Ухвала суду № 137312692, 09.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13152/22

У Х В А Л А

з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення

09 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд

у складі судді Желік О.М.,

за участю секретаря судового засідання Пришляк А.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Федулова О.В.,

представника відповідача Садового В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 в справі № 380/13152/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000,00 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн. на місяць.

26.05.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просить змінити спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року у справі № 380/13152/22 в частині зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області провести виплату додаткової винагороди на наступний: Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (вул. Л.Українки,51, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, ЄДРПОУ: 43167274) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати додаткової допомоги з 24.02.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в сумі 375547 (триста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок сім) гривень 24 коп. В обґрунтування такої заяви вказав, що на момент звернення із вказаною заявою, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року відповідачем не виконане. Невиплачена заборгованість становить 375547,24 грн. Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року у справі № 380/13152/22 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди не виконується у початково визначений спосіб впродовж більше двох років з дня набрання законної сили судовим рішенням, є достатні підстави для зміни способу і порядку виконання даного рішення суду на стягнення з відповідача визнаної ним суми заборгованості на підставі ч. З ст. 378 КАС України, оскільки застосування такого способу виконання є найбільш ефективним за наявності відомостей про суму боргу, не змінює мети судового рішення, якою є, зокрема, поновлення прав позивача на виплату донарахованої пенсії.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення на клопотання (заяву), в якому вважає, що заява позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 380/13152/22 є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає. Вважає, що наявність бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» є достатнім механізмом для повного виконання зазначеного рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України та не дає підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення у спосіб визначений Львівським окружним адміністративним судом.

Подану позивачем заяву призначено до розгляду у судовому засіданні 09.06.2026.

У судовому засіданні позивач і його представник подану заяву підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти поданої заяви заперечив. Просив у її задоволенні відмовити.

При вирішенні поданої заяви суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, стаття 14 КАС України, що узгоджується з приписами статті 129-1 Конституції України, встановлює, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд дійшов висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

Суд зазначає, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постановах Верховного Суду від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а викладено правовий висновок, що зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а та від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а сформулював правовий висновок, за яким змінивши спосіб виконання постанови із зобов`язання виплатити виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Так, з матеріалів справи слідує, що резолютивна частина рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі №380/13152/22 має зобов`язальний характер, тобто способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум додаткової винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем нараховано позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі 375547,24 грн, виплата яких має бути здійснена при відповідному фінансуванні відповідача за рахунок бюджетних коштів.

Суд зазначає, що заявником не наведено конкретних обставини, що унеможливлюють виконання судового рішення у справі в частині зобов`язання виплатити нараховані суми, не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду.

При цьому суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Окрім того, суд враховує, що грошові кошти у виді заборгованості із додаткової винагороди, які належать стягувачу, не є власністю відповідача і не знаходяться на його рахунках.

Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (Територіального управління Служби судової охорони) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Таким чином, виконання рішення суду у справі № 380/13152/22 залежить від бюджетного фінансування, та його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання.

У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості із додаткової винагороди позивачу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті додаткової винагороди, суд вважає безпідставними доводи заявника, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №380/13152/22.

Так, суд зазначає, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із додаткової винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Водночас, у спірному випадку йдеться не про право особи на таку виплату, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», тому суд вважає безпідставними доводи позивача, які наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 380/13152/22.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про зміну порядку та способу виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 293-295, 378 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2026.

Суддя Желік О.М.