Рішення № 137312555, 10.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1526/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради в особі Управління надання адміністративних послуг про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просить:

- зобов`язати Олександрійську міську раду, в особі управління надання адміністративних послуг, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 та зареєструвати право власності (а.с.46-53).

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач купила квартиру, однак у неї відсутній правовстановлюючий документ, тому позивач звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію права власності. Відповідачем протиправно відмовлено листом від 11.03.2026р у реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яку було викуплено відповідно до договору оренди житлового приміщення.

Представником відповідача подано відзив на позов ( а.с.29-34), в якому позовні вимоги не визнає, заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Позивачем під час подачі заяви було пред`явлено для реєстрації права власності копію договору оренди житла в простій письмовій формі та квитанції з поясненням, що це підтвердження повної виплати за квартиру. Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав у разі подання документів, що не відповідають вимогам законодавства. Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту його передання, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту такого посвідчення. Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір щодо відчуження нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Доданий позивачем договір оренди з правом викупу не є правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності, та не посвідчений нотаріально, а отже не створює юридичних підстав для державної реєстрації права власності. За таких обставин державний реєстратор діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, і правомірно відмовив у проведенні державної реєстрації.

Також, зазначено, що позивачу було відмовлено у наданні адміністративної послуги через відсутність правовстановлюючого документу на право власності, відповідно до чого не приймалася заява та не копіювалися додані документи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

До управління надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради звернулась ОСОБА_1 для отримання адміністративної послуги із застосуванням спеціального автоматизованого комплексу «Мобільний кейс», а саме державної реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

До заяви додано Договор оренди житлового приміщення з правом подальшого викупу №072 від 20.02.2003; акт прийому передачі квартири від 27.12.2007; квитанція до прибуткового касового ордеру №2, без дати.

Листом від 11.03.2026 про відмову у наданні адміністративної послуги Управлінням надання адміністративних послуг, зокрема повідомлено позивачу, що згідно зі статтею 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. Тобто державна реєстрація прав є визнанням державою факту, який відбувся та підтверджується відповідними документами, шляхом проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі прав. Перелік документів, на підставі яких може здійснюватись реєстрація права власності передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІV.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернулася з даним позовом до суду.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Нормами статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІV ( далі по тексту - Закон №1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частинами третьою четвертою статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Згідно із частиною третьою статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність.

Нормами частини першої статті 11 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідного користувача, обтяжувача.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 п.8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, крім випадків, коли така заява не підлягає розгляду відповідно до закону.

Згідно із частиною четвертою статті 20 Закону №1952-IV заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не підлягає розгляду в разі:

2) неможливості встановлення особи заявника чи обсягу його повноважень на подання відповідної заяви;

3) відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону №1952-IV у разі подання заяви про проведення реєстраційних дій в електронній формі така заява за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації, про що за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру повідомляється заявник.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону №1952-IV заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Нормами частини другої статті 23 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.

Згідно із частиною третьою статті 3 Закону №1952-IV якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.

Відповідно до частини четвертої статті Закону №1952-IV рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху.

Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

Нормами частини п`ятої статті 23 Закону №1952-IV передбачено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Нормами частини першої статті 24 Закону №1952-IV визначено, що підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;

6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);

14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості;

15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості;

16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва;

17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва;

18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням;

20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону;

21) відсутність дозволу кредитора за аграрною нотою на проведення державної реєстрації прав у результаті відчуження боржником за відповідною аграрною нотою належної земельної ділянки (крім звернення стягнення на предмет іпотеки), права оренди, права емфітевзису або права суперфіцію, укладення договору суборенди, розірвання договору оренди, емфітевзису або суперфіцію, внесення змін до такого договору або відмову від нього - у разі якщо земельна ділянка зазначена в Реєстрі аграрних нот як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Нормами частини п`ятої статті 24 Закону №1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Суд зазначає, що лист відповідача від 11.03.2026 про відмову у наданні адміністративної послуги не містить посилання на підстави відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

У вказаному листі викладено загальне посилання на нормативно - правові акти та відсутній аналіз наданих позивачем до заяви документів.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність у листі визначених статтею 24 Закону №1952-IV підстав для відмови в державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Представником відповідача у відзиві на адміністративний позов наведено суперечливі обставини. Так, зазначено, що відповідач правомірно відмовив у проведенні державної реєстрації.

Однак, також, зазначено, що заява позивача взагалі відповідачем не приймалася.

Рішення про відмову у проведенні державної реєстрації нерухомого майна до суду не надано.

Суд зазначає, що положеннями Закону №1952-IV не передбачено права уповноваженого органу відмовляти у прийнятті заяви про державну реєстрацію нерухомого майна.

Суд не приймає посилання представника відповідача на Порядок про надання адміністративних послуг на пересувному робочому місці мобільного адміністратора Центру надання адміністративних послуг Олександрійської територіальної громади «Центр Дії» із застосуванням спеціального автоматизованого комплексу «Мобільний кейс», затверджений рішенням Олександрійської міської ради від 22 листопада 2024 року № 939, оскільки Порядок є підзаконним нормативним актом та не може суперечити Закону.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву, що відповідно до ст. 881 Цивільного Кодексу України, договір оренди житла з викупом в Україні підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, суд зазначає наступне.

Представником відповідача допущено помилку у нумерації статті Цивільного кодексу України, яка регламентує спірні правовідносини. Так, вимоги до форми договору найму житла встановлено ст. 811 ЦК України.

Редакція ст. 811 ЦК України, станом на час укладання договору оренди житлового приміщення з правом подальшого викупу №072 від 20.02.2003, визначала лише письмову форму договору найму житла. Вимогу про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору вказана редакція статті не містила, а тому посилання представника відповідача на те що наданий позивачем договір оформлений з порушенням вимог законодавства є безпідставним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмова у прийняті заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, викладена у листі відповідача від 11.03.2026, не відповідає критеріям встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме дії відповідача вчинено: не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано; не добросовісно; не розсудливо; не пропорційно.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу положень чинного законодавства України та обставин у справі, встановлених на підставі зібраних доказів, а також відсутність підстав для відмови у прийнятті заяви про проведення реєстраційних дій, суд, з у рахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, підлягають визнанню протиправними дії Олександрійської міської ради в особі Управління надання адміністративних послуг щодо відмови у прийнятті заяви ОСОБА_1 про здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Поряд з цим, обираючи спосіб поновлення прав позивача, суд зауважує, що лист відповідача від 11.03.2026 не містить підстав відмову у наданні адміністративної послуги; обставин дослідження та надання оцінки наданих позивачем документів.

Враховуючи вищезазначене, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення державним реєстратором не надавалася оцінка вказаним обставинам, суд робить висновок про наявність підстав для поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Олександрійську міську раду в особі Управління надання адміністративних послуг прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської міської ради на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1331,20 грн (а.с.8).

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Олександрійської міської ради в особі Управління надання адміністративних послуг (пр. Соборний №59, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, ЄДРПОУ 33423535) про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Олександрійської міської ради в особі Управління надання адміністративних послуг щодо відмови у прийнятті заяви ОСОБА_1 про здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Зобов`язати Олександрійську міську раду в особі Управління надання адміністративних послуг прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської міської ради (ЄДРПОУ 33423535).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН