Рішення № 137312655, 09.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8718/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2026;

- зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 з 01.01.2026 виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Посилається на те, що є пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що є ветераном органів внутрішніх справ, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , а тому має право на пільги, встановлені для цієї категорії осіб. Вказує, що 30.03.2026 звернувся до відповідача із заявою про поновлення з 01.01.2026 нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої п.6 ч.1 ст.6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР, однак відповідь-відмовою від 13.04.2026 №19792-20835/3-02/08-1300/26 у поновленні виплати йому відмовлено з тих підстав, що його середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Вважає таку відмову протиправною, оскільки умови надання пільг, передбачених спеціальним Законом №203/98-ВР, не можуть змінюватися законом про Державний бюджет та підзаконними актами, а зміна правового регулювання у спірних правовідносинах можлива лише шляхом внесення змін до цього спеціального закону. Просить позов задовольнити.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та посилається на те, що нарахування і виплата позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг проводилися відповідно до Закону №203/98-ВР до 30.04.2025. Зазначає, що відповідно до ст.7 цього Закону, п.7 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.6 Прикінцевих положень Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» пільги у 2025 та 2026 роках надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (4240грн у 2025 році та 4660грн у 2026 році). Вказує, що середньомісячний сукупний дохід позивача в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 10517,75грн і перевищує зазначену величину, а тому право на пільги відсутнє. Стверджує, що Законом №4059-IX та постановами Кабінету Міністрів України пільги, передбачені п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, не зупинено та не скасовано, а Верховна Рада України шляхом прийняття закону делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та умови надання соціальних виплат, що узгоджується з його повноваженнями за п.п.2, 3 ст.116 Конституції України. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач є ветераном органів внутрішніх справ, що підтверджується посвідченням ветерана органів внутрішніх справ серії НОМЕР_1 , та має право на пільги, встановлені законодавством України для цієї категорії осіб.

Нарахування та виплата позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг проводилися відповідачем відповідно до Закону №203/98-ВР до 30.04.2025. Електронну особову справу позивача передано від органу соціального захисту до органу Пенсійного фонду України з кількістю осіб, на яких надається пільга, дві особи.

30.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення з 01.01.2026 нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2026 №19792-20835/3-02/08-1300/26 позивачу відмовлено у поновленні виплати пільг з тих підстав, що його середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 10517,75грн і перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, а відтак з урахуванням Закону №203/98-ВР, законів про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки і постанов Кабінету Міністрів України у позивача відсутнє право на отримання таких пільг.

Не погодившись із діями відповідача щодо невідновлення з 01.01.2026 виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваної бездіяльності суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з приписами ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спеціальним законом, який визначає статус ветеранів органів внутрішніх справ та гарантії їх соціального захисту, є Закон України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі Закон №203/98-ВР).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Згідно з ч.4 ст.7 Закону №203/98-ВР, пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначена частина четверта статті 7 Закону №203/98-ВР була введена пунктом 82 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі про предмет та зміст закону про Державний бюджет України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в оспорюваній частині, у тому числі пункт 82 розділу II, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили щодо інших законів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» затверджено порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі. Із січня 2023 року виплата таких пільг здійснюється у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.

Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Закон №4695-IX) установлено, що у 2026 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР.

На виконання положень п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.02.2026 №269 «Деякі питання реалізації пункту 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Постанова №269), якою постанову Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» (далі Постанова №389) доповнено новим пунктом, що встановлює надання у 2026 році пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Таким чином, Кабінет Міністрів України на виконання п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX установив додаткову умову для отримання пільги, передбаченої п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, неперевищення розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що право ветеранів органів внутрішніх справ на 50-відсоткову знижку плати за житлово-комунальні послуги встановлене спеціальним Законом №203/98-ВР. Умовою надання цієї пільги за змістом ч.4 ст.7 Закону №203/98-ВР було неперевищення середньомісячним сукупним доходом сім`ї величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Проте таку умову до Закону №203/98-ВР було внесено пунктом 82 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI, який Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційним. Відтак ч.4 ст.7 Закону №203/98-ВР втратила чинність з 22.05.2008, а станом на час виникнення спірних правовідносин Закон №203/98-ВР не містив умови про залежність права на пільгу, передбачену п.6 ч.1 ст.6 цього Закону, від розміру доходу сім`ї пільговика.

Запровадження умови про неперевищення середньомісячним сукупним доходом сім`ї величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, як підстави для надання пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, відбулося шляхом прийняття п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX, п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX та прийнятих на їх виконання постанов Кабінету Міністрів України, а не шляхом внесення змін до самого Закону №203/98-ВР.

Згідно з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008, законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони, а Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили щодо інших законів. Отже, закони про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки не могли встановлювати інше, додаткове порівняно із Законом №203/98-ВР правове регулювання умов надання передбачених цим спеціальним законом пільг.

Між положеннями Закону №203/98-ВР, з одного боку, та положеннями Закону №4695-IX і постанов Кабінету Міністрів України, з іншого боку, наявна колізія, яку слід вирішувати із застосуванням принципу пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis derogat generali). За таким підходом до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №203/98-ВР як спеціального закону, а положення Закону №4695-IX слід вважати загальними нормами (lex generalis).

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом. У постанові від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25 (провадження №Пз/990/15/25) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, які підпадають під дію, зокрема, Закону №203/98-ВР, можлива лише у випадках внесення змін до цього ж закону, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів. Верховний Суд констатував, що право на пільги ветеранам військової служби та деяким іншим особам щодо оплати житлово-комунальних послуг підлягає захисту й відновленню на підставі принципу пріоритетності спеціальних норм над загальними та законів над підзаконними актами.

Зміни до Закону №203/98-ВР у частині, яка регламентує спірні правовідносини щодо права ветеранів органів внутрішніх справ на пільгу з оплати житлово-комунальних послуг, не вносилися. За таких обставин відмова відповідача у поновленні позивачу з 01.01.2026 виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг з тих підстав, що його середньомісячний сукупний дохід перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, не ґрунтується на нормах спеціального Закону №203/98-ВР.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що Законом №4059-IX, Законом №4695-IX та постановами Кабінету Міністрів України пільги, передбачені п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, не зупинено та не скасовано. Запровадження зазначеними актами додаткової умови для надання передбаченої спеціальним законом пільги, якої сам Закон №203/98-ВР не містить, за своїм правовим наслідком звужує обсяг гарантованого цим законом права на соціальний захист, що відповідно до наведеної правової позиції Конституційного Суду України не може здійснюватися законом про Державний бюджет України та прийнятими на його виконання підзаконними актами.

Доводи відповідача про те, що Верховна Рада України шляхом прийняття закону делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та умови надання соціальних виплат, що узгоджується з його повноваженнями за п.п.2, 3 ст.116 Конституції України, не спростовують висновків суду. Наявність у Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок надання пільг не наділяє його правом установлювати підзаконним актом інші, ніж передбачені спеціальним законом, умови виникнення самого права на пільгу та у такий спосіб звужувати обсяг гарантованого законом права на соціальний захист.

Висновки ж Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, на які посилається відповідач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи (щодо розміру разової грошової виплати до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни), а відтак не підлягають застосуванню.

Посилання відповідача на лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2026 №19792-20835/3-02/08-1300/26 є безпідставним, оскільки такий лист не є актом нормативного характеру, а його зміст не відповідає змісту законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо поновлення позивачу з 01.01.2026 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, є протиправною.

Як наслідок, позовні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 01.01.2026 виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.