід» (місцезнаходження: вул.Сагайдачного, 78, с.Стрілки, Самбірський р-н, Львівська обл., 82092; код ЄДРПОУ: 44855315) судовий збір у сумі 5101 (п`ять тисяч сто одна) гривня 16 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.