Рішення № 137312840, 11.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/20619/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 06.10.2025 року №UA209000/2025/900550/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2025 року №UA209170/2025/064381;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 07.10.2025 року №UA209000/2025/900554/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.10.2025 року №UA209170/2025/064390;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 07.10.2025 року №UA209000/2025/900555/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.10.2025 року №UA209170/2025/064389;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 06.10.2025 року №UA209000/2025/900551/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.10.2025 №UA209170/2025/064382.

Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод 2ґ (ст.64 МКУ). Позивач не погоджується із зазначеними в рішеннях про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що оскаржувані рішення є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Звертає увагу на те, що рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтувань щодо застосування резервного методу, зокрема пояснень щодо коригувань на обсяг партії, умов поставки, комерційних умов, а використана як джерело інформація з митної декларації №25UA100100443969U0 від 09.09.2025 не є релевантною з огляду на відмінність характеристик товарів, ваги нетто, фактурної вартості та виду транспорту. Зазначає, що відповідач, маючи в розпорядженні інформацію про митні оформлення схожих товарів, проте застосував резервний метод, чим порушив послідовність застосування методів визначення митної вартості, передбачену ст.57 МК України.

Ухвалою судді від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 11.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (місцезнаходження: вул.Куренівська, 16А, м.Київ, 04073; код ЄДРПОУ: 44721189) зареєстроване як юридична особа.

04.03.2024 року між ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА», як покупцем, та HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD. (Китайська Народна Республіка), як продавцем, укладено Контракт №04-03/24-ТА (далі Контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари (фітинги для труб) на умовах поставки FOB Xingang.

20.02.2025 року між сторонами складено рахунок-проформу №UKR25220 на загальну суму 59499,37 дол.США.

На виконання умов Контракту 08.07.2025 року продавцем виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №UKR25220 на суму 59499,37 дол.США, а також чотири рахунки-фактури на окремі партії товару: №UKR25220/1 від 08.07.2025 на суму 14587,16 дол.США; №UKR25220/2 від 08.07.2025 на суму 16626,94 дол.США; №UKR25220/3 від 08.07.2025 на суму 14690,14 дол.США; №UKR25220/4 від 08.07.2025 на суму 13595,13 дол.США.

Оплата товару здійснена двома платежами. Згідно з платіжною інструкцією №17 від 27.02.2025 року на банківський рахунок продавця перераховано 17849,81 дол.США, що підтверджується також повідомленням SWIFT від 27.02.2025. Згідно з платіжною інструкцією №64 від 11.09.2025 року на банківський рахунок продавця перераховано 41649,56 дол.США, що підтверджується повідомленням SWIFT від 11.09.2025. Загальна сума здійснених платежів становить 59499,37 дол.США та відповідає сумі, зазначеній у рахунку-проформі та рахунку-фактурі.

На підставі Контракту №04-03/24-ТА від 04.03.2024 року та комерційних інвойсів від 08.07.2025 року позивач ввіз на митну територію України товар фітинги для труб для зварювання встик, з найбільшим зовнішнім діаметром не більш як 609,6мм, торговельної марки MINHAI, виробництва HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD., країна виробництва: Китайська Народна Республіка.

06.10.2025 року декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170085630U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар вартістю 14587,16 дол.США за рахунком-фактурою №UKR25220/1 від 08.07.2025. Митну вартість товару визначено за основним методом за ціною контракту.

06.10.2025 року декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170085631U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар вартістю 13595,13 дол.США за рахунком-фактурою №UKR25220/4 від 08.07.2025. Митну вартість товару визначено за основним методом за ціною контракту.

07.10.2025 року декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170086156U1, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар вартістю 16626,94 дол.США за рахунком-фактурою №UKR25220/2 від 08.07.2025. Митну вартість товару визначено за основним методом за ціною контракту.

07.10.2025 року декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170086158U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар вартістю 14690,14 дол.США за рахунком-фактурою №UKR25220/3 від 08.07.2025. Митну вартість товару визначено за основним методом за ціною контракту.

Одночасно декларантом до митного контролю разом із вказаними митними деклараціями було надано документи, зазначені у графі 44 митних декларацій, а саме: пакувальні листи, рахунки-проформу та рахунки-фактури, коносамент, автотранспортні накладні (CMR), сертифікат про походження товару, комерційну пропозицію, банківські платіжні документи (SWIFT та платіжні інструкції), рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг, довідки про транспортні витрати, прейскурант (прайс-лист), висновок ДП «Держзовнішінформ» про вартісні характеристики товару №03-3/669 від 12.09.2025, розрахунок ціни (калькуляцію), зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, договори транспортно-експедиторського обслуговування, перевезення та логістики, заявки на перевезення, експортну митну декларацію країни-відправлення №020220250000747053 від 12.07.2025.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.

