Рішення № 137312764, 10.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4480/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Климчук Анастасія Володимирівна, звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 27.10.2025 №81550340 про відмову у проведені реєстраційних дій;

- зобов`язати суб`єкта державної реєстрації Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області (або уповноваженого ним реєстратора) провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості майна квартиру, адреса: АДРЕСА_1 , з такими характеристиками: загальна площа 62,4 кв. м, житлова площа 38,9 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до державного реєстратора із заявою щодо проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак 27.10.2025 відповідачем прийнято рішення №81550340 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій мотивовано тим, що подані заявником документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. В рішенні зазначено, що неможливо отримати довідку з реєстрації права власності на квартиру від Каховського БТІ, яке здійснювало проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до чинного на той період законодавства. Позивач вважає, що наведені підстави для прийняття оскарженого рішення не узгоджуються з приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, яке знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. Вказане зумовило звернення до суду за захистом свої прав.

Ухвалою від 16.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, до електронного кабінету відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 13.03.2026 - позовну заяву з копіями доданих до позовної заяви документів (тобто у день надходження позову до суду) та 16.03.2026 - ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін від 16.03.2026 (тобто у день постановлення ухвали судом).

Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

У відповідності до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного суду України (далі КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Ордером виконавчого комітету Новокаховської міської ради народних депутатів від 18.05.1984 ОСОБА_1 та його сім`ї надано право зайняти квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до реєстраційного посвідчення Каховського бюро технічної інвентаризації кооперативна квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за гр. ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі справки №27 від 01.12.1992 та записано в реєстрову книгу №16 за реєстровим №2662, що слідує з відбитку відповідного штампу, скріпленого печаткою та підписом начальника бюро технічної інвентаризації.

Позивач 12.02.2025 звернувся до Херсонської обласної ради із заявою про надання архівних документів про право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Херсонська обласна рада листом від 18.02.2025 №01-38/700/1411/07 повідомила, що Каховське БТІ знаходиться на території Каховської міської територіальної громади та, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, починаючи з 24 лютого 2022 року перебуває в тимчасовій окупації з відповідними обмеженнями щодо своєї діяльності.

Враховуючи швидкість окупації, перебування під ворожою владою з першого дня війни та нічний час початку бойових дій, евакуація установчих документів, архівних відомостей, інформаційних носіїв не передбачалась можливою, що, у свою чергу, унеможливлює надання запитуваної інформації у зв`язку з її відсутністю.

ОСОБА_1 09.09.2025 звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області Пошивак Зоряни Тарасівни із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з такими характеристиками: загальна площа 62,4 кв. м, житлова площа 38,9 кв. м.

До заяви позивачем долучено:

- ордер від 18.05.1984, виданий виконавчим комітетом Новокаховської міської ради народних депутатів;

- реєстраційне посвідчення від 17.12.1992 №2662, видане Каховським бюро технічної інвентаризації;

?- технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 від 10.12.1992, виданий Каховським бюро технічної інвентаризації Херсонської області.

Відповідачем 27.10.2025 прийнято рішення № 81550340 про відмову в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме:

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» п.8 ст. 1 після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху. Державний реєстратор керуючись п.3. 4.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року,а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації. У разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Державним реєстратором подано запит у БТІ та лист повернувся з відміткою, так як дана територія окупована.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).

Згідно до частини 1 статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 3 статті 10 Закону №1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Стаття 23 Закону №1952-ІV регулює порядок залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, відповідно до частини першої якої такими підставами є:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Відповідно до частини другої цієї статті державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху.

Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (частина четверта статті 23).

Частиною п`ятою статті 23 Закону №1952-ІV передбачено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Частиною першою статті 24 Закону №1952-ІV встановлено перелік підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, згідно з пунктом 8 якої підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Частинами другою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України (частина 13 статті 15 Закону № 1952-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок №1127).

За приписами пункту 12 наведеного Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Виходячи із системного аналізу наведених вище норм Закону №1952-IV та Порядку №1127, суд зазначає, що при прийнятті заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, алгоритм дій державного реєстратора передбачає (за наявності визначених частиною першою статті 23 Закону №1952-IV підстав) приймати рішення про залишення без руху заяви і в подальшому, у разі не усунення у 30-денний строк підстав, які зумовлювали залишення без руху такої заяви, приймати рішення про відмову у реєстрації прав.

Судом встановлено, що реєстратором перед відмовою в проведенні реєстраційних дій прийнято рішення про залишення без руху заяву позивача, з огляду на необхідність долучення документів. Державним реєстратором подано запит у БТІ, однак лист повернувся без виконання по причині окупації території.

ОСОБА_1 до звернення до відповідача 12.02.2025 звертався до Херсонської обласної ради із заявою про надання архівних документів про право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Херсонська обласна рада листом від 18.02.2025 №01-38/700/1411/07 повідомила, що Каховське БТІ знаходиться на території Каховської міської територіальної громади та, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, починаючи з 24 лютого 2022 року перебуває в тимчасовій окупації з відповідними обмеженнями щодо своєї діяльності.

Враховуючи швидкість окупації, перебування під ворожою владою з першого дня війни та нічний час початку бойових дій, евакуація установчих документів, архівних відомостей, інформаційних носіїв не передбачалась можливою, що, у свою чергу, унеможливлює надання запитуваної інформації у зв`язку з її відсутністю.

Державним реєстратором 27.10.2025 прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій на підставі пункту 8 частини першої статті 24 Закону №1952-IV після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, оскільки не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу будь-яких пояснень з цього приводу (заперечення щодо необхідності подати витребувані документи або ж доводи про неможливість отримати останні).

Водночас, нормами Закону № 1952-IV чітко встановлений наслідок невиконання заявником зазначених у рішенні про залишення без руху/зупинення розгляду заяви вимог державного реєстратора, а саме прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Саме такий висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 18.03.2024 у справі №620/4781/22, який в силу частини п`ятої статті 242 КАС України суд ураховує при розгляді цієї справи.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Суд звертає увагу на те, що Законом №1952-IV не передбачено інший порядок реєстрації права власності.

Даючи оцінку рішенню державного реєстратора від 27.10.2025 №81550340, суд висновує, що відсутність відомостей про наявність зареєстровано до 01.01.2013 права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , як цього вимагає частина третя статті 3 Закону № 1952-IV, унеможливлює визнання дійсними таких речових прав за цією особою та є підставою для прийняття рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Вказане свідчить про відповідність рішення державного реєстратора від 27.10.2025 №81550340 вимогам Закону №1952-IV та Порядку №1127.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведені позивачем аргументи позивача не спростовують висновку суду про відповідність рішення державного реєстратора від 27.10.2025 №81550340 вимогам Закону №1952-IV та Порядку №1127.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення від 27.10.2025 №81550340 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області (вул. Шевченка, буд. 71, м. Стрий, Львівська область, 82400, код ЄДРПОУ 04055943) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О. П.