Рішення № 137312754, 10.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9768/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу з 01.03.2026 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження максимальним розміром.

Посилається на те, що з 01.12.2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). Зазначає, що на виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі Постанова №236) розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, підвищується на коефіцієнт збільшення 1,121. Вказує, що за даними веб-порталу Пенсійного фонду України підсумок призначеної йому пенсії (з надбавками) становить 35351,88 грн, проте з урахуванням максимального розміру пенсії та пониження згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 фактично виплачено 28599,68 грн. Зазначає, що 22.04.2026 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.03.2026 року з урахуванням індексації, проте листом від 07.05.2026 №24707-25942/М-02/8-1300/26 відповідач у перерахунку відмовив, пославшись на перевищення розміру пенсії над максимальним розміром, визначеним ст.43 Закону №2262-ХІІ. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та посилається на те, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначені Законом №2262-ХІІ, а формування грошового забезпечення, з якого проводиться призначення (перерахунок) пенсій, до компетенції органів Пенсійного фонду України не входить. Зазначає, що згідно зі ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказує, що на виконання ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі Постанова №1778), якою визначено застосування понижувальних коефіцієнтів до частини пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів. На думку відповідача, Постановою №1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а передбачено застосування коефіцієнтів до сум перевищення, а тому позивач помилково ототожнює застосування коефіцієнтів з обмеженням максимального розміру пенсії. Також вказує, що згідно з пунктом 3 Постанови №236 розмір підвищення пенсії в результаті перерахунку з 01.03.2026 не може перевищувати 2595 грн. На думку відповідача, такі заходи зумовлені фінансовими обмеженнями в умовах воєнного стану та необхідністю дотримання балансу інтересів держави. Враховуючи викладене, відповідач вважає свої дії правомірними та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою судді від 20.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач з 01.12.2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).

На виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» відповідач провів індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121. Згідно з розрахунком перерахунку пенсії станом на 31.03.2026 року підсумок пенсії позивача (з надбавками, з урахуванням індексації базового основного розміру пенсії за 2022-2026 роки) становить 35351,88 грн. При цьому з урахуванням застосованого відповідачем обмеження щодо максимального розміру пенсії такий зменшено до 31925,45 грн, а з подальшим застосуванням понижувальних коефіцієнтів згідно з Постановою №1778 до суми перевищення до 28599,68 грн.

22.04.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.03.2026 року та здійснення виплати з урахуванням індексації, встановленої Постановою №236.

Листом від 07.05.2026 №24707-25942/М-02/8-1300/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати пенсії з урахуванням індексації згідно з Постановою №236, оскільки розмір пенсії перевищує максимальний розмір, визначений ст.43 Закону №2262-ХІІ.

Уважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом.

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (п.6 ч.1 ст.92 Конституції України).

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача із діями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати йому з 01.03.2026 року пенсії без урахування індексації, нарахованої згідно з Постановою №236, внаслідок обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижувальних коефіцієнтів згідно з Постановою №1778.

Перевіряючи оспорювані дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (далі Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011 року.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказаним Законом №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Зазначені обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, введено в дію Законом №3668-VI.

Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20.12.2016 року.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи ст.2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Таким чином, Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія ч.5 ст.17 Основного Закону.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VІ.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19, від 04.07.2023 року у справі №420/10528/21, від 23.01.2024 року у справі №160/17347/22 та від 27.03.2024 року у справі №620/4764/21.

Щодо доводів відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ та Постанови №1778, якими передбачено виплату пенсій із застосуванням понижувальних коефіцієнтів до частини пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.

Як уже встановлено, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, відповідно до ч.3 ст.1-1 цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Запровадження понижувальних коефіцієнтів до частини пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів, призводить до фактичного зменшення (обмеження) розміру призначеної пенсії, а отже становить зміну умов і порядку пенсійного забезпечення. Така зміна не може здійснюватися ані законом про Державний бюджет України на відповідний рік, ані постановою Кабінету Міністрів України, оскільки це суперечить ч.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ.

Доводи відповідача про те, що Постановою №1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а лише передбачено застосування коефіцієнтів до сум перевищення, суд відхиляє, оскільки за своїм наслідком застосування таких коефіцієнтів призводить до зменшення фактично виплачуваної пенсії, тобто до обмеження її розміру, що нормами Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 не передбачено.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 11.09.2025 року у справі №120/1081/25, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, приписів закону про Державний бюджет України та відповідної постанови Кабінету Міністрів України, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване ст.46 Конституції України право на належний соціальний захист.

Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 19.06.2001 №9-рп/2001, від 25.01.2012 №3-рп/2012 та на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України» від 03.06.2014 є безпідставними, оскільки наведені у них висновки щодо можливості зміни механізму реалізації соціально-економічних прав не спростовують встановленої ч.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ заборони змінювати умови і норми пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону.

Як видно з розрахунку перерахунку пенсії станом на 31.03.2026 року, під час здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі Постанови №236 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначило, що підсумок пенсії (з урахуванням індексації базового основного розміру пенсії за 2022-2026 роки) становить 35351,88 грн. При цьому з урахуванням застосованого відповідачем обмеження щодо максимального розміру пенсії та понижувальних коефіцієнтів згідно з Постановою №1778 розмір пенсії, що фактично виплачено позивачу, зменшено до 28599,68 грн.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить висновку про те, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу пенсії без урахування нарахованої індексації внаслідок обмеження її максимальним розміром, є протиправними.

Як наслідок, позовні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то позивача звільнено від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій, а тому питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2026 року пенсії без урахування нарахованої індексації внаслідок обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) з 01.03.2026 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.