Рішення № 137312831, 11.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7833/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.04.2026 №ОПШ101253.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною та винесена за відсутності факту правопорушення. Зазначає, що транспортний засіб, який зупинили посадові особи відповідача, у момент перевірки не здійснював жодних перевезень, пасажирів у ньому не було, а водій готував автобус до проходження обов`язкового технічного контролю, запланованого на наступний день, 26.02.2026, з метою здійснення пасажирських перевезень у майбутньому. Про те, що перевезення не здійснюються, водій повідомив перевіряючих. Указує, що ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські чи вантажні перевезення, а тому обов`язок мати ці документи виникає при виконанні перевезень; якщо ж перевезення не здійснюються, немає підстав стверджувати про порушення вимог закону, як і підстав для складення акта дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень. Уважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 25.02.2026 у м.Шептицький по вул.Львівській, 22 посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області зупинено транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , у ході рейдової перевірки якого встановлено порушення вимог ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - відсутність на момент перевірки протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу, заповненої індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водія, примірника паспорта маршруту з позначкою «В» та копії договору із замовником послуг. Зазначає, що відповідно до даних Ліцензійного реєстру перевізників вказаний транспортний засіб заявлений позивачем як засіб провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, процедуру розгляду справи про порушення дотримано, постанову винесено правомірно. На підтвердження своїх доводів долучив копію відеоматеріалів спірної рейдової перевірки з нагрудних відеореєстраторів посадових осіб. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 20.02.2026 №ЕНР000422, 25.02.2026 у м.Шептицький по вул.Львівській, 22 посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті зупинено вказаний транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_2 та проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки складено акт №ЕАР011534 від 25.02.2026, в якому зазначено, що на момент перевірки відсутній протокол обов`язкового технічного контролю транспортного засобу (ч.8 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт»), відсутня заповнена індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водія (ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт»), відсутній примірник паспорта маршруту з позначкою «В» (ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.1.3 наказу Мінтрансу від 07.05.2010 №278), відсутня копія договору із замовником послуг (ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.50 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176), у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». У графі акта «Пояснення водія про причини порушень» зазначено «відсутнє»; водій від ознайомлення зі змістом акта та підпису відмовився.

Повідомленням №18940/33.2/24-26 від 11.03.2026 позивача запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення №780, який відбувся 08.04.2026 о 10:00 год у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області, шляхом надсилання на адресу електронної пошти позивача vasylyshyninna@gmail.com, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

08.04.2026 за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс постанову №ОПШ101253, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись із правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону №2344-III (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин), автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Згідно з ч.12 ст.6 цього Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частиною 14 ст.6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами ч.17 ст.6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567). Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

За приписами ч.2 ст.40 Закону №2344-III водій автобуса зобов`язаний, зокрема, мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Підставою для накладення штрафу згідно з постановою від 08.04.2026 №ОПШ101253 стало непред`явлення під час перевірки 25.02.2026 документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III, а саме - протоколу обов`язкового технічного контролю транспортного засобу, заповненої індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водія, примірника паспорта маршруту з позначкою «В» та копії договору із замовником послуг.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що перелік документів, передбачених статтями 39 і 48 Закону №2344-III, є переліком документів, на підставі яких виконуються пасажирські чи вантажні перевезення. Системне тлумачення зазначених норм у взаємозв`язку з абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону свідчить, що обов`язок автомобільного перевізника та водія мати і пред`являти ці документи виникає у зв`язку з виконанням перевезень, а склад правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, утворює відсутність відповідних документів саме під час перевезення пасажирів та вантажів. За відсутності факту здійснення перевезення відсутні й підстави для висновку про порушення вимог закону.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Позивач у позовній заяві наполягає, що належний йому транспортний засіб у момент перевірки не здійснював перевезення пасажирів, пасажирів у ньому не було, а водій готував автобус до проходження обов`язкового технічного контролю, запланованого на наступний день. На підтвердження цих доводів до матеріалів справи долучено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01012-00186-26 від 26.02.2026, складений суб`єктом проведення обов`язкового технічного контролю ПП «Авто Люкс», згідно з яким транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , наступного дня після перевірки пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним.

Суд звертає увагу, що в акті рейдової перевірки №ЕАР011534 від 25.02.2026 зазначено загальні відомості про транспортний засіб, дані про водія та перевізника, перелік документів, відсутніх на момент перевірки, проте акт не містить відомостей про пасажирів, про маршрут, на якому здійснювалося перевезення, про посадку чи висадку пасажирів, а також пояснень пасажирів. Із матеріалів перевірки неможливо встановити факту перевезення транспортним засобом пасажирів та комерційної основи такого перевезення.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що транспортний засіб заявлений позивачем у Ліцензійному реєстрі перевізників як засіб провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, оскільки заявлення транспортного засобу як засобу провадження діяльності підтверджує можливість його використання для перевезень, проте саме по собі не свідчить про здійснення перевезення пасажирів у конкретний момент проведення перевірки. Предметом доказування у цій справі є факт здійснення перевезення пасажирів на момент перевірки, а не наявність у позивача статусу перевізника як такого.

До всього, суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтверджені іншими доказами. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2025 у справі №120/4525/23.

Суд оцінив долучені відповідачем до відзиву відеоматеріали рейдової перевірки з нагрудних відеореєстраторів посадових осіб, проте такі відеоматеріали фіксують зупинку транспортного засобу та перебіг перевірки, проте не містять відомостей, які б підтверджували перевезення транспортним засобом пасажирів на момент перевірки, наявність у транспортному засобі пасажирів, замовлення ними послуги перевезення та комерційну основу такого перевезення. Долучені відеоматеріали доводів позивача про те, що перевезення пасажирів не здійснювалося, не спростовують.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки. У постанові від 07.12.2023 у справі №620/18215/21 Верховний Суд констатував, що положення ст.60 Закону №2344-III застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Верховний Суд уже роз`яснював, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього; не наведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 23.06.2022 у справі №640/1312/20).

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 25.02.2026 транспортним засобом марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювалося перевезення пасажирів. Натомість доводи позивача про те, що в момент перевірки перевезення не здійснювалося, узгоджуються з даними акта перевірки, який не містить відомостей про пасажирів, та з протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу від 26.02.2026.

За умови недоведеності факту здійснення перевезення пасажирів до предмета доказування у цій справі не входить наявність чи відсутність у позивача документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи, оскільки за відсутності факту перевезення відсутній склад правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оскаржувана постанова Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.04.2026 №ОПШ101253 про застосування адміністративно-господарського штрафу не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнята необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А тому таку слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 1331,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.04.2026 №ОПШ101253.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул.Антоновича, 51, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.