У свою чергу, декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

06.10.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900550/2, за яким митна вартість товару скоригована до 52283,73 дол.США із застосуванням резервного методу (ст.64 МК України). Цього ж дня прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA209170/2025/064381.

06.10.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900551/2, за яким митна вартість товару скоригована до 50053,24 дол.США із застосуванням резервного методу. Цього ж дня прийнято картку відмови №UA209170/2025/064382.

07.10.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900554/2, за яким митна вартість товару скоригована до 58309,35 дол.США із застосуванням резервного методу. Цього ж дня прийнято картку відмови №UA209170/2025/064390.

07.10.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900555/2, за яким митна вартість товару скоригована до 51342,33 дол.США із застосуванням резервного методу. Цього ж дня прийнято картку відмови №UA209170/2025/064389.

У графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено наступні підстави для коригування: надані до митного оформлення комерційні рахунки (інвойси) №UKR25220/1, №UKR25220/2, №UKR25220/3, №UKR25220/4 від 08.07.2025 підписані лише стороною Продавця та не містять підпису та печатки Покупця, а тому не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості; митна декларація країни експорту №020220250000747053 не може бути взята до уваги (у Рішеннях №554 та №555), оскільки в ній відсутня дата експорту; рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг не містять відомостей про витрати на надання брокерських послуг за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу; копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 27.02.2025 та від 11.09.2025 не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису відповідальної особи платника. Як джерело для визначення скоригованої митної вартості за резервним методом використано митну декларацію №UA100100443969U0 від 09.09.2025, за якою митна вартість становить 3,09 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.

Вважаючи протиправними вказані рішення Львівської митниці про коригування митної вартості та картки відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в комерційних інвойсах №UKR25220/1, №UKR25220/2, №UKR25220/3, №UKR25220/4 від 08.07.2025 року на загальну суму 59499,37 дол.США. Сплата цих коштів підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №17 від 27.02.2025 року (сплачено 17849,81 дол.США) та №64 від 11.09.2025 року (сплачено 41649,56 дол.США), а також повідомленнями SWIFT від 27.02.2025 та від 11.09.2025.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені ч.2 ст.53 МК України та зазначені у гр.44 митних декларацій.

Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.

Стосовно посилань відповідача на те, що надані до митного оформлення комерційні рахунки (інвойси) №UKR25220/1, №UKR25220/2, №UKR25220/3, №UKR25220/4 від 08.07.2025 року підписані лише стороною Продавця та не містять підпису та печатки Покупця, у зв`язку з чим, на думку відповідача, такі інвойси не є документами, що підтверджують числові значення складових митної вартості, суд зазначає наступне.

У міжнародній комерційній практиці інвойс це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість і суму коштів, яку покупець зобов`язаний сплатити, і відповідно підписується продавцем. Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.1992 №2479-XII Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року. Рекомендаціями Ради від 16.05.1979 членам Ради та членам Організації Об`єднаних Націй або її спеціалізованим агентствам, митним або економічним об`єднанням рекомендовано приймати комерційні рахунки, складені у будь-який спосіб, у випадках, коли представлення комерційного рахунку потрібне у зв`язку з митним очищенням товарів, а також утриматись від вимоги підпису для митних цілей на комерційних рахунках, представлених на підтвердження декларації на товари.

Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (переглянутою) пропонується по можливості уникати внесення від руки підписів або еквівалентних їм відміток на паперових документах, у тому числі на рахунках-фактурах.

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд. Так, у постанові від 16.04.2019 року у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Інвойси №UKR25220/1, №UKR25220/2, №UKR25220/3, №UKR25220/4 від 08.07.2025 року містять відомості про продавця, покупця, найменування товару, його кількість, вагу та вартість, що відповідає даним, заявленим до митного оформлення, та дає змогу ідентифікувати зовнішньоекономічну операцію. Вказані інвойси кореспондуються з рахунком-проформою №UKR25220 від 20.02.2025 року, контрактом №04-03/24-ТА від 04.03.2024 року, банківськими платіжними документами та іншими товаросупровідними документами.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність підпису та печатки покупця на інвойсах як на підставу для коригування митної вартості суд вважає необґрунтованим.

Стосовно посилань відповідача на те, що надані позивачем платіжні інструкції в іноземній валюті від 27.02.2025 та від 11.09.2025 не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, передбаченого Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі Положення №216), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного оформлення були надані повідомлення SWIFT від 27.02.2025 на суму 17849,81 дол.США та від 11.09.2025 на суму 41649,56 дол.США, а також відповідні платіжні інструкції №17 від 27.02.2025 та №64 від 11.09.2025 на ті ж суми. Зазначені платіжні документи містять відомості про платника ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА», бенефіціара (отримувача) HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD., суму платіжної операції, реквізити контракту та інвойсу.

