Ухвала суду № 137312490, 11.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 червня 2026 року м. Київ № 320/20173/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної (немайнової) шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період прострочення виконання судового рішення у розмірі 167000 грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві 3% річних від суми боргу за період з дня подання позову до дня фактичного виконання рішення суду;

- стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу за період з дня подання позову до дня фактичного виконання рішення суду;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

До суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Розглянувши вказану заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В силу норми, викладеної у пункті 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, із заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 5 статті 21 КАС України установлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 167000,00 грн., в якості «інфляційні втрати» грошове зобов`язання, яке виникло у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2021 по справі №640/3616/21; стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 32900,00 в якості « 3% річних» грошового зобов`язання, яке виникло у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2021 по справі №640/3616/21; стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 50000,00 грн., в якості сплати моральної шкоди у зв`язку з істотно тривалим протиправним невиконанням Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.05.2021 по справі №640/3616/21.

Разом з тим, вимоги щодо одночасного вирішення публічно-правового спору у позові відсутні.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 по справі №640/3616/21 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-39 від 18.01.2021, починаючи з 01.04.2019;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-39 від 18.01.2021, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених виплат.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 31.03.2025 позивач звернувся до відповідача щодо перерахунку заборгованості на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2021 по справі №640/3616/21.

Листом від 28.04.2025 №19460-17033/Д-02/8-2600/25 відповідачем визнано перед позивачем заборгованість та повідомлено, що вона буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Водночас станом на дату подання цього адміністративного позову означена заборгованість відповідачем не виплачена, що стало підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Порушеним правом позивача є його право на своєчасне отримання грошових коштів у сумі 249900,00 грн., що визнається самим відповідачем у його відповіді від 28.04.2025 №19460-17033/Д-02/8-2600/25.

Отже, спір у цій справі виник внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем пенсії на виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З викладеного можна зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, що передбачають як відповідальність за порушення грошового зобов`язання (частина 2 статті 625 цього Кодексу), так і підстави відповідальності за завдану моральну шкоду (стаття 1167 ЦК України).

Спір про застосування статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.

Аналогічний висновок у схожих правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц.

Оскільки матеріали позовної заяви містять виключно позовні вимоги щодо інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної (немайнової) шкоди з відповідача, суд зазначає, що спір фактично пов`язаний з реалізацією цивільних прав позивача, має приватно-правовий характер та повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Дана обставина згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України суд вважає за необхідне роз`яснити, що для вирішення даного спору позивач може звернутись до місцевого загального суду за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи положення статті 170 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у даній справі.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі №320/20173/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної (немайнової) шкоди.

Роз`яснити позивачу, що для вирішення даного спору позивач може звернутись до місцевого загального суду за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.