Рішення № 137312410, 11.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м.Київ № 640/11209/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ОНЛАЙН" до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, третя особа Головне управління ДПС у м. Києві визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-онлайн" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, третя особа Головне управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із непроведення перевірки стану дотримання прав та законних інтересів ТОВ НАВІГАТОР-ОНЛАЙН на доступ до публічної інформації;

зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини усунути порушене право на доступ до публічної інформації шляхом проведення перевірки стану дотримання Головним управлінням ДПС у м. Києві прав та законних інтересів ТОВ НАВІГАТОР-ОНЛАЙН при наданні відповіді на запит про надання публічної інформації. У випадку виявлення порушень - притягнути винних осіб до відповідальності, передбаченої законом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 27.04.2021 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження та розпочато розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства протиправно відмовив у проведенні перевірки на предмет вчинення адміністративного правопорушення, оскільки Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зобов`язаний був перевірити стан додержання встановлених прав та свобод, також мав відреагувати шляхом направлення акту реагування для їх усунення.

Представник відповідача направляв відзив на дану позовну заяву до прийняття справи до свого провадження, де вказує, що проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволені.

Представник третьої особи направив пояснення щодо суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАВІГАТОР-ОНЛАЙН» юридична особа, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10741200000005453 від 14.01.1998, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві.

28.09.2020 з метою вирішення ситуації помилкового подвійного зарахування податковим органом податку на прибуток, позивач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві з запитом про надання інформації та копій документів, необхідних для усунення помилки подвійного зарахування податку на прибуток, вих. № 01-2809/20203.

07.10.2020 ГУ ДПС у м. Києві супровідним листом № 137205/10/26-15-04- 16-18 від 07.10.2020 надано копії документів.

Проаналізувавши зміст відповіді третьої особи, позивач дійшов висновку, що відповідь надано не в повному обсязі.

21.01.2021 з метою захисту прав та інтересів, позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з заявою про усунення порушень права на доступ до публічної інформації, проведення перевірки та притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ст. 121-3 КУпАП.

30.03.2021 на адресу позивача надійшла відповідь № 5749.4/М-1561.3/21/30.2 про відмову у проведенні перевірки на предмет вчинення адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з такими діями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.12.1997 № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон № 776) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 2, 4 Закону № 776 сферою його застосування є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Статтею 14 Закону № 776 визначено, що Уповноважений зобов`язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Норми ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» встановлено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про інформацію»).

У п. 1.1 ст. 1 ПК України зазначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов?язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов?язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об?єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об?єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов?язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків має право: безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов?язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю (п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 ПК України).

Пунктом 63.12 ст. 63 ПК України встановлено, що інформація, яка збирається, використовується та формується органами доходів і зборів у зв?язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.

Відповідно до п. 74.1. ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Пунктом 17.1.9. ст. 17 ПК України визначено, що платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов?язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Таким чином, порядок отримання відомостей, що становлять податкову інформацію, регулюється ПК України, а не Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ч 3 ст. 17 Закону № 776 при розгляді звернення Уповноважений:

відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

відмовляє в розгляді звернення.

Таким чином, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини при розгляді звернення наділений повноваженнями відкрити провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, роз`яснити заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому, направити звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення або відмовити в розгляді звернення.

Так, листом Уповноваженийм Верховної Ради України з прав людини від 01.03.2021 № 5749.4/М-1561.3/21/30.2 позивачу роз`яснено, що відносини, які виникають між відповідними суб`єктами господарювання та податковим органом стосовно справляння податків та зборів, а також проведення податкового контролю, здійснення перевірок, отримання інформації та консультацій відповідним платником податків від контролюючого органу регулюються виключно ПК України.

Отже, Представником Уповноваженого розглянуто заяву позивача від 21.01.2021 в межах повноважень, визначених Законом № 776.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню, оскільки побудовані на помилковому розумінні позивача вимог Закону № 776 та Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За усталеною практикою ЄСПЛ втручання вважатиметься "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, якщо воно відповідає" нагальній суспільній необхідності", та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання, залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (рішення у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom).

Отже, суд враховує правові висновки ЄСПЛ викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслено особливу важливість принципу належного урядування, відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland).

Крім того, в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia) і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania) ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Надаючи оцінку всім іншим доводам відповідачів, суд приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.