Загальна сума здійснених платежів становить 59499,37 дол.США, що відповідає сумі рахунку-проформи №UKR25220 від 20.02.2025 та сумарній вартості товару за чотирма поставками, оформленими інвойсами №UKR25220/1, №UKR25220/2, №UKR25220/3, №UKR25220/4 від 08.07.2025.

Платіжні інструкції підписані електронним цифровим підписом підприємства, що відповідає вимогам Положення №216. Окрім того, факт зарахування коштів на рахунок продавця підтверджується доданими до декларації повідомленнями SWIFT, які є міжнародним стандартом підтвердження банківських операцій.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 звернув увагу, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд і в постанові від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15, де вказано, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, водночас умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

З огляду на викладене, посилання відповідача на нібито відсутність обов`язкових реквізитів у поданих платіжних інструкціях є необґрунтованим, оскільки фактичну оплату товару підтверджено сукупністю наданих документів, які узгоджуються між собою та дозволяють ідентифікувати платіж із конкретною поставкою товару.

Стосовно посилань відповідача на те, що рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №1010, №1025, №1028, №1029 від 10.09.2025 не містять відомостей про витрати на надання брокерських послуг за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, суд зазначає таке.

Декларант імпортував товар на умовах поставки FOB Xingang (Інкотермс), що передбачає невключення до вартості товару витрат на транспортування та страхування. Такі витрати додаються до митної вартості товарів відповідно до п.5, 6 ч.10 ст.58 МК України.

Для підтвердження транспортних витрат позивачем було надано: коносамент (Bill of lading) ZJSM25070695 від 14.07.2025, автотранспортні накладні CMR, рахунки-фактури на надання транспортно-експедиційних послуг, довідки про транспортні витрати, договір транспортно-експедиторського обслуговування №223/ФСР від 09.05.2022, договір про надання комплексних логістичних послуг №10082022 від 10.08.2022, договори про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом, заявки на перевезення, а також банківські платіжні документи на оплату транспортних послуг.

Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказує, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати, рахунки на оплату транспортних послуг та банківські документи про оплату є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, від 03.02.2021 у справі №810/4441/16, від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Що ж стосується аргументів відповідача про необхідність окремих документів про витрати на брокерські послуги, пов`язані з оформленням транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, то такий також є необґрунтованим. Декларант у відповідях на повідомлення митниці зазначив, що рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, відсутні і не сплачувались. Водночас сукупність наданих позивачем транспортних документів дозволяє у повному обсязі визначити вартість перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, у тому числі з урахуванням послуг експедитора. Окремих витрат на брокерські послуги за межами території України, які підлягали би включенню до митної вартості згідно з п.1 ч.10 ст.58 МК України, у спірних правовідносинах не понесено, що позивачем доведено документально.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №380/1221/20, де вказано, що умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та напряму не впливають на ціну товару, а самі собою недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Стосовно посилань відповідача (у рішеннях №554 та №555) на те, що митна декларація країни експорту №020220250000747053 не може бути взята до уваги через відсутність в ній дати експорту, суд зазначає, що в експортній декларації Китайської Народної Республіки зазначена дата митного оформлення 12.07.2025 року, що є датою експорту товару. Експортна декларація містить відомості про вантажоодержувача ТОВ «ТЕПЛОАРМАТУРА», найменування та вагу вантажу, номери контейнерів та загальну вартість товару 59499,37 дол.США, що відповідає даним, заявленим до митного оформлення.

Експортна декларація кореспондується з іншими товаросупровідними документами та містить чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про одержувача, найменування вантажу та його ціну, а отже є документом, який підтверджує митну вартість. Окрім того, у рішеннях №550 та №551 відповідач взагалі не зазначив про неточність відомостей в експортній митній декларації, що додатково свідчить про непослідовність позиції відповідача щодо цього документа.

До всього, в силу вимог п.п.7, 8 ч.1 ст.336 МК України, відповідач має можливість перевірити автентичність експортної митної декларації шляхом направлення запиту до митних органів країни-відправлення.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості та використання як джерело інформації митної декларації №25UA100100443969U0 від 09.09.2025, суд зазначає наступне.

При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме: МД №25UA100100443969U0 від 09.09.2025 року, числове значення митної вартості товару за якою становить 3,09 дол.США/кг.

Пунктом 4 ч.2 ст.55 МК України передбачено, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Аналогічна вимога до заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» міститься у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, відповідно до яких обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд вказує, що оскаржувані рішення відповідача не містять інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування. У рішеннях не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаною митною декларацією товари (код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів.

Як обґрунтовано вказує позивач у відповіді на відзив, товари, оформлені за МД №25UA100100443969U0 від 09.09.2025, та товар позивача суттєво відрізняються за маркуванням, кількістю, розпізнавальними особливостями, зазначеними в графі 31. Вага нетто товарів також не співпадає: за деклараціями позивача 16920,3 кг, 18870,34 кг, 16615,64 кг та 16198,46 кг, а за декларацією, наданою відповідачем (товар №1), 16366,80 кг. Окремо позивач звернув увагу, що фактурна вартість товару №1, заявленого за МД №25UA100100443969U0 від 09.09.2025, становить 0,79 дол.США за кілограм, тоді як митне оформлення за цією декларацією здійснено з використанням резервного методу визначення митної вартості (код Митної вартості 6 в графі 43), а митну вартість самостійно скориговано до 3,09 дол.США/кг. Крім того, у відповідній митній декларації види транспорту як на кордоні, так і всередині країни є відмінними від тих, що використовувались позивачем.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаросупровідними документами поставлявся ідентичний товар тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації були зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Окрім того, у разі наявності в розпорядженні митного органу інформації про митні оформлення схожих за назвою та призначенням товарів, що випливає з самого факту використання резервного методу, відповідач не обґрунтував причини, з яких не застосовано методи 2а (ст.59 МК України) та 2б (ст.60 МК України), тобто методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Просте посилання у рішеннях на відсутність такої інформації за наявності фактично використаної як джерело митної декларації не може вважатися належним обґрунтуванням послідовності застосування методів визначення митної вартості, передбаченої ст.57 МК України.

Стосовно посилань відповідача у відзиві на постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №804/46595/18, від 15.02.2022 у справі №826/12901/17, від 04.07.2022 у справі №804/1053/16, від 16.09.2022 у справі №804/2708/18, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 21.01.2020 у справі №804/428/16, від 11.09.2020 у справі №804/1211/16, суд зазначає, що зазначені висновки Верховного Суду не суперечать позиції суду у цій справі. Дійсно, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті, а митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас Верховний Суд послідовно вказує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості є імперативною умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів. У свою чергу, у цій справі відповідач не довів наявності таких обґрунтованих сумнівів та не обґрунтував, які саме складові митної вартості не підтверджені документально, що в сукупності свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішень.

Стосовно інших підстав, викладених у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Втім, в оскаржуваних рішеннях відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митних деклараціях; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Беручи до уваги те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900550/2 від 06.10.2025, №UA209000/2025/900554/2 від 07.10.2025, №UA209000/2025/900555/2 від 07.10.2025 та №UA209000/2025/900551/2 від 06.10.2025 є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Оскільки картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064381 від 06.10.2025, №UA209170/2025/064390 від 07.10.2025, №UA209170/2025/064389 від 07.10.2025 та №UA209170/2025/064382 від 06.10.2025 прийняті відповідачем як наслідок прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, у зв`язку з визнанням останніх протиправними та їх скасуванням, такі картки відмови також підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №820/3979/17.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 26678,86 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 50000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським бюро «Олени Кононенко» на підставі договору про надання правової допомоги №04/04/24 від 04.04.2024 року та додаткової угоди №2 від 03.04.2025 року. Згідно з актом наданих послуг від 28.11.2025, адвокатом надано послуги з представництва інтересів позивача у справі №380/20619/25, а саме підготовка та подання до суду позовної заяви, письмового підтвердження, клопотання про витребування доказів та відповіді на відзив. Вартість послуг становить 50000,00 грн. На підтвердження факту оплати позивачем витрат на правничу допомогу надано рахунок-фактуру №17/10/25/1 від 17.10.2025, платіжну інструкцію АТ «Сенс Банк» №3336 від 17.10.2025 на суму 50000,00 грн та виписку про рух коштів за рахунком Адвокатського бюро.

Відповідач у запереченні на заяву про розподіл судових витрат просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність заявленої суми складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та ціні позову.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та зміст підготовлених процесуальних документів, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, а розмір заявлених витрат є завищеним.

Предмет спору в цій справі не є складним, стосується сталої категорії спорів про коригування митної вартості товарів, відносно якої сформована послідовна та однотипна судова практика, у тому числі Верховного Суду. Окремих складних доказів, які потребували би проведення експертиз чи опитування свідків, у справі не досліджувалося; справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 50000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для нього, що суперечить принципу їх розподілу.

Відтак, з урахуванням критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише в обсязі 8000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900550/2 від 06.10.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064381 від 06.10.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900554/2 від 07.10.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064390 від 07.10.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900555/2 від 07.10.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064389 від 07.10.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900551/2 від 06.10.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064382 від 06.10.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (місцезнаходження: вул.Куренівська, 16А, м.Київ, 04073; код ЄДРПОУ: 44721189) судовий збір у сумі 26678 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 86 